Ухвала

від 25.05.2022 по справі 380/7736/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7736/22

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

26 травня 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2942-57 від 05 листопада 2021 року.

Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2942-57 від 05 листопада 2021 року винесеної ГУ ДПС у Львівській області.

Заява обґрунтована тим, що оскільки державним виконавцем 12.04.2022 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання оскаржуваної вимоги №Ф-2942-57 від 05 листопада 2021, то існує реальна можливість стягнення з позивача суми визначеної у вимозі, яку оскаржено до суду, а також суми виконавчого збору в розмірі 10% від основного збору. Зазначає, що подання позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

У разі забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно враховувати, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття очевидні ознаки необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.

Таке тлумачення зазначеної пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зроблено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.

З огляду на зміст спірних правовідносин відсутні підстави стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача.

При цьому, суд зауважує, що питання правомірності та обґрунтованості винесеної Відокремленим підрозділом ДПС України Головного управління ДПС у Львівській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2942-57 від 05 листопада 2021 року підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті, оскільки підтвердження наявності чи відсутності факту вчинення відповідачем порушень, які слугували підставою для винесення вимоги, може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. Відповідно, забезпечення позову в спосіб, зазначений позивачем, буде означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення по справі, що, в свою чергу, може призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, що суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства України та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, як і інституту забезпечення позову в адміністративному процесі вцілому.

Значення інституту забезпечення позову в адміністративному процесуальному праві в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач до прийняття судом рішення буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Фактично, з огляду навіть на сам предмет позову, в даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову не може ні ускладнити, ні унеможливити виконання рішення суду, а також не може знівелювати захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Додатково суд зазначає, що у разі сплати позивачем боргу (недоїмки) та скасування оскарженої вимоги в судовому порядку існують передбачені чинним законодавством відповідні механізми повернення сплачених коштів, що, в свою чергу, не призведе до виникнення у позивача надмірного фінансового тягаря.

За викладених обставин, зважаючи на відсутність підстав для забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Копію ухвали надіслати заявнику разом із заявою про забезпечення позову та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.