Рішення

від 17.05.2022 по справі 904/7943/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2022м. ДніпроСправа № 904/7943/21за позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради

до Житлово-будівельного кооперативу №14 "ЗАРЯ"

про стягнення заборгованості за теплову енергію

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача - Відлога О.М .; Шаламов С.В.

Відповідача - Левченко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 301 801,45 грн. - основного боргу, 29 965,12 грн. - пені, 127 150,97 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що 30.09.2003 сторонами укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення. На підставі договору Відповідач отримував теплову енергію та сплачував за отримані послуги. З часом утворилася заборгованість перед Позивачем, яку Відповідач погашав за можливості, однак Відповідач вважає, що Позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості. Крім того, у позовній заяві незрозуміло викладена інформація стосовно боргу та його сплати. Так, не зрозуміло звідки 220 121,13 грн. боргу до липня 2017, оскільки останнім підписаним Актом звірки від 30.10.2017, Відповідач не визнав 25 969,50 грн. боргу, у зв`язку з чим, останній вважає, що суми не є узгодженими і потребують конкретизації у вигляді розгорнутої відповіді щодо сум заборгованості, оплачених сум та нарахованих сум за весь час, а не тільки за період з березня 2017 року. До позовної заяви надано лише одну виписку по рахунку на оплату боргу, де призначення платежу: "оплата за теплову енергію кредиторська заборгованість по договору № 161", однак це не означає, що всі оплати Відповідача з такими призначеннями. Відповідач надає до відзиву копію платіжного доручення № 8 від 13.04.2018 на суму 62 291,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за теплову енергію за 11,12.2017р. 01,02.2018 року", однак зазначена сума взагалі не вказана в акті звірки. Щодо нарахування інфляційних втрат, Відповідач стверджує, що Позивач в розрахунку інфляційних витрат взяв загальну суму боргу, що утворилася за період з березня 2017 по липень 2021 (301 801,00 грн.) і всупереч законодавству нарахував на неї індекс інфляції починаючи з березня 2017, такої ж помилки припустився при нарахуванні 3% річних. Вимога про стягнення пені також не підлягає задоволенню, оскільки пропущено строк спеціальної позовної давності.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що Відповідач здійснюючи платіж 01.06.2018 на суму 15 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за теплову енергію кредиторська заборгованість по договору № 161 від 30.09.2003" визнав борг. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином строк позовної давності з моменту останньої сплати, а саме з 01.06.2018, згідно зі ст. 257 ЦК України не закінчився та продовжується на строк дії такого карантину. Окрім того, перебіг строку позовної давності переривався на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України у зв`язку з підписанням Відповідачем актів звірки взаємних розрахунків за договором станом на 06.04.2017 та 30.10.2017 (у зв`язку з вчиненням Відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу). Відповідно до п. 3.2.1. Договору споживач теплової енергії зобов`язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії. Споживач здійснює оплату за теплову енергію щомісячно у триденний строк з моменту отримання рахунку від постачальника. У випадку несплати рахунку споживачем в строк більше десяти днів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати (п. 5.2. Договору). В п. 8.2. Договору зазначено, що припинення дії договору не призупиняє обов`язку споживача від повного розрахунку за спожиту теплову енергію. Стосовно 220 121,13 грн. боргу до липня 2017 року, Позивач надав копію акту звірки взаємних розрахунків від 24.05.207 на суму 220 121,13 грн., який 14.06.2017 підписаний головою ЖБК № 14 "Заря" Шніповою Т.М., а стосовно платіжного доручення № 8 від 13.04.2018 Позивач зазначив, що був вимушений розподілити сплачену суму на свій розсуд, оскільки Відповідач перерахував 62 291,00 грн. та не вказав суму помісячно.

У запереченні на позовну заяву про стягнення боргу за теплову енергію, Відповідач дублює правову позицію, викладену у відзиві та додатково зазначив, що за розрахунками Відповідача, які він приводить в запереченнях, сума боргу станом на жовтень 2018 становить 253 430,30 грн. Також Відповідач вважає, що строк позовної давності за вимогами до вересня 2017 частково погашений, а щодо 48 371,15 грн. боргу сплив строк позовної давності. Визнання боржником основного боргу (у даному випадку визнання невірних сум та неузгодження актів звірки), в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за визначеними вимогами.

Від Позивача надійшло пояснення стосовно заперечення Відповідача та доповнення до позовної заяви, у якому Позивач дублює правову позицію викладену в позовній заяві та відповіді на відзив та додатково зазначає, що в ході здійснення розрахунку нарахувань Позивач здійснив помилку, не взявши до уваги запровадження на території України карантину (з 12.03.2020), у зв`язку з чим останній зменшує розмір позовних вимог до суми 354 677,26 грн. з яких: 301 801,45 грн. боргу, 34 474,90 грн. індекс інфляції за період з 01.03.2018 по 11.03.2020, 18 400,91 грн. 3% річних за період з 01.03.2018 по 11.03.2020.

У судовому засіданні представник Відповідача підтвердила наявність основного боргу перед Позивачем у розмірі 253 430,30 грн.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2003 Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" по транспортуванню покупної теплової енергії "Теплотранс", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (далі - Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом №14 "Заря" (далі - Споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за наявності приладу обліку від 30.09.2009 № 161-С (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та вентиляції згідно зі СНиП 2.04.07-86 "Теплові мережі" та здійснює централізоване гаряче водопостачання згідно зі СниП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація споруд", по об`єктам Споживача, розташованим за адресами: вул. Героїв Сталінграда, 20а, від джерела постачання ТЕЦ ЮМЗ.

Нарахування плати за теплову енергію, гарячу та холодну воду здійснюється Постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування: Дата затвердження і номер рішення - № 2057 від 19.09.2002; Тариф на 1 Гкал теплової енергії, грн 63,05. (п.2.1 Договору).

Інформація про зміну тарифів доводиться до відома Споживача письмово або через засоби масової інформації протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів (п.2.2. Договору).

Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем згідно із двостороннім актом звіряння показів приладів обліку споживання теплової енергії (п. 5.1. Договору).

Розрахунковим періодом оплати теплової енергії є календарний місяць (п. 5.2. Договору).

Споживач здійснює оплату за теплову енергію у триденний строк з моменту отримання рахунку від Постачальника. У випадку несплати рахунку Споживачем в строк більше десяти днів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати (п. 5.3. Договору).

Цей договір укладений на строк з 30.09.2003 по 31.12.2004. Строк дії договору автоматично пролонгується, якщо жодна зі сторін не виявить бажання розірвати його, повідомивши іншу сторону у письмовому вигляді не пізніше одного місяця до закінчення строку дії договору (п. 8.1. Договору).

Припинення дії договору не призупиняє обов`язку споживача від повного розрахунку за спожиту теплову енергію (п. 8.2 Договору).

На виконання умов Договору Позивач постачав Відповідачеві теплову енергію. У зв`язку з чим виставив останньому рахунки-фактури: № 161/1 від 31.03.2017 на суму 33 873,74 грн., № 161/1 від 31.10.2017 на суму 6 874,33 грн., № 161/1 від 30.11.20217 на суму 39 559,52 грн., № 161/1 від 31.12.2017 на суму 54 817,97 грн., № 161/1 від 3101.2018 на суму 68 486,32 грн., № 161/1 від 28.02.2018 на суму 72 822,94 грн., № 161/1 від 31.03.2018 на суму 73 160,22 грн.

Відповідач частково оплачував поставлену теплову енергію, що підтверджується виписками по рахунку.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 15.08.2013 заборгованість Відповідача становить 120 349,38 грн.

20.03.2017 сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 276 247,39 грн.

06.04.2017 Позивач вручив Відповідачеві претензію від 20.03.2017 № 541 про стягнення заборгованості за теплову енергію, у якій вимагав у двадцятиденний термін з дня отримання претензії сплатити 276 247,39 грн. боргу.

Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків від 24.05.2017, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 220 121,13 грн.

10.11.2017 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків від 30.10.2017, у якому, за даними Позивача борг Відповідача становить 205 121,13 грн., а за даними Відповідача - 179 151,63 грн. В акті представниця Відповідача вказала: "согласна с долгом за минусом суммы 25 969, грн. 50 коп., сумма 179 151,63 грн.".

За даними Позивача, у зв`язку з тим, що у більшості платіжних документів Відповідача відсутнє посилання на певний період оплати, а лише є посилання на Договір, Позивач платежі зараховував за борги попередніх періодів, наявність яких підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків.

24.02.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію № 46 від 24.02.2021 про стягнення заборгованості, у якій вимагав до 26.03.2021 сплатити 326 551,43 грн., та повідомив, що у разі непогашення боргу підприємство звернеться до суду для примусового стягнення 326 551,43 грн. з урахуванням судових витрат та штрафних санкцій.

25.05.2021 Позивач направив Відповідачеві акт звірки взаємних розрахунків від 24.05.2021 та претензію № 111 від 24.05.2021 про стягнення заборгованості на суму 326 551,43 грн., у якій вимагав у 20 денний термін з моменту отримання цієї претензії сплатити 326 551,43 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію згідно договору № 161.

09.06.2021 Позивач вручив представникові Відповідача акт звірки взаємних розрахунків від 08.06.2021, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 326 551,43 грн. та досудову вимогу № 129 від 08.06.2021.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 29.07.2021, підписаного Позивачем та отримано Відповідачем 30.07.2021, заборгованість Відповідача становить 326 551,43 грн.

26.08.2021 під № 56 Позивач зареєстрував лист Відповідача від 26.08.2021, у якому останній просить призупинити дії по підготовці позовної заяви стосовно ЖБК № 14 "Заря", оскільки на теперішній час ведеться консультація з юристом стосовно визнання заборгованості у зв`язку з терміном давності.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт постачання теплової енергії, строк оплати; наявність прострочення оплати, обґрунтованість нарахувань за порушення зобов`язання.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов визнав частково, за його розрахунками борг за спожиту теплову енергію становить 253 430,30 грн.

Дослідивши надані сторонами докази (Договір, Акти звірки, претензії, рахунки-фактури, відзив Відповідача), суд погоджується з Відповідачем щодо основного боргу, оскільки Позивач, всупереч умов п. 5.1. Договору не надав до матеріалів справи двостороннього акту звіряння показів приладів обліку споживання теплової енергії, відповідно до якого і мала відбуватися оплата.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог Позивача, вважаючи, що Позивач пропустив трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Однак, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; від 26.08.2020 № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020; від 13.10.2020 № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020; від 09.12.2020 № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021; від 17.02.2021 №104 продовжено період карантину до 30.04.2021; від 21.04.2021 №405 продовжено період карантину до 30.06.2021; від 16.06.2021 №611 продовжено період карантину до 31.08.2021; від 11.08.21 №855 продовжено період карантину до 01.10.2021;від 22.09.21 №981 продовжено період карантину до 31.12.2021; від 15.12.21 №1336 продовжено період карантину до 31.03.2022; від 23.02.2022 № 229 продовжено період карантину до 31.05.2022.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжено строк позовної давності на строк дії карантину.

При цьому, суд бере до уваги що голова ОСББ 30.10.2017 підписала акт звірки взаємних розрахунків про часткове визнання боргу станом на 30.10.2017, у зв`язку з чим перервався строк позовної давності до частини вимог Позивача.

За таких обставин, з урахуванням переривання позовної давності щодо частини вимог та положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Позивач не пропустив строк позовної давності.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 18.05.2022 представниця Відповідача визнала наявність боргу в сумі 253 430,30 грн., суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

За допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд перерахував індекс інфляції та 3% річних, беручи до уваги, що компенсаційні втрати Позивач нараховує на загальну суму боргу, а не помісячно, та те що у визнаній Відповідачем сумі борг за березень 2018 року, який мав сплачуватися у квітні, перерахунки проводяться з квітня 2018 року.

За перерахунком суду індекс інфляції з простроченої суми становить 19 310,04 грн., 3% річних, з урахуванням вихідних днів, становить 14 681,03 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить 253 430,30 грн. основного боргу, 19 310,04 грн. індексу інфляції, 14 681,03 грн. 3 % річних, решта вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №14 "ЗАРЯ" (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 20-А, код 23065781) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 32, код 32560611) 253 430,30 грн. основного боргу, 19 310,04 грн. індексу інфляції, 14 681,03 грн. 3 % річних, 4 311,32 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 30.05.2022.

Суддя С.Г. Юзіков