Рішення

від 15.05.2022 по справі 440/14716/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/14716/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області (надалі - відповідач, Сенчанська сільська рада), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача із розгляду заяви позивача ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:007:0607 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та у формі рішення сесії Ради проект землеустрою затвердити і передати позивачеві ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:007:0607.

Позов обґрунтований тим, що за наслідками поданої до Сенчанської сільської ради заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області відповідачем на засіданні сесії всупереч положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не прийнято будь-якого рішення, нерозгляд відповідачем по суті заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою перешкоджає реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що розгляд клопотання позивача було включено до порядку денного і за результатами його розгляду на пленарному засіданні 12 сесії Сенчанської сільської ради 8 скликання рішення не прийнято, оскільки за прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не проголосувала більшість присутніх депутатів. На думку відповідача у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування, оскільки сільська рада є колегіальним органом і не має повноважень щодо впливу на окремих депутатів з питань голосування ними за певне рішення.

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Сенчанської сільської ради із заявою про надання на дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:007:0607 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області.

За змістом витягу з протоколу ІІІ пленарного засідання 12-ї сесії Сенчанської сільської ради 8 скликання від 29.09.2021 на засіданні сесії слухали питання "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", за результатами розгляду якого рішення не прийнято (голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 17.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Сенчанської сільської ради, що полягає у невирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується питання розгляду органом місцевого самоврядування клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою задля відведення земельної ділянки у власність.

Суд враховує те, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу. При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

У той же час у спірному випадку відповідач одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв.

Тобто має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Подібні висновки щодо правозастосування у спірних відносинах наведені у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а, від 05.05.2020 у справі №826/8858/16, від 24.06.2020 у справі №555/872/17.

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 та враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Сам по собі протокол ІІІ пленарного засідання 12-ї сесії Сенчанської сільської ради 8 скликання від 29.09.2021 (витяг) за змістом та формою не може вважатися відмовою або залишенням клопотання без розгляду в розумінні статті 118 ЗК України.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, незважаючи на винесення заяви позивача на розгляд сесії, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Оскільки відповідач за результатами розгляду клопотання позивача одне з передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішень не прийняв, то очевидним є висновок про те, що у спірних відносинах Сенчанська сільська рада допустила протиправну бездіяльність з приводу розгляду заяву позивача від 21.07.2021.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області з урахуванням висновків, сформульованих судом у цій справі.

При цьому суд враховує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

За наведених обставин суд не знаходить достатніх підстав для зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, внаслідок чого відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Таким чином адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

З огляду на приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становив 2270 гривень.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2018 у справі №640/21330/18 зазначив, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, за подання цього позову ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі (...) внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 908,00 грн належить повернути позивачу з Державного бюджету України.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області ( вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, код ЄДРПОУ 21048689) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 липня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області розглянути у визначеному законом порядку на сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 від 21 липня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог та клопотання позивача про встановлення судового контролю - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений квитанцією від 26 жовтня 2021 року №3162471964 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко