Рішення

від 26.05.2022 по справі 914/407/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2022 Справа № 914/407/22

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеРай», с. Суховоля, Городоцький район, Львівська область

до відповідача фізичної особи-підприємця Домбровського Юрія Ярославовича, м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 81359,90 грн

Без виклику сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеРай» до відповідача Фізичної особи-підприємця Домбровського Юрія Ярославовича про стягнення 81359,90 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 13 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.

Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Останній день шістдесятиденного строку для розгляду цієї справи по суті відповідно до процедури розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін припадав на 22.04.2021. Однак у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, рішення у цій справі постановлено судом у перший робочий день після відпустки.

З огляду на викладене, суд розглянув справу по суті 27.05.2022.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 10.01.2019 ТОВ «ЛеРай» поставило ФОП Домбровському Ю.Я. нафтопродукти на загальну суму 5165813,55 грн за період з січня 2019 по дату складення позовної заяви включно. Відповідач оплатив поставлені нафтопродукти неповністю, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 68644,50 грн. Між сторонами підписувалися Акти звірки взаєморозрахунків; також позивач скеровував на адресу боржника письмову вимогу про необхідність сплатити кошти за отриманий товар, однак відповіді на цю вимогу позивач не отримав.

За несвоєчасне здійснення оплати позивач нараховує відповідачеві пеню 4183,95 грн; штраф 6864,45 грн; 3% річних 706,48 грн; інфляційні втрати 960,52 грн.

Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Аргументи відповідача.

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи № 914/407/22 був проінформований належним чином.

Ухвала суду від 21.02.2022 надсилалася на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вулиця Поповича, будинок 29.

Станом на 27.05.2022 до господарського суду не повернулася поштова кореспонденція, скерована на юридичну адресу відповідача.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеРай» (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Домбровським Юрієм Ярославовичем (покупцем) укладений Договір купівлі-продажу № 65/01/2019/Н, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість на умовах і протягом строку дії цього Договору.

Пунктами 1.3., 1.4. цього ж Договору встановлено, що факт поставки (передачі у власність) товару в рамках Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаний уповноваженими представниками обох сторін. Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару.

Загальна вартість (ціна) цього Договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих продавцем покупцеві на підставі цього Договору та зафіксованих сторонами у відповідних видаткових накладних (актах приймання-передачі) на переданий товар (п. 2.1. Договору).

Факт передачі товару від продавця покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної (акта приймання-передачі) на товар (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору, кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар або несвоєчасно поставляє замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартості несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання, а у випадку прострочення виконання зобов`язання протягом більш як 30 днів, винна сторона зобов`язана додатково сплатити на користь протилежної сторони штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого (непоставленого) товару.

До матеріалів позовної заяви ТОВ «ЛеРай» долучило копії видаткових накладних за період з 07.02.2019 по 06.05.2021 включно. Суд зазначає, що ці видаткові накладні підписані та скріплені печатками двох сторін. Згідно з вказаними видатковими накладними загальна сума поставки нафтопродуктів фізичній особі-підприємцю Домбровському Ю.Я. становить 5165813,55 грн. Останній, відповідно до наданих копій платіжних доручень за означений період, сплатив 5097169,05 грн. Наявна сума заборгованості становить 68644,50 грн.

Цей Договір набуває чинності від дати його укладення і діє протягом одного року, а в частині грошових зобов`язань до моменту повного виконання сторонами усіх своїх грошових зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення цього Договору за 30 календарних днів до моменту спливу його строку, дія Договору щоразу автоматично продовжується ще на один рік (п. 9.1. Договору).

Щодо позову ФОП Домбровський Ю.Я. не подав своїх заперечень чи письмових пояснень, про сплату наявного боргу чи існування інших обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, суду не повідомив.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі укладеного Договору купівлі-продажу № 65/01/2019/Н.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань з поставки обумовленого сторонами товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями специфікацій та видаткових накладних. Всі наведені документи підписані та скріплені печатками двох контрагентів, що свідчить про дійсний факт поставки товару позивачем та отримання такого відповідачем.

З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень та підписаних між сторонами актів звірки взаєморозрахунків вбачається здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Позивач 21.09.2021 скерував на адресу відповідача вимогу від 16.09.2021 вих. № 01-1609/21, у якій вказав про порушення покупцем мов укладеного договору в частині неповної оплати за отриманий товар, та просив сплатити суму заборгованості. Цю вимогу 28.09.2021 відповідач отримав через свого представника, про що свідчить відповідна відмітка у копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.09.2021, 29.09.2021 та 11.10.2021 ФОП Домбровський Ю.Я. здійснив ще три платежі на погашення наявної заборгованості перед ТОВ «ЛеРай».

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на допущення зі сторони відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував ФОП Домбровському Ю.Я відповідачеві пеню 4183,95 грн; штраф 6864,45 грн; 3% річних 706,48 грн; інфляційні втрати 960,52 грн.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум, та зазначає, що погоджується із правильністю здійснених нарахувань.

При цьому, суд також звертає увагу на те, щ позивач під час нарахування пені відступає від положень укладеного Договору між сторонами в частині штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання, та розраховує пеню не як 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартості несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання, а як подвійну облікову ставку НБУ, відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, оскільки передбачений сторонами у договорі розмір пені перевищує згадану подвійну облікову ставку НБУ, що діяла період, за який сплачується пеня.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшені позовні вимоги задоволено, судовий збір у розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача.

Представник позивача подав 03.05.2022 клопотання, яким долучив до матеріалів справи докази понесення стороною позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. Зокрема, надані копія Договору про надання правової допомоги № б/н від 07.02.2022, копія Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 15.03.2022, Детальний опис виконуваних робіт (надаваних послуг) від 15.03.2022, платіжне доручення № 4013 від 15.03.2022.

Пунктом 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 07.02.2022 закріплено, що за правову допомогу, представництво та/або захист прав та інтересів клієнта, що надається/здійснюється адвокатським об`єднанням через його учасників, у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує обумовлену сторонами грошову суму, а саме:

- 2000,00 грн за участь учасника адвокатського об`єднання (перелік яких визначений договором) в 1 судовому засіданні;

- 2000,00 грн за 1 годину послуг з надання учасниками адвокатського об`єднання (перелік яких визначений договором) інших видів правової допомоги.

З долученого представником позивача Акту виконаних робіт (наданих послуг № 1 від 15.03.2022, вбачається, що послуги надані виконавцем у повному обсязі, їхня вартість становить 4000,00 грн, без ПДВ, замовник не має претензій та зауважень до якості наданих виконавцем послуг.

Платіжним дорученням № 4013 від 15.03.2022 підтверджується сплата 4000,00 грн позивачем на користь адвокатського об`єднання «Західна Правова Група» за надання правової допомоги у справі № 914/407/22, у суді першої інстанції, згідно з Договором про надання правничої допомоги від 07.02.2022.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 1-3 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 вказаної статті).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 вказаної статті).

Зважаючи на дотримання представником позивача всіх вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, подання достатніх доказів на підтвердження понесення стороною дійсних витрат на правничу допомогу, на співмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу ціні позову, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника ТОВ «ЛеРай» про відшкодування витрат на правничу допомогу у межах справи № 914/407/22.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Домбровського Юрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеРай» (81513, Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, вулиця Зелена, будинок 2А, ідентифікаційний код 41603318) 81359,90 грн заборгованості та 2481,00 грн судового збору.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Домбровського Юрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеРай» (81513, Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, вулиця Зелена, будинок 2А, ідентифікаційний код 41603318) 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2022.

Суддя Гоменюк З.П.