Рішення

від 25.05.2022 по справі 910/21289/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2022Справа № 910/21289/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАНСКОМ»

про стягнення 5 333, 53 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАНСКОМ» про стягнення 5 333, 53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неповною оплатою наданих послуг за договором надання послуг №1-483/07-21 від 16.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/21289/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

12.01.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою боргу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.12.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАНСКОМ» (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг №1-483/07-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець, у порядку та на умовах цього договору й додатків до нього, зобов`язується за дорученням замовника, за його рахунок і за винагороду надавати замовникові послуги з надання залізничних вагонів технічно справних та комерційно придатних (власних, орендованих вагонів або вагонів, що знаходяться в управлінні виконавця на інших законних підставах, далі по тексту «вагони виконавця» рухомий склад виконавця) для перевезень вантажів замовника за маршрутами, зазначених у додатках до цього договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг.

Відповідно до п. 2.3. та 2.4. договору, якщо інше не передбачено умовами додатків, виконавець за узгодженням із замовником проводить розрахунки з перевізниками. Не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця виконавець направляє замовникові на затвердження й підписання Звіт/Акт наданих послуг за минулий місяць, який замовник зобов`язаний прийняти й затвердити (підписати) у порядку, передбаченому цим договором.

За змістом пункту 3.1.5. договору замовник зобов`язався приймати і затверджувати (підписувати) Звіти/Акти наданих послуг виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх одержання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по Звіту/Акту наданих послуг, Замовник зобов`язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей.

Згідно із п. 4.2. договору, вартість послуг виконавця, виходячи зі специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, визначається та фіксується сторонами в додатках до цього договору, які підписуються вповноваженими представниками обох сторін.

Винагорода виконавця визначається як різниця між сумою погодженої із замовником вартістю послуг і сумою фактичних витрат, понесених виконавцем при наданні послуг замовнику, якщо інше не зазначено в Додатках до даного договору (п. 4.2.1. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником до моменту оформлення та відправлення вагонів під завантаження на станцію зазначену в заявці замовника, на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% попередньої оплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлене додатками до даного договору. Виконавець може надавати рахунок замовнику поштою, а також шляхом надсилання за допомогою факсу та / або електронної пошти. Відсутність попередньої оплати надає право виконавцю призупинити надання послуг замовнику до моменту надходження коштів або відмовитись від надання послуг замовнику за договором.

Відповідно до пункту 5.2. договору за порушення замовником зобов`язань, передбачених п. 5.3. і розділом 4 даного договору в частині розрахунків, замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, що діяла в періоді, за який сплачується пеня. При цьому нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється протягом всього періоду прострочення і не обмежується відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (не обмежується шестимісячним строком). Сторони погодили встановити строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки.

Згідно із п. 8.2. договору, цей договір діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 18.08.2021 по 06.09.2021 на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги згідно із звітом/актом надання послуг №8/21 від 08.09.2021 на суму 11 400,00 грн. з ПДВ.

Станом на час звернення позивача до суду, відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 6700,00 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за вище зазначеним актом становить 4700,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, звіт/акт надання послуг №8/21 від 08.09.2021 не підписав та не повернув, оплату наданих позивачем послуг не здійснив у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить 4700,00 грн.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 333,87 грн., 3% річних у сумі 59,03 грн, інфляційних втрат у сумі 240,63 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи звітом/актом надання послуг №8/21 від 08.09.2021, позивач у період з 18.08.2021 по 06.09.2021 надав відповідачу послуги на суму 11 400,00 грн.

Звіт/акт надання послуг №8/21 від 08.09.2021 з боку відповідача не підписаний.

У пункті п. 3.1.5 договору сторони погодили, замовник зобов`язався приймати і затверджувати (підписувати) Звіти/Акти наданих послуг виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх одержання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по Звіту/Акту наданих послуг, замовник зобов`язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У випадку несвоєчасного повернення замовником (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця Звіту/Акту наданих послуг) (підписаного) Звіту/Акту повноваження особи, яка затвердила Звіт/Акт наданих послуг, Звіт/Акт наданих послуг виконавця вважається замовником прийнятим без будь-яких зауважень і заперечень.

Судом встановлено, що 13.10.2021 та 27.10.2021 позивач направляв на адресу відповідача Звіт/акт надання послуг №8/21 від 08.09.2021 та рахунок на оплату №11414 від 08.09.2021.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що Звіт/акт надання послуг №8/21 від 08.09.2021 прийнятим відповідачем без будь-яких зауважень і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником до моменту оформлення та відправлення вагонів під завантаження на станцію зазначену в заявці замовника, на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% попередньої оплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлене додатками до даного договору.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи копією виписки з рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих за Звітом/Актом надання послуг №8/21 від 08.09.2021 послуг на суму 6700,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, у зв`язку із частковою оплатою, заборгованість відповідача за договором надання послуг №1-483/07-21 від 16.07.2021 станом на час звернення до суду становила 4 700,00 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем надано докази часткової оплати заборгованості у сумі 4 700,00 грн.

Так, судом встановлено, що відповідач згідно із платіжним дорученням №676 від 30.12.2021 здійснив оплату заборгованості за договором №1-483/07-21 від 16.07.2021 у сумі 2 000,00 грн. та згідно із платіжним дорученням №5 від 06.01.2022 здійснив оплату заборгованості за договором №1-483/07-21 від 16.07.2021 у сумі 2 700,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 4700,00 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/21289/21 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 4 700,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості наданих позивачем послуг, останнім заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 333,87 грн., 3% річних у сумі 59,03 грн, інфляційних втрат у сумі 240,63 грн.

Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені позивачем на заборгованість за Звітом/Актом надання послуг №8/21 від 08.09.2021 за період з 08.09.2021 по 09.11.2021.

Як встановлено судом вище, сторонами погоджено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником до моменту оформлення та відправлення вагонів під завантаження на станцію зазначену в заявці замовника, на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% попередньої оплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлене додатками до даного договору.

З урахуванням на погоджені у договорі сторонами строки оплати, суд вважає обґрунтованими визначені позивачем періоди нарахування пені та 3% річних.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у пункті 5.2. договору, відповідно до якого за порушення замовником зобов`язань, передбачених п. 5.3. і розділом 4 даного договору в частині розрахунків, замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, що діяла в періоді, за який сплачується пеня. При цьому нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється протягом всього періоду прострочення і не обмежується відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (не обмежується шестимісячним строком). Сторони погодили встановити строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки.

Розрахунок пені у сумі 333,87 грн. є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 59,03 грн. судом встановлено, що розрахунок є вірним, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 240,63 грн., а тому вимоги у даній частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАНСКОМ» про стягнення пені у сумі 333,87 грн., 3% річних у сумі 59,03 грн, інфляційних втрат у сумі 240,63 грн та про закриття провадження у справі №910/21289/21 в частині позовних вимог про стягнення 4 700,00 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/21289/21 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 4700,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАНСКОМ» (03186, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 47; ідентифікаційний номер 38022303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (03150, м. Київ, вулиця ДІЛОВА, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 40637393) пеню у сумі 333,87 грн., 3% річних у сумі 59,03 грн, інфляційних втрат у сумі 240,63 грн та судовий збір у розмірі 269,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець