Рішення

від 17.05.2022 по справі 906/1028/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1028/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Шимон О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Гектар-Агро"

про стягнення 707449,71 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Гектар-Агро" 707449,71 грн компенсації вартості майна, що не повернуто зі зберігання, за договором зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2021 заяву ТОВ "Два Агро-Україна" залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

18.10.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (а.с.36-44).

Ухвалою господарського суду від 21.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.11.2021.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2021 підготовче засідання відкладено на 30.11.2021.

Ухвалою суду від 30.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1028/21 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.02.2022.

27.01.2022 на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2022 від позивача із супровідним листом від 18.01.2022 надійшли для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с.68-85).

Ухвалою суду від 02.02.2022 розгляд справи по суті відкладено на 03.03.2022.

Ухвалою від 24.03.2022 судове засідання було перепризначено на 18.05.2022 о 10:00 у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та перебуванням судді Прядко О.В. у відпустці.

13.05.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 12.05.2022 щодо майна, переданого на зберігання, та курсу продажу долара США АТ «Укрсиббанк» (з додатками), а також заява про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2022, за змістом якої останній просив стягнути з відповідача 702180,06 грн (108, 110-114).

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що під час підготовки позовної заяви при здійсненні розрахунків використав курс долара США - 26,85 грн за 1 долар США, який був зазначений на сайті АТ «Укрсиббанк», проте в подальшому отримав довідку АТ «Укрсиббанк» від 07.10.2021, згідно з якою курс купівлі-продажу доларів США станом на 14.09.2021 становив 26,61/26,65 грн за 1 долар США, у зв'язку з чим позивач здійснив перерахунок заборгованості.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті ще не розпочався, керуючись ст.46 ГПК України, суд ухвалив прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2022 та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 702180,06 грн заборгованості.

До суду повернулися без вручення надіслані на адресу ТОВ "Корпорація Гектар-Агро" та його засновника ОСОБА_1 копії ухвали суду від 24.03.2022 у справі №906/1028/21 з повідомленням про дату, час і місце призначеного судового засідання (як і вся кореспонденція господарського суду у даній справі) з відмітками відділення поштового зв'язку: «вказана організація не існує» (або, як зазначено на інших поверненнях, «адресат відсутній за вказаною адресою») і «не проживає», відповідно (а.с.47, 48, 55-59, 60-61, 64-65, 66-67, 92-94, 95-97, 102-104, 105-107).

Пунктами 8, 10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; місцезнаходження юридичної особи.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вул.Житомирська, буд.76, м.Бердичів, Житомирська область, 13312, а місцем проживання засновника зазначено вул.Миру, буд.1, с.Гальчин, Бердичівський район, Житомирська обл., 13322, на які і була направлена кореспонденція господарського суду.

Інші адреси відповідача, окрім зазначених, суду невідомі.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приписами ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від учасників не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

З огляду на викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті Господарського суду Житомирської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Більше того, права відповідача як учасника справи не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке, відповідно до норм ч.2 ст.2 ГПК України, превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для своєчасного та належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Сторони уповноважених представників у засідання не направили, про поважні причин неявки суд не повідомили. Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

З огляду на те, що явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а їх неявка та неподання відповідачем письмового відзиву не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178, ст.202 ГПК України.

У судовому засіданні 18.05.2022 підписано вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 в частині оплати компенсації вартості майна, яке не було повернуто зі зберігання, у розмірі 702180,06 грн (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2022).

В якості правових підстав позову зазначає положення ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.530, 610, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не подав, хоча мав достатньо часу для подання як такого, так і доказів повернення майна зі зберігання чи сплати компенсації за неповернуте майно, у разі їх наявності, чого зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем не повідомлено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО УКРАЇНА" (далі - поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" (далі - зберігач, відповідач) було укладено договір зберігання №17-02/1/17 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов'язується за плату зберігати засоби захисту рослин (в подальшому майно), передані йому поклажодавцем, і негайно повернути це майно у цілковитій схоронності на першу вимогу поклажодавця (а.с.15-19).

Згідно з п.2.2 Договору, зберігач приймає майно в кількості та по якості, що вказана у супровідних документах на кожну партію майна.

Документом, що підтверджує факт передачі майна на відповідальне зберігання, є акт здавання-приймання майна на відповідальне зберігання (надалі за текстом - акт). Окрім іншого акт повинен містити відомості про найменування майна, його кількість, вартість майна, адресу місця зберігання майна (п.2.6 Договору).

За п.2.7 Договору, повернення майна з відповідального зберігання поклажодавцю відбувається шляхом надання поклажодавцем зберігачу письмового розпорядження на зняття майна з відповідального зберігання (надалі - розпорядження). Форму розпорядження встановлює поклажодавець.

Пунктами 2.8, 2.9 Договору передбачено, що зберігач повертає майно особі, котра вказана у розпорядженні (надалі - одержувач). Зберігач забезпечує негайну видачу одержувачу майна згідно розпорядження у момент прибуття одержувача до місця зберігання майна.

У п.3.2.6 зазначено, що зберігач зобов'язаний повернути майно на першу письмову вимогу поклажодавця впродовж розумного строку, але не пізніше ніж три календарні дні з дати надання розпорядження.

У розділі 5 Договору погоджено відповідальність сторін.

Так, згідно з п.5.1 Договору, якщо зберігач по першій письмовій вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі майно, здане на зберігання, зберігач зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання розпорядження або будь-якої іншої письмової вимоги про повернення майна перерахувати на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості залишку майна, яке не було повернуте, за цінами, що вказані в актах без додаткового отримання від поклажодавця рахунку або будь-якого іншого документа.

У разі якщо вартість майна в актах вказана у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, вказана вище компенсація сплачується у гривні, розмір якої визначається шляхом множення грошового еквівалента в іноземній валюті, вказаній у акті, на комерційний курс продажу цієї валюти публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» в день, в який буде здійснена фактична сплата зберігачем компенсації за неповернуте майно (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.4 Договору, збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням майна, відшкодовуються зберігачем на підставі та в розмірі ст.951 ЦК України.

Згідно з п.5.7 Договору, у разі порушення грошового зобов'язання (несплата компенсації, невідшкодування збитків тощо) під час виконання Договору, зберігач сплачує поклажодавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної належної до сплати суми за кожний день прострочення платежу. Сторони встановлюють продовжений строк для нарахування та стягнення пені - три роки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, діє впродовж одного року від дати підписання обома сторонами, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно Договору. У тому випадку, коли поклажодавець за десять діб до закінчення строку дії даного договору не забирає зі зберігання майно, а зберігач письмово не заперечив проти продовження дії договору, строк дії договору автоматично продовжує свою дію на один рік (пролонгація). Кількість пролонгацій сторонами не обмежується (п.п.6.1, 6.2 Договору).

Як наголошено у позовній заяві, вказаний договір постійно автоматично продовжував свою дію, оскільки позивач (поклажодавець) продовжував зберігати частину майна у відповідача (зберігача), а останній не заперечував проти продовження дії договору.

За актом №1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.2017 до договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання таке майно: Фунгіцид Дазім 80 ВГ загальною кількістю 400 кг, ціна за один кг без ПДВ - 12,50 дол.США, всього - 5000 дол.США. Адреса місця зберігання вказаного вище майна: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Житомирська, 76 (а.с.22).

Додатковою угодою №1 до договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 сторони дійшли згоди в тому, що умови договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 поширюються на майно, що було поставлено зберігачу згідно договору зберігання №06-07/06 від 06.07.2016 та залишилося нереалізованим зберігачем до 17.02.2017 (п.1) (а.с.21).

Позивач у позовній заяві повідомив, що акт здавання-приймання на відповідальне зберігання 2016 року до договору зберігання №06-07/16 від 06.07.2016 (а.с.23-26), не зберігся.

Проте, у п.2 вказаної додаткової угоди в таблиці 1 наведено перелік майна, що залишилося на зберіганні, його залишкову кількість в кг/л, упаковку та вартість майна в дол.США за 1 кг/л: Глобстар ВГ - 189,60 кг вартістю 36,20 дол.США за 1 кг/л; Трілон ВГ - 102,00 кг вартістю 36,00 дол.США за 1 кг/л; Центур КЕ - 45,00 л вартістю 13,16 дол.США за 1 кг/л; Рімкорн ВГ - 8,00 кг вартістю 74,00 дол.США за 1 кг/л; Фелікс ВГ - 80 кг вартістю 7,30 дол.США за 1 кг/л; Діміпрід ВГ - 52,00 кг вартістю 34,00 дол.США за 1 кг/л; Дазім 80 ВГ - 10,00 кг вартістю 12,50 дол.США за 1 кг/л; ПАР Ад'ютант-Л - 165,00 л вартістю 4,46 дол.США за 1 кг/л; ПАР Коутер - 605,00 л вартістю 4,60 дол.США за 1 кг/л.

Ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 (п.3). Вартість майна вказана згідно нових комерційних умов ТОВ "ДВА АГРО УКРАЇНА" на сезон 2017 р. (п.4). Договір складського зберігання №06-07/06 від 06.07.2016 автоматично припиняє свою чинність з 17.02.2017 (п.5). Зберігач зберігає майно за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Житомирська, 76 (п.6).

Суд встановив, що договір зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, акт №1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.2017 та додаткова угода №1 підписані уповноваженими особами поклажодавця - ТОВ "ДВА АГРО УКРАЇНА" і зберігача - ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

З матеріалів справи також вбачається, що 25.01.2018 поклажодавець та зберігач склали й підписали акт звірки наявності майна ТОВ "ДВА АГРО УКРАЇНА" на складі ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" згідно договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, за яким станом на 25.01.2018 на зберіганні у ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" (фактичний залишок на складі) знаходилося таке майно: Гербіцид Фелікс ВГ - 0,0 кг; Гербіцид Глобстар ВГ - 12,0 кг; Гербіцид Трілон ВГ - 44,0 кг; Гербіцид Бостон ЕС/Центур ЕС - 25,0; ПАР Ад'ютант-Л - 170,0 л; ПАР Коутер - 220,0 л; Інсектицид Еспада КС - 37,5,0 л; Інсектицид Діміпрід ВГ - 0,0 кг; Фунгіцид Дазім 80 ВГ - 0,0 кг; Гербіцид Рімкорн ВГ - 0,0 кг, поряд із цим вказана залишкова кількість згідно виданих документів, а саме: Гербіцид Фелікс ВГ - 340,0 кг; Гербіцид Глобстар ВГ - 293,1 кг; Гербіцид Трілон ВГ - 50,0 кг; Гербіцид Бостон ЕС/Центур ЕС - 30,0; ПАР Ад'ютант-Л - 170,0 л; ПАР Коутер - 605,0 л; Інсектицид Еспада КС - 100 л; Інсектицид Діміпрід ВГ - 48,0 кг; Фунгіцид Дазім 80 ВГ - 400,0 кг; Гербіцид Рімкорн ВГ - 12 кг (а.с.20). У вказаному акті відсутні відомості про вартість майна.

29.04.2021 позивач направив відповідачу розпорядження-вимогу від 28.04.2021, у якій просив протягом трьох днів з дня її отримання повернути майно, яке було наявне на момент складення акта звірки, а у випадку неповернення або неповного повернення такого компенсувати його вартість; окрім того, у цей же строк компенсувати вартість майна, яке не було збережене (а.с.27-29). В якості доказів надіслання розпорядження-вимоги відповідачу позивач долучив опис вкладення у цінний лист від 29.04.2021 і поштову накладну №0103329730470 від 29.04.2021 (а.с.30).

Дане розпорядження-вимога, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, було "повернуто за зворотною адресою: без зворотнього конверту" та вручено позивачу 12.05.2021 (а.с.31).

Оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув майно, здане на зберігання, не сплатив компенсацію вартості залишку майна, яке не було повернуто, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно зі ст.174 ГК України, є господарський договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 є договором зберігання.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з приписами ст.938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України).

За правилами ч.ч.1, 2 ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ст.953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем на відповідальне зберігання майна відповідно до умов договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 підтверджується актом №1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.20217 та додатковою угодою №1 до вказаного договору.

Як зазначалося вище, 25.01.2018 сторони склали акт звірки наявності майна ТОВ "ДВА АГРО УКРАЇНА" на складі ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" згідно договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, за яким станом на 25.01.2018 на зберіганні у ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" знаходилось майно (фактичний залишок на складі): Гербіцид Фелікс ВГ - 0,0 кг; Гербіцид Глобстар ВГ - 12,0 кг; Гербіцид Трілон ВГ - 44,0 кг; Гербіцид Бостон ЕС/Центур ЕС - 25,0; ПАР Ад'ютант-Л - 170,0 л; ПАР Коутер - 220,0 л; Інсектицид Еспада КС - 37,5,0 л; Інсектицид Діміпрід ВГ - 0,0 кг; Фунгіцид Дазім 80 ВГ - 0,0 кг; Гербіцид Рімкорн ВГ - 0,0 кг, а залишкова кількість згідно виданих документів така: Гербіцид Фелікс ВГ - 340,0 кг; Гербіцид Глобстар ВГ - 293,1 кг; Гербіцид Трілон ВГ - 50,0 кг; Гербіцид Бостон ЕС/Центур ЕС - 30,0; ПАР Ад'ютант-Л - 170,0 л; ПАР Коутер - 605,0 л; Інсектицид Еспада КС - 100 л; Інсектицид Діміпрід ВГ - 48,0 кг; Фунгіцид Дазім 80 ВГ - 400,0 кг; Гербіцид Рімкорн ВГ - 12 кг (а.с.20).

Акт звірки складено обома учасниками договору, підписано уповноваженими особами від ТОВ "ДВА АГРО УКРАЇНА" директором Бойко В.Г., від ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" директором Кисіль Н.А. та скріплено печатками цих юридичних осіб. Доказів втрати печатки ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО", підтвердження обставин її незаконного використання або уповноваження відповідачем на проведення звірки наявності майна іншої особи матеріали справи не містять.

Умови договору №17-02/1/17 від 17.02.2017 та положення законодавства, які регламентують правовідносини зі зберігання, не встановлюють окремого порядку проведення поклажодавцем огляду та перевірки наявності майна на зберіганні, а тому складення таких документів в порядку проведення інвентаризації чи в іншій довільній формі не суперечить вимогам законодавства.

При цьому суд встановив, що залишкова кількість майна згідно акту звірки наявності майна від 25.01.20018 не відповідає (є більшою) кількості майна, яке було передано на зберігання за актом №1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.20217 разом із додатковою угодою №1 до договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017,

У своїх письмових поясненнях від 12.05.2022 позивач зазначив, що господарські відносини між сторонами базувались на підставі договорів зберігання і поставки товару; позивач передавав відповідачу товар на зберігання, а останній його зберігав, а за потреби купував у позивача (до пояснень додано копії договорів поставки товару №07-07/100/16 від 07.07.2016 і №21/02/1-100 від 21.02.2017). Отже, як пояснив позивач, кількість майна на зберіганні змінювалася через те, що, з одного боку, відповідач частину майна, яке знаходилось на зберіганні, купував, а з іншого боку, на зберігання відповідачу передавались нові обсяги майна. Відповідно, кінцева кількість майна, яка не була повернута позивачу і не була куплена відповідачем, вказана в акті звірки наявності майна станом на 25.01.2018 (а.с.110).

Відповідно до п.2.6 договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, документом, що підтверджує факт передачі майна на відповідальне зберігання, є акт здавання-приймання майна на відповідальне зберігання. Окрім іншого акт повинен містити відомості про найменування майна, його кількість, вартість майна, адресу місця зберігання майна.

У даному випадку суд зважає на те, що жодних доказів на підтвердження передачі відповідачу на відповідальне зберігання майна у кількості більшій, ніж зазначена в акті №1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.20217 та додатковій угоді №1 до договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, позивачем не надано.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, факт прийняття майна на зберігання та факт відсутності частини майна, яке було передано на зберігання, не заперечив.

Пунктом 9.7 договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 сторони погодили, що обмін кореспонденцією, відомостями, будь-якою іншою інформацією у межах договору, якщо іншого окремо не обумовлено сторонами, буде здійснюватися за такими адресами зберігач: поштова адреса: 13312, Житомирська обл., м.Бердичів. вул.Житомирська, буд.76; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; поклажодавець поштова адреса: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 30; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2. Будь-яке повідомлення включно, але не обмежуючи цим, розпорядження, письмова вимога вчинити зобов'язання згідно договору тощо вважається отриманою, якщо була надіслана на електронну та/або поштову адресу відповідної сторони, що вказана у цьому пункті.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Суд зазначає, що акт звірки не може замінити первинні бухгалтерські документи, тому відображена в акті інформація має бути підтверджена первинними документами, зокрема, передачі майна на зберігання з визначенням його вартості.

Таким чином, позивач довів суду факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2011 частково, не підтвердив належними й достатніми доказами факт передачі частини майна у тій кількості, яка зазначена в акті звірки наявності майна станом на 25.01.2018 як залишкова кількість, зокрема: 340,0 кг Гербіцид Фелікс ВГ, хоча за додатковою угодою №1 було передано 80 кг; 293,1 кг Гербіцид Глобстар ВГ, а за додатковою угодою №1 - 189,60 кг; 170,0 л ПАР Ад'ютант-Л, за додатковою угодою №1 - 165,00 л; 12 кг Гербіцид Рімкорн ВГ, за додатковою угодою №1 - 8,00 кг, а також вартість такого майна на момент передачі на зберігання.

Згідно з ч.1 ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням майна, відшкодовується зберігачем на підставі та в розмірі ст.951 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За змістом ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України).

За умовами укладеного між сторонами договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017, якщо зберігач по першій письмовій вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі майно, здане на зберігання, зберігач зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання розпорядження або будь-якої іншої письмової вимоги про повернення майна перерахувати на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості залишку майна, яке не було повернуте, за цінами, що вказані в актах без додаткового отримання від поклажодавця рахунку або будь-якого іншого документа (п.5.1). У разі якщо вартість майна в актах вказана у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, указана вище компенсація сплачується у гривні, розмір якої визначається шляхом множення грошового еквівалента в іноземній валюті, вказаній у акті, на комерційний курс продажу цієї валюти публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» в день, в який буде здійснена фактична сплата зберігачем компенсації за неповернуте майно (п.5.2).

Позивачем до матеріалів справи додано довідку АТ «УКРСИББАНК» за вих.№57-2-11/34/430 від 07.10.2021, підписану начальником відділення №838 АТ «УКРСИББАНК» Щербаковою І.В., про те, що курс виконання клієнтських заявок по купівлі валюти в АТ «УКРСИББАНК» станом на 14.09.2021 становить USD/UAH 26.6100/26.6500 (а.с.42).

Для здійснення розрахунку заборгованості позивачем використана вартість майна, яка вказана у додатковій угоді №1 до договору зберігання №17-02/1/17 від 17.02.2017 та акті № 1 здавання-приймання майна на відповідальне зберігання від 17.02.2017; курс продажу долара США АТ «УКРСИББАНК» станом на 14.09.2021 - 26,65 грн за 1 дол.США. Загальна сума заборгованості відповідача, за розрахунком позивача, становить 702180,06 грн (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2022).

Перевіривши розрахунок позивача на його відповідність нормам законодавства та умовам договору, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача 543266,12 грн. В частині стягнення 158913,94 грн слід відмовити як безпідставно заявлені.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ "Два Агро-Україна" задоволено частково, судові витрати у вигляді сплати судового збору, в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР-АГРО" (вул.Житомирська, буд.76, м.Бердичів, Житомирська область, 13312, код ЄДРПОУ 40528209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО УКРАЇНА" (вул.Євгена Сверстюка, буд.2А, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 38454264) 543266,12 грн компенсації вартості неповернутого зі зберігання майна та 8148,99 грн судового збору.

3. В частині стягнення 158913,94 грн основного боргу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.05.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.)

+ на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2;

ІНФОРМАЦІЯ_3;

4 - ОСОБА_1 як засновнику ТОВ "Корпорація Гектар-Агро" (рек.).