Рішення

від 26.05.2022 по справі 320/6244/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 року м.Київ№ 320/6244/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белла-Центр" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Белла-Центр" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 № 0006960502 та № 0007420503.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої встановлено порушення вимог податкового законодавства, однак позивач вважає, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог податкового законодавства, а саме щодо заниження податку на прибуток та заниження податку з доходу нерезидента.

Представник відповідача до суду подав відзив на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Белла - Центр» має статус юридичної особи та зареєстровано Виконавчим комітетом Березанської міської ради 16.06.2000 за № 30965880 (код ЄДРПОУ 30965880).

Відповідно до згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 04.12.2019 №787, проведена у період з 23.12.2019 по 06.02.2020 документальна планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з по 30.09.2019, валютного за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт перевірки від 13.02.2020 № 134/10-36-05-02-07/30965880, відповідно до висновків якого позивачем порушено:

п. 1 п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 403 978, 00 грн;

п.п. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у І кварталі 2018 році у сумі 26 028, 00 грн;

п. 103.9 ст. 103, п. 46.1 ст. 46, п.п 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме не подано до контролюючого органу розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх погодження з України (додаток ПН до рядка 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток) у І кварталі 2018 року.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, податковим органом 17.03.2020 було прийнято спірні податкові повідомлення рішення, а саме:

№ 0006960502 відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) до 403 978,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 995,00 грн;

№0007420503 відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) до 26 028,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 507,00 грн.

Не погоджуючись за вказаним податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з вказаним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п.140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Для платників податку, визначених п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України;

Нормами п.п. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 ПК України визначено, що страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1 ст. 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 цього Кодексу.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 цього Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Згідно п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПК України об`єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об`єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об`єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 і 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 цього Кодексу, не включаються.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0006960502 від 17.03.2020, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) до 403 978,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 995,00 грн, суд зазначає таке.

Як вже було вище зазначено відповідно до абзацу 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПК України.

Відповідно до абзацу 1 п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та Фінансової звітності щодо доходів, витрат та Фінансового результату до оподаткування.

Компанія Torunskie Zaklady Materialow Opatrunkowych - Spolka Akcyjna (скорочене найменування - TZMO S. A. або у перекладі з польської на українську мову - АТ «ТОРУНСЬКЄ ЗАКЛАДИ МАТЕРІАЛУВ ОПАТРУНКОВИХ - СПУЛКА АКЦИЙНА», місцезнаходження: Польща, м. Торунь, вул. Жулкєвского, 20/26 (siedzibа w 87-100 Toruniu, ul. Zolkiewskiego, 20/26) є нерезидентом і власником об`єктів права інтелектуальної власності, до яких відносяться торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Про те, що компанія Torunskie Zaklady Materialцw Opatrunkowych - Spцlka Akcyjna була податковим резидентом Республіки Польща протягом 2018 і 2019 років свідчать:

довідка про місце проживання або місцезнаходження для цілей оподаткування (довідка про статус податкового резидента) щодо компанії Torunskie Zaklady Materialow Opatrunkowych - Spolka Akcyjna (скорочене найменування - TZMO S. A. від 29.01.2019;

довідка про місце проживання або місцезнаходження для цілей оподаткування (довідка про статус податкового резидента) щодо компанії Torunskie Zaklady Materialow Opatrunkowych - Spolka Akcyjna від 29.01.2020.

Відповідно до п. 2 і 3 ч. 1 ст. 424 і п. 2 і 3 ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності (на торговельну марку) є виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (торговельної марки) і виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності (торговельної марки), в тому числі забороняти таке використання.

Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог ІІК України та іншого закону.

Згідно норм ЦК України між товариством і компанією Torunskie Zaklady Materialоw Opatrunkowych - Spоlka Akcyjna (далі - Ліцензіар) був укладений 29.12.2012 у м. Торунь ліцензійний договір № RU974/12/EK. Відповідно до §3 Ліцензійного договору Ліцензіар (TZMO S.A.) надає Ліцензіату (ТОВ «Белла-Центр») невиключну ліцензію на використання торговельних марок, які вказані в Ліцензійному договорі, для цілей, які пов`язані з підприємницькою діяльністю Ліцензіата (ТОВ «Белла-Центр») на території України, для позначення товарів. Користування торговельними марками здійснюється за винагороду. Ліцензіат (ТОВ «Белла- Центр») зобов`язаний щокварталу нараховувати і у визначені Ліцензійним договором строки виплачувати Ліцензіару (TZMO S.A.) винагороду за користування торговельними марками (роялті).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган не поставив під сумнів укладення Ліцензійного договору та виплату роялті за користування торговельними марками, а лише звертає увагу на чинність Ліцензійного договору у часі; точніше на дату закінчення строку договору - 31.12.2018. Це значить, на думку контролюючого органу, шо товариство не мало права з 01.01.2019 до 30.09.2019 користуватися торговельними марками, нараховувати і виплачувати Ліпензіару (TZMO S.A.) винагороду (роялті), а тому товариству збільшене податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2019 до 30.09.2019 на 403 978,00 грн.

Згідно умов Ліцензійного договору невиключна ліцензія на право використання торговельних марок надається на строк дії Ліцензійного договору. Строк дії Ліцензійного договору (з урахуванням положень додаткових угод): з 01.07.2013 до 31.12.2020. Контролюючий орган вважає, що Ліцензійний договір мав чинність у часі з 01.07.2013 до 31.12.2018. Тобто, Ліцензійний договір втратив чинність 31.12.2018 і протягом 2019 року (перший третій квартали 2019 року) Ліцензіат (ТОВ «Белла-Центр») не мав права використовувати торговельні марки, що належать Ліцензіару (TZMO S.A.), нараховувати та сплачувати йому винагороду (роялті).

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки Ліцензійний договір набув чинності з 01.07.2013, був чинним протягом 2019 року і є чинним до 31.12.2020 свідчать наступні докази:

§ 10 Ліцензійного договору - строк дії договору з 29.12.2012 до 31.12.2014 (включно);

§1 додаткової угоди № 1 від 29.12.2012 до Ліцензійного договору № RU974/12/EK від 29.12.2012 - Ліцензійний договір набирає чинності з 01.07.2013 і діє до 31.12.2014 (включно);

пункт 4 §1 додаткової угоди № 2 (130062) від 31.12.2013 до Ліцензійного договору №RU974/12/EK від 29.12.2012 - Ліцензійний договір набирає чинності з 01.07.2013 і діє до 31.12.2016 (включно);

§1 додаткової угоди № б/н (160961) від 31.12.2016 до Ліцензійного договору №RU974/12/EK від 29.12.2012 - Ліцензійний договір набирає чинності з 01.07.2013 і діє до 31.12.2018 (включно);

п. 1.2 § 1 додаткової угоди № б/н (190888) від 19.03.2019 - Ліцензійний договір набирає чинності з 01.07.2013 і діє до 31.12.2020 (включно).

Умова § 5 цієї додаткової угоди визначає, що сама додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами (тобто 19.03.2019). при цьому, норми і умови даної додаткової угоди, застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.01.2019.

Такою умовою є положення про чинність Ліцензійного договору у часі з 01.07.2013 до 31.12.2020 (включно). Тобто, положення (умови) § 1 і 5 цієї додаткової угоди відповідають нормам ст. 526 і ч. 1 та 3 ст. 631 ЦК України та не суперечать іншим нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Необхідно зазначити, що строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов`язання, що виникло з цього договору. Але чинність договору не припиняється доти, доки зобов`язання не буде виконане сторонами або одна із сторін не відмовиться від договору в порядку, передбаченому для зміни чи розірвання договору (ст. 651-654 ЦК України).

Нормами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Станом на 31.12.2018 Ліцензіат (ТОВ «Белла-Центр») не виконав свої грошові зобов`язання по сплаті роялті за користування торговельними марками протягом 3 і 4 кварталів 2018 року. Таке грошове зобов`язання було виконане 03.06.2019, тобто, у період з 01.01.2019 до 03.06.2019 Ліцензійний договір був чинним у частині виконання грошового зобов`язання Ліпензіатом (ТОВ «Белла-Центр») по сплаті роялті Ліпензіару (TZMO S.A.) за користування торговельними марками протягом 3 і 4 кварталів 2018 року.

Оскільки умови п. 2 і 3 §10 Ліцензійного договору визначають, що в частині здійснення платежів договір діє до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань і договір втрачає свою силу у випадку коли сторони не продовжать його чинність у часі, то 03.06.2019 платіжним дорученням (копія додається) в іноземній валюті або банківських металах № 41 Ліцензіатом (ТОВ «Белла-Центр») були сплачені кошти роялті Ліцензіару (TZMO S.A.) за 3 і 4 квартали 2018 року.

Підставами для платежів є:

акт № 3 підтвердження права використання торговельних марок Ліцензіатом та визначення вартості винагороди (роялті), що підлягає виплаті Ліцензіару від 28.09.2018 у сумі 20 354,08 доларів США (користування торговельними марками протягом 3 кварталу 2018 року);

акт № 4 підтвердження права використання торговельних марок Ліцензіатом та визначення вартості винагороди (роялті), що підлягає виплаті Ліцензіару від 31.12.2018 у сумі 22 632,41 доларів США (користування торговельними марками протягом 4 кварталу 2018).

Також, щодо користування Ліцензіатом (ТОВ «Белла-Центр») торговельними марками у період з 01.01.2019 до 19.03.2019 (дата укладення додаткової угоди № б/н (190888) від 19.03.2019), то слід зазначити, що таке право надане Ліцензіату (ТОВ «Белла-Центр») нормами п. 2 і 3 ч. 1 ст. 424 і п. 2 і 3 ч. 1 ст. 495 ЦК України, оскільки Ліцензіар (TZMO S.A.), як власник торговельних марок, якому належать майнові права інтелектуальної власності (на торговельні марки) дозволяв використання об`єкта права інтелектуальної власності (торговельні марки) і не перешкоджав неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності (торговельних марок), в тому числі не забороняв таке використання.

Контролюючий орган не надав доказами того, що Ліцензіар (TZMO S.A.) перешкоджав неправомірному використанню Ліцензіатом (ТОВ «Белла-Центр») об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок), в тому числі будь-яким чином забороняв таке використання. Більше того, у цей період не був складений жодний документ, який би засвідчив про оплатне використання торговельних марок Ліцензіатом (ТОВ «Белла-Центр»).

Після того, як сторони Ліцензійного договору 19.3.2019 року уклали додаткову угоду № б/н (190888), вони врегулювали наступні питання:

строк чинності Ліцензійного договору у часі: з 01.07.2013 і діє до 31.12.2020 (включно);

виплату винагороди за користування торговельними марками (роялті) у період з 01.01.2019 до 19.03.2019 і на майбутнє.

29.03.2019 сторонами Ліцензійного договору був складений акт №1 підтвердження права використання Торговельних марок Ліцензіатом та визначення вартості винагороди (роялті), що підлягає виплаті Ліцензіару в сумі 27 423,67 доларів США. Кошти роялті за користування Ліцензіатом (ТОВ «Белла-Центр») торговельними марками протягом I кварталу 2019 року були сплачені 03.03.2019 платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 41

Тобто, воля Ліцензіара (TZMO S.A.), власника торговельних марок, якому належать майнові права на торговельні марки, була реалізовану у волевиявленні - укладенні 19.03.2019 додаткової угоди №б/н (190888) до Ліцензійного договору.

На підтвердження указаних вище обставин матеріали справи містять копії актів, копія Ліцензійного договору з усіма додатковими угодами до нього, а також картка рахунку 632 по TZMO S.A. по Ліцензійному договору №RU974/12/EK від 29.12.2012 за період з 29.12.2012 по 31.12.2018 і за період 01.01.2019 по 30.09.2019, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 41 від 03.06.2019.

Також необхідно також врахувати, що Ліцензіар (TZMO S.A.) є нерезидентом, який надає право Ліцензіату (ТОВ «Белла-Центр») їх використовувати на території України. Ліцензіар (TZMO S.A.) є стороною у Ліцензійному договорі та іноземним елементом у розумінні положень Закону України «Про міжнародне приватне право»: іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою (п. 2 ч. 1 ст. 1).

Закон України «Про міжнародне приватне право» також встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок (преамбула Закону) та застосовується, зокрема, до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом у частині визначення застосовуваного права (ст. 2).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Суд приходить до висновку, що господарська діяльність ТОВ «Белла - Центр» була правомірною, а тому товариство у період з 01.01.2019 до 30.09.2019 нараховувало і утримувало податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у розмірі 10% у відповідності до вимог ПК України.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0007420503 від 17.03.2020, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) до 26 028,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 507,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Між товариством і нерезидентом німецькою компанією Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG (місцезнаходження: Federal Republic of Germany, Bremen, St. Kalmsweg 10, 28239, податковий номер у ФРН 460/176/03122) був укладений 29.08.2017 контракт № 2/17.

Відповідно до §1 контракту компанія Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG надала товариству інжинірингові послуги на суму 6154,54 евро (EUR).

Також згідно умов контракту і на підставі інвойсу №R1 від 29.08.2017 на суму 1 420,00 євро (EUR) позивач сплатив контрагенту 14.09.2017 попередню оплату у розмірі 1 207,00 євро (EUR).

На виконання норм п. 103.9 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

Так, ТОВ «Белла - Центр» подано до Баришівсько - Березанського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області додаток ПН до рядка 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2017 року, в якому відображено найменування нерезидента Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG (Німеччина), сума нарахованого доходу 44 362 00 грн, а також сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у розмірі 15% у розмірі 213 євро (EUR), що у гривні становить 6 654,00 грн.

Відповідно до умов контракту товариство сплатило контрагенту 16.01.2018 залишок винагороди у розмірі 4 947,54 євро (EIJR).

Водночас, позивачем податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у розмірі 15% на указану суму не задекларовано та до бюджету не сплачено, що пов`язано із отриманням від компанії Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG довідки про підтвердження статусу податкового резидента країни (ФРН), з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування. Такою довідкою є заява на видачу свідоцтва про місце фактичного управління та/чи місця заснування/розташування зареєстрованого офісу товариства від 04.10.2017 № б/н.

Податковим органом вірно вказано, що виплата винагороди контрагенту - нерезиденту (у частині попередньої оплати у розмірі 1207,00 євро (EUR)) здійснена товариством по даному контракту є виплатою доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від надання послуг інжинірингу.

Згідно п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України за ставкою в розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПК України), їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, шо набрали чинності (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України).

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенеФіпіарним (Фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ст. 103 ПК України).

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за Формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПК України).

В матеріалах справи міститься копію довідки, яка підтверджує, що нерезидент - компанія Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG - є резидентом країни (ФРН), з якою укладено міжнародний договір України.

Такою довідкою є заява на видачу свідоцтва про місце фактичного управління та/чи місця заснування/розташування зареєстрованого офісу товариства, яка була подана 29.09.2017 компанією Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG до фінансового управління м. Бремен, Федеративна Республіка Німеччина і 04.10.2017 отримала підтвердження, що місце її фактичного управління знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина.

Вказана довідка видана відповідно до законодавства ФРН, викладена німецькою та англійською мовами та здійснено переклад на українську мову.

На думку суду, податковий орган помилково вказує, що довідка нелегалізована відповідно до законодавства України, а саме що надана довідка не підтверджує податкову резидентність CHRISTIAN SENNING VERPACKUNGSMASCHINEN GmbH у розумінні конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Також такі твердження суперечать угоді, що укладено між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка підписана 03.07.1995, Україною ратифікована 22.11.1995 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» від 22.11.1995 № 449/95-ВР та Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка підписана в Гаазі 05.10.1961 і щодо якої, Україна приєдналась з 22.12.2003 у відповідності з Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10.01.2002 № 2933-ІІІ.

Так, відповідно до ст. 7 Угоди про уникнення подвійного оподаткування прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі (у нашому випадку ФРН), якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Відповідно до ст. 4 Угоди про уникнення подвійного оподаткування термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу» яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться. Тобто, компанія Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, а тому підлягає оподаткуванню у цій країні хоча і одержала доходи з джерел в Україні.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Угода про уникнення подвійного оподаткування застосовується до податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та сукупного майна або з елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством. Угода застосовується також до всіх ідентичних або подібних по суті податків, які будуть стягуватися однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди, в доповнення до або замість існуючих податків.

Відповідно до ст. 1 Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються зокрема, адміністративні документи, офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Статтею 2 Конвенції визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Виходячи з викладеного, та враховуючи ту обставину, що позивач під час перевірки надало контролюючому органу заяву на видачу свідоцтва про місце фактичного управління та/чи місця заснування/розташування зареєстрованого офісу товариства, яка має засвідчення Податкового управління Німеччини від 04.10.2017 і була надана фінансовим управлінням міста Бремен, Федеративна Республіка Німеччина, компанії Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG, яка підтверджує факт місця Фактичного управління компанії Christian Senning Verpackungsmaschinen GmbH Co. KG (розташування зареєстрованого офісу товариству), який знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина, і указаний документ є офіційним документом у розумінні положень Конвенції та не потребує проставлення апостиля компетентним органом Держави, в якій документ був складений, то висновок контролюючого органу, викладений в акті, суперечить нормам законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення рішення 17.03.2020 № 0006960502 та № 0007420503 скасуванню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 8 062,62 грн (платіжне доручення від 27.04.2020 № 4102, від 01.07.2020 № 4702), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0006960502 від 17.03.2020, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Белла-Центр» нараховано (збільшено суму) грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) до 403 978,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 100 995,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0007420503 від 17.03.2020, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Белла-Центр» (нараховано (збільшено суму) грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) до 26 028,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 507,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла-Центр» (код ЄДРПОУ 30965880) судові витрати у сумі 8062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.