Рішення

від 23.05.2022 по справі 914/113/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 Справа № 914/113/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « Альпарі», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « Стрийтеплиця», с. Станків, Стрийський р-н

про стягнення 335852,76 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпарі», до Товариства з обмеженою відповідальністю « Стрийтеплиця» про стягнення 335852,76 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.02.2022.

07.02.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

08.02.2022 розгляд справи відкладено на 10.03.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

10.03.2022 на адресу суду від позивача надійшло заперечення проти заяви про застосування позовної давності.

Ухвалою суду від 10.03.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 18.03.2022, підготовче засідання відкладено на 12.04.2022.

07.04.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 42 ГПК України, якою останнім на виконання вимог суду надано належним чином завірені копії рахунків фактур.

Ухвалою суду від 12.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.05.2022.

Ухвалою суду від 10.05.2022 розгляд справи по суті відкладено на 24.05.2022, про що представників сторін повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

24.05.2022 в судове засідання представники сторін не з`явились, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи,

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2018 між ТзОВ «АЛЬПАРІ» та ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» був укладений договір купівлі-продажу товару № 07/03, у відповідності до якого позивач зобов`язався передати товар, а відповідач - прийняти товар і оплатити його на умовах договору. Позивач виконав свої зобов`язання, поставивши на адресу відповідача товар у кількості 43,925 т та 25200 штук на загальну суму 1 388 583,30 грн, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Згідно умов вищезазначеного договору відповідач зобов`язався сплатити загальну вартість товару у термін не пізніше двадцяти п`яти календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній. Всупереч умовам договору, положенням ст. 526 ЦК України, відповідач не виконав свої договірні зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі в зазначені строки. Зокрема, згідно банківських виписок, оплату відповідач здійснив частково, в розмірі 849087,31 грн. Також, 03.07.2018 відповідач за згодою позивача повернув частину товару на загальну суму 314496 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 224 999,99 грн.

Крім того, позивач просив також стягнути з ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» на користь ТзОВ «АЛЬПАРІ» 76 682,64 грн- інфляційних втрат та 34170,13 грн- 3% річних.

Також позивач зазначив, що п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Постановою КМ України від 11.03.2020 року на всій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час. Тому строки звернення до суду з даним позовом вважає не пропущеними.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав, однак звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності у зв`язку із наступним.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар, отриманий відповідачем на підставі відповідних видаткових накладних. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Поставка товару за своєю правовою природою є господарською операцією.

Відповідач вказав, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З системного аналізу наведених норм права вбачається, що строк оплати отриманого відповідачем товару, за який позивач просить стягнути заборгованість, настав в дату підписання відповідних видаткових накладних. При цьому деякі із видаткових накладних, за якими позивач просить стягнути заборгованість з відповідача, датовані 2018 роком: видаткова накладна від 12.03.2018 року № РН-0000006, видаткова накладна від 25.04.2018 року № РН- 0000012, видаткова накладна від 31.05.2018 року №РН-0000018, видаткова накладна від 31.05.2018 року №РН-00018/1, видаткова накладна від 05.06.2018 року №РН-0000019 .

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся з вказаним позовом в січні 2022 року. Таким чином на думку відповідача, позивачем пропущений встановлений законом строк позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар, отриманий відповідно до видаткових накладних, які долучені позивачем до матеріалів справи.

У зв`язку із спливом позовної давності, відповідач просив повністю відмовити ТзОВ «АЛЬПАРІ» в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» заборгованості.

Обставини справи.

07.03.2018 між ТзОВ «АЛЬПАРІ» та ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» був укладений договір купівлі продажу товару № 07/03 (надалі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, продавець передає, а покупець приймає у власність товар згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2. договору, продавець зобов`язаний передати товар зі свого складу в смт. Калинівка, вул.Теплична,2, Броварського р-ну, Київської обл. покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 4.2 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару у термін не пізніше 25-ти (двадцяти п`яти) календарних днів з дати, що вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.4. договору, покупець за затримання оплати сплачує штраф у розмірі 5,0% від вартості неоплаченого товару (з урахуванням різниці курсів НБУ) за кожний день прострочення оплати.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання його сторонами і закінчується 31.12.2018, але не раніше терміну остаточного взаєморозрахування між сторонами. Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов договору, на підставі рахунків-фактур, позивач поставив на адресу відповідача товар у кількості 43,925 т та 25200 штук на загальну суму 1388583,30 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № РН-0000006 від 12.03.2018; видатковою накладною № РН-0000012 від 25.04.2018; видатковою накладною №РН-0000018 від 31.05.2018; видатковою накладною № РН-00018/1 від 31.05.2018; видатковою накладною № РН-0000019 від 05.06.2018.

ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» проведено оплату на користь ТзОВ «АЛЬПАРІ» на загальну суму 849 087,31 грн згідно витягу з банківських виписок за період з 01.01.2018 по 22.10.2021.

03.07.2018 року відповідач повернув частину товару на загальну суму 314 496,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-00018/1 від 31.05.2018.

Спір у справі виник у зв`язку порушенням ТзОВ «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» умов договору купівлі продажу товару № 07/03 від 07.03.2018 в частині оплати за поставлений товар на суму 224 999,99 грн основного боргу та нарахування відповідачем у зв`язку із простроченням зобов`язання 76 682,64 грн- інфляційних втрат за період з квітня 2018 по листопад 2021 та 3% річних в розмірі 34 170, 13 грн за період з 07.04.2018 по 23.04.2018 та з 22.05.2018 по 30.12.2021.

Оцінка суду.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи.

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 224 999,99 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, однак подав заяву про застосування позовної давності.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Приписами ч. 1 ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання виконав частково на суму 849 087,31 грн, що підтверджується витягами з банківських виписок наявних в матеріалах справи. Також в ході розгляду справи встановлено, що 03.07.2018 відповідач за згодою позивача повернув частину товару на загальну суму 314 496, 00 грн, однак решту заборгованості в розмірі 224 999,99 грн не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 224 999,99 грн.

Щодо заявлених інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням положень договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 76682,64 грн інфляційних втрат за період з квітня 2018 по листопад 2021 та 3% річних в сумі -34170,13 грн за період з 07.04.2018 по 23.04.2018 та з 22.05.2018 по 30.12.2021 підлягають до задоволення.

Що стосується строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Пунктом 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 роз`яснено, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідачем протягом січня 2018-жовтня 2021 вчинялись дії з часткового погашення боргу, що свідчить про переривання строків позовної давності, строки позовної давності позивачем пропущені не були.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала і в момент звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19).

Законом розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), строки визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмету або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляд справи по суті, строки на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19).

З наведених змін вбачається, що на період карантину процесуальні строки, визначені відповідними нормами ЦПК, ГПК, КАС автоматично продовжуються на строк дії такого карантину, в тому числі продовженими є строки звернення до суду.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРИЙТЕПЛИЦЯ» (вул. Січових Стрільців, буд. 79, с. Станків, Стрийський район Львівська область, ідентифікаційний код 02777916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬПАРІ» (вул. Василя Тютюнника, буд. 47/68, м. Київ, ідентифікаційний код 32206720) 224 999,99 грн основного боргу, 34170,13 грн- 3 % річних, 76 682,64 грн- інфляційних втрат та 5037, 79 грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення складено 30.05.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.