Постанова

від 26.05.2022 по справі 420/11054/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11054/21Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування підпункту 6.17 пункту 6 рішення від 03.06.2021 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання надати такий дозвіл

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі Куяльницька сільрада), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати підпункт 6.17 пункту 6 рішення №1788-VIII від 03.06.2021 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», а саме земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільрада у зв`язку з неможливістю визначення її місця розташування;

-зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2, 0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільради кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 61,482 га., за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 32,3611 га за межами с. Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 15,3873 га. за межами с. Мардарівка, Подільського району Одеської області,

або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області: - земельна ділянка за межами с. Коси, яка позначена на Публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площею більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315: земельна ділянка за межами с. Вишневе, яка позначена на публічній кадастровій карті, архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474, загальна площа 391 998.77 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення сільради від 03.06.2021, яким йому відмовлено в задоволенні даної заяви є протиправним, адже викладені в ньому підстави щодо неможливості визначення місця розташування земельної ділянки не відповідають дійсності. До того ж, рішення не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив орган місцевого самоврядування при його прийнятті.

Вважаючи, що при вирішенні даного спору, суд повинен зобов`язати Куяльницьку сільраду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України, позивач наголошує, у цьому спорі, повноваження органу місцевого самоврядування не є дискреційними, адже, останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, згідно з законом у нього існує лише один правомірний варіант вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права.

Також позивач заявив вимоги про встановлення судового контролю виконання судового рішення шляхом зобов`язання Куяльницької сільради надати звіт про виконання судового рішення та про стягнення судового збору і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 грн.

Вимогу про встановлення судового контролю позивачка обґрунтовує приписами статті 382 КАС України, а вимоги про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовуються положеннями статей 134 та 139 КАС України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що стаття 79-1 Земельного кодексу України встановлює, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності або у порядку поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера

Отже, на думку суду, якщо земельна ділянка несформована, особа яка бажає її отримати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства повинна звернутися з клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а якщо земельна ділянка сформована, особа звертається зі заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За твердженням суду першої інстанції проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Таким чином, як вважав суд, в залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи.

Аналізуючи заяву позивача на адресу Куяльницької сільради та додатки до неї, де містилося прохання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо сформованих земельних ділянок та несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції встановив таке.

Насамперед суд встановив відсутність надання графічних матеріалів із позначенням орієнтовного місця розташування несформованої земельної ділянки, що передана у власність Куяльницькій сільраді за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206, а також графічних матеріалів із позначенням місця розташування земельної ділянки за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391 998.77 кв.м., до клопотання не було надано.

За таких підстав, суд першої інстанції зробив висновок, що заява ОСОБА_1 не містила усіх необхідних додатків, які вимагаються частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Вирішуючи питання правомірності заявлених вимог ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо сформованих земельних ділянок для надання у власність для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України подальше формування сформованої земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації, а не за проектом землеустрою. Також суд встановив, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 5122983400:01:002:0206 та 5122987400:01:001:0474 на Публічній кадастровій карті України, станом на дату прийняття даного рішення, відсутні.

Оцінюючи правомірність спірного рішення, де підставою для відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою зазначено неможливість визначення місця розташування земельної ділянки, суд указав, що така підстава є обгрнутованою, оскільки абстрактне визначення позивачем бажаної до відведення земельної ділянки словосполученням «іншої вільної земельної ділянки» не є виконанням вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду таким, що не відповідає ознакам законності та обґрунтованості ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга складається з таких підстав.

По перше, скаржник указує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ним до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо несформованих земельних ділянок не надавалися графічні матеріали. На підтвердження такого доводу ОСОБА_1 указує на подання до суду першої інстанції відповідних доказів, а саме графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

По друге, на думку скаржника, суд першої інстанції зазначаючи про відсутність на Публічній кадастровій карті України земельних ділянок за кадастровими номерами 5122983400:01:002:0206 та 5122987400:01:001:0474, неповно з`ясував обставини справи, адже вказані земельні ділянки наявні на вказаній картці і це підтверджується скріншотами, наданими до апеляції.

Окрім того, ОСОБА_1 зауважує, що відсутність на Публічній кадастровій карті України згаданих земельних ділянок не було підставою для прийняття сільрадою рішення про відмову йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отож, як вважав скаржник, якщо такі обставини були, в подальшому, виявлені судом, вони не можуть використовуватися для доведення правомірності рішення сільської ради.

По третє, ОСОБА_1 наполягає, що у разі подання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.

По четверте, на думку скаржника, зазначення у заяві декілька варіантів земельних ділянок, на одну з яких є бажання отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не заборонено законом. Аналогічно не заборонено органу місцевого самоврядування вибрати для заявника земельну ділянку, вільну від усіх заборон.

По п`яте, ОСОБА_1 зазначив, що він добре розуміє, що на сформовані земельні ділянки дозволи на розробку проекту землеустрою не видаються, а видається дозвіл виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки.

Проте, таке його звернення до Куяльницької сільради було зумовлено тим, що в цьому органі запроваджено таку практику.

Також, скаржник зауважив, що позиція суду першої інстанції про відсутність у нього права звертатися до сільради з заявою щодо поділу та об`єднання сформованої земельної ділянки, оскільки він не є її власником, заставодержателем чи користувачем суперечить позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 07.04.2021 у справі №0640/4182/18. Так, як пояснює скаржник у цій постанові суд касаційної інстанції висловив думку про можливість звернення особи, яка не має наведеного вище статусу задля отримання земельної ділянки у власність.

Також ОСОБА_1 просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 грн, які він поніс, звертаючись до суду першої інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката складалися, зокрема, з надання консультацій, підготовки звернень до Куяльницької сільради, написання позову.

Від Куяльницької сільради відзив на апеляцію не надійшов.

Стаття 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

15.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Куяльницької сільради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільради:

кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га за межами с. Коси Слобідка;

кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га за межами с. Нестоїта;

кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка;

кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами с. Мардарівка.

Або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницькій сільраді:

земельна ділянка за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 002, площею більше 29,5689 га та має межу з земельною ділянкою за кадастровим номером 5122983400:01:002:0206;

земельна ділянка за межами с. Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою за кадастровим номером 5122983400:01:001:0315;

земельна ділянка за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті, за архівним кадастровим номером: 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391 998,77 кв.м.

Також, у вказаній заяві позивач зосередив увагу на тому, що у разі неможливості надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок перелічених вище земельних ділянок, запропонувати йому іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільради.

До заяви позивач додав копію паспорту, ІПН та графічні матеріали із офіційної кадастрової карти Держгеокадастру щодо вказаних у заяві земельних ділянок на 4-х арк. (а.с.9-11).

Рішенням Куяльницької сільради №1788 - VIII від 03.06.2021 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», у підпункті 6.17 пункту 6 міститься відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільради, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на таке.

Виділяючи ключові доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила, що скаржник впевнений в правомірності заявляти на адресу органу місцевого самоврядування вимоги про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на різні земельні ділянки, адже це не заборонено законом. Відсутня, на його думку, також така заборона щодо вибору органом місцевого самоврядування для заявника земельної ділянки, яка була б придатна для ведення сільськогосподарського виробництва.

Також одним із таких доводів є помилковий висновок суду першої інстанції, що позивач не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання сформованих земельних ділянок.

Відповідаючи на перелічені вище доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, фактично правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в порядку ст.118 Земельного кодексу України, наділений саме ініціатор відповідного звернення.

Про вказане свідчить, зокрема, формулювання третього речення частини 6 статті 118 Земельного кодексу України «…До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача…», з якого вбачається, що словосполучення «місце розташування» вживається в однині.

Визначення заявником альтернативи чи бажання, щоб розпорядник землі самостійно обирав місце розташування земельної ділянки на яку надається дозвіл на розробку проекту землеустрою, положеннями Земельного кодексу України не передбачено.

Є правильним, як вважає суд апеляційної інстанції, довід суду першої інстанції про те, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку у власність, не може перекладати на орган місцевого самоврядування тягар визначатися на свій розсуд на яку земельну ділянку слід видати заявнику дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Варто відзначити, що особа, яка має намір отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою повинна чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Щодо доводів скаржника про правомірність заявлених вимог отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо сформованих земельних ділянок, а також, що він є суб`єктом звернення про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, колегія суддів указує таке.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частиною 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Частиною 7 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» унормовано таке:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Підсумовуючи викладене слід відзначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта, а коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС/КАС України від 04 травня 2020 року по справі №802/1539/17-а, адміністративне провадження №К/9901/27888/18.

Оцінюючи довід суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оскільки останні не перебувають у нього у власності або у користуванні, колегія суддів дійшла таких висновків.

Отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не є предметом даного спору.

До того ж, Куяльницькою сільрадою не розглядалося питання чи має ОСОБА_1 право бути замовником технічної документації із землеустрою, а тому відсутні підстави досліджувати обставини чи були порушені або не визнані права позивача, за захистом яких він не звертався.

З`ясовуючи питання чи є законним формулювання підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме: «неможливість визначення місця розташування земельної ділянки», суд звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, з огляду на правові висновки постанов Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18, від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, від 27.11.2019 у справі №671/464/17, від 25.04.2018 у справі №461/2132/17, від 31.07.2019 у справі №472/1286/17-ц, від 11.09.2019 у справі №472/1284/17-ц, від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, суд апеляційної інстанції встановив, що поряд з прямо передбаченими законом формальними підставами для правомірного вчинення відмови органом публічної адміністрації можуть також використовуватись і суміжні причини, котрі унеможливлюють прийняття позитивного рішення на користь зацікавленої приватної особи, а саме: істотні недоліки матеріалів звернення, об`єктивна потреба віддання переваги публічним інтересам суспільства чи одного із претендентів тощо.

Тому під легальними підставами для вчинення владним суб`єктом правомірного управлінського волевиявлення у формі відмови слід розуміти, зокрема:

1) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

2) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів;

3) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів;

4) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам іншої містобудівної документації;

5) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

6) невідповідність місця розташування об`єкта вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів;

7) істотні недоліки матеріалів звернення;

8) потреба у віддані пріоритету публічному інтересу суспільства чи іншого учасника суспільних відносин;

9) намір заявника - громадянина одержати у власність земельну ділянку за рахунок вже сформованого об`єкта цивільного обороту (існуючої земельної ділянки з конкретним кадастровим номером) поза межами процедури за статті 79-1 Земельного кодексу України;

10) припинення відповідного суб`єктивного права громадянина за рахунок використання у минулому тощо.

Отже, оскільки системний аналіз змісту частин 7 та 9 статті 118, частини 8 статті 186 Земельного кодексу України засвідчує формальну вичерпність кола підстав для вчинення владним суб`єктом волевиявлення у формі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є цілком правомірним визначення Куяльницькою сільрадою, в оскаржуваному рішенні, такої підстави як «неможливість визначення місця розташування земельної ділянки».

Колегія суддів також ураховує правову позицію Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №815/4257/16, де зазначено, що відсутність роз`яснення суб`єктом владних повноважень, в рішенні про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, підстав такої відмови не може свідчити про протиправність його рішення.

Є, на думку суду апеляційної інстанції, доречним, роз`яснити позивачу його право на звернення до Куяльницької сільради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тоді, у випадку відмови сільради в задоволенні такого клопотання та звернення заявника до суду, з`являється обов`язок суду дослідити графічні матеріали, що надаються до клопотання, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, зобов`язати орган місцевого самоврядування надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Досліджуючи довід скаржника, що у разі подання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки, колегія суддів звертає увагу про те, що це є правом, а не обов`язком суб`єкта владних повноважень. До того ж, невикористання такого права не може свідчити про протиправність, прийнятого суб`єктом владних повноважень, рішення.

Аналізуючи доводи ОСОБА_1 про те, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені, зокрема, судом, для доведення правомірності («виправдання») свого рішення, колегія суддів дійшла таких висновків.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи має створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи.

Як випливає з судового рішення, суд, за власною ініціативою встановив, що ОСОБА_1 не надав до Куяльницької сільради всіх необхідних додатків, а саме графічних матеріалів щодо несформованих земельних ділянок, а також встановив відсутність на Публічній кадастровій карті України відомості про сформовані земельні ділянки.

Проте, констатація даних обставин не стало підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки обсяг судового контролю здійснювався відповідно до частини 2 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

За результатами апеляційного оскарження розподіл судових витрат не передбачений.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалено у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування підпункту 6.17 пункту 6 рішення від 03.06.2021 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання надати такий дозвіл залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 27.05.2022.