Рішення
від 25.05.2022 по справі 420/27588/21
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27588/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення № 3486-VIII від 30.11.2021 та зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішив задовольнити позовні вимоги частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому просив суд:

(1).Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486- VIII "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

(2).Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області, яка діє дів імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

(3).Судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі стягнути з відповідача на користь позивача.

(4).Зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки встановлені судом в порядку ст. 382 КАС України.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

18.02.2021 позивач звернувся до відповідача із клопотанням щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Не отримавши відповіді щодо надання дозволу або відмови в його наданні, позивач замовив розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу.

Після виготовлення проекту позивач звернувся до відповідача із заявою про його затвердження, однак у грудні 2021 року позивач особисто у приміщенні Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області одержав рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 №3486-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині якого було вирішено відмовити позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Підставою відмови відповідач зазначив у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» передбачає, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території) та відсутністю надання дозволу на виготовлення вищезазначеного проекту землеустрою.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що порушує його права.

Також, позивач вважає, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли лише є один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

(б) Позиція відповідача

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча був належним чином проінформований про відкриття провадження у справі та своєчасно отримав відповідну ухвалу суду, в якій суд повідомляв про його право на відзив та встановив строк для подання відзиву. Даний факт підтверджується матеріалами справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

28.12.2021 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

18.02.2021 позивачем подано клопотання, у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій» позивач просив відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

Також, 18.02.2021 року було направлено на адресу відповідача запит про доступ до публічної інформації стосовно земельної ділянки, що виділена на копіюванні (додавалось до запиту) та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593.

Відповідь на даний запит надано не було.

28.04.2021 року листом Куяльницька сільська рада, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади, повідомила позивачу, що на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 20.04.2021 року дійшла висновку не виносити на розгляд пленарного засідання клопотання позивача. від 18.02.2021 року.

У даному випадку, відмова не була дана Куяльницькою сільською радою шляхом видачі відповідного рішення.

17.04.2021 року електронною поштою та 16.04.2021 року з описом вкладення, позивач скористався правом замовлення проекту землеустрою без надання згоди (відповідно до абз. 3 п. 7 Ст. 118 Земельного кодексу України), повідомив Куяльницьку сільську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області про те, що нею замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

11.08.2021 року позивачем подано до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області клопотання, у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій» позивач просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

До клопотання додавались:

прошитий та пронумерований проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 54х аркушах;

витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, що має кадастровий номер 5122987400:07:001:0006 на трьох листах.

У грудні 2021 року позивач особисто у приміщенні Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області одержав рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» передбачає передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним, або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території) та відсутністю надання дозволу на виготовлення вищеозначеного проекту землеустрою.

Не погодившись із результатом свого звернення до органу місцевого самоврядування, позивач звернулася за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

V. Джерела права та висновки суду.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) заінтересованої особи з приводу затвердження проекту землеустрою і передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, встановленому нормою статті 122 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема ЗК України та Законом України «Про землеустрій».

Частинами першою та третьою статті 22 ЗК України (тут і далі в редакції до внесення змін Законом № 1423-IX від 28.04.2021, які набрали чинності з 27.05.2021) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За правилами частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок №1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17, та враховуються при вирішенні цієї справи.

Відповідно до абз. 3 п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України в редакції Законів №509-VI від 16.09.2008, № 1702-VI від 05.11.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3123-VI від 03.03.2011, № 5245-VI від 06.09.2012, № 5394-VI від 02.10.2012, № 366-VII від 02.07.2013, що діяв до 28.04.2021 року встановлено: "У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

З огляду на те, що позивач звертався до відповідача з клопотанням, у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій» просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу, проте у місячний строк не отримала передбаченого законом рішення.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду у справах від 22.10.2020 року за №452/2587/18, вiд 14.03.2018 у справі №804/3703/16 та №420/5288/18, позивач правомірно скористався правом замовлення проекту землеустрою без надання згоди (відповідно до абз. 3 п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України), позивач повідомив Куяльницькусiльську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області про те, що позивачем замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

Стосовно підстави відмови «невідповідність генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» передбачає передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території)», суд зазначає, що дана норма є застосовною у випадку передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб. При тому спірні правовідносини виникли з приводу передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначалося вище, Законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 29.07.2021 року №НВ-7116726652021, проект землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5122987400:07:001:0006, розроблений ФОП ОСОБА_2 , перевірено відповідність документів вимогам законодавства та сформовано земельну ділянку 29.07.2021 року Відділом у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Оскільки позивачем подано погоджений проект землеустрою, причини відмови у затвердженні проекту не відповідають вимогам Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність позивачу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням висновків суду, зокрема, про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність позивача земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 11.08.2021 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов`язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо стягнення коштів на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на матеріали справи 29.01.2021 між адвокатом Ковальчуком Олегом Миколайовичем та ОСОБА_1 укладено договір про подання правової допомоги №15/7.

Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 29.01.2021 року; опис юридичних послуг; Акт прийому-передачі юридичних послуг від 29.01.2021.

Згідно з актом прийому-передачі юридичних послуг, адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- Зустріч та усна консультація з клієнтом (1 година) - 1000,00 грн.;

- Складання та підготовка клопотання (від 18.02.2021 та 11.08.2021) запитів до Куяльницької сільської обєднаної територіальної громади (від 18.02.2021 та 22.03.2021) (4 години) - 4500,00 грн.;

- Написання, підготовка, відправка сторонам та до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії (6 годин) -15000,00 грн.;

- Написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження (1 година) - 1500грн.

Всього надано послуг в сумі - 23000,00 грн.

Доказом сплати позивачем коштів за отриману правничу допомогу є прибутковий касовий ордер на суму 23000 грн.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 23000 грн. та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.

Такі види адвокатських послуг, як написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, написання, підготовка, відправка сторонам та до суду заяви про стягнення судових витрат по справі, відправка сторонам та до суду копій процесуальних документів, не відповідають критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 10 000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає пропорційним до предмета спору.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Отже, суд вирішує питання про встановлення судового контролю з метою надання учасникам справи додаткових гарантій виконання судового рішення.

Відповідно ч.2 ст.119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Відтак, суд вважає за необхідне вжити заходи судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати в двохмісячний строк, з дня набрання законної сили рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи, звіт про виконання рішення по справі № 420/27588/21 до Одеського окружного адміністративного суду.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подачу позовної заяви сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 1020-3229-4961-0692 від 29.12.2021 р.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

3.Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

4.Встановити Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області двохмісячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі 420/27588/21.

5.В решті позовних вимог - відмовити.

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) 00 гривень та судові витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.(десять тисяч) 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, адреса: 66350, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник вул. Куяльницька, №26-А, код ЄДРПОУ 04379835.

Суддя Оксана БОЙКО

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.05.2022
Оприлюднено28.06.2022
Номер документу104503944
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —420/27588/21

Ухвала від 28.09.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бойко О.Я.

Рішення від 25.05.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бойко О.Я.

Ухвала від 04.01.2022

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Бойко О.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні