Рішення

від 29.05.2022 по справі 927/1297/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2022 року справа № 927/1297/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Твін", пр. Науки, буд.36, кімн.37, літ.А-5, м. Харків, 61166;

адреса для листування: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 6 поверх, офіс 36-12, адреса електронної пошти: vash_advokat@ukr.net

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-А", вул. Нова, буд.22, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, електронна адреса та електронна пошта невідомі

про стягнення 33190,45 грн.

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіма-Твін" подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-А" про стягнення заборгованості у сумі 10260,00 грн., пені у сумі 3532,00 грн., 36% річних у сумі 7700,00 грн., 1438,45 грн. інфляційних втрат та 10260,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки засобів захисту рослин №06/05 від 06.05.2019. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/1297/21 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу строк (до 11.02.2022) з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем ухвалу суду від 12.01.2022 отримано 18.01.2022, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №6100354906194 від 13.01.2022.

21.01.2022 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 12.01.2021, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-А" (вул. Нова, буд.22, м. Ічня, Чернігівська область, 16700) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/1297/21.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіма-Твін" (постачальник, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Гарант-А" (покупець, відповідач) укладено договір поставки засобів захисту рослин №06/05 (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даним договором строки засоби захисту рослин, що надалі іменується «товар», а покупець зобов`язуйся прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 догорову предбачено, що загальна ціна договору складається із загальної суми вартості товару, що поставляється згідно всіх видаткових накладних до договору, протягом терміну його дії.

Орієнтовна сума договору становить 300000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважатиметься, що загальна ціна договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових наїкладних за якими фактичної поставлено та прийнято товар протягом строку дії договору (п. 2.2 договору).

Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони передбачили, що ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору. Видаткові накладні, що виписані в період дії договору, є його невід`ємними частинами, незалежно від того, чи є в них посилання на даний договір.

Згідно із п. 3.2 договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого фактури.

Відповідно до п. 3.3 договору повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2019 (остаточна дата розрахунку).

Покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 100% попередньої оплати вартості поставленого (п. 3.4 договору).

Датою оплату товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.5 договору).

У разі погіршення фінансового стану покупця та відсутності у нього можливості виконувати грошові зобов`язання за цим договором, покупець зобов`язаний протягом 3-х (трьох) календарних днів письмово повідомити постачальника про дані зміни та причини їх виникнення (п. 3.7 договру).

Відповідно до п.4.1 договору постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки або поставки товару партіями відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.4, 4.5 договору датою поставки товару вважається дата передання товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін. Поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31.10.2019.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 159816,00 грн., що підтверджено видатковими накладними: №РН-0000016 ві д 10.05.2019 на суму 149556,00 грн., №РН-0000025 від 03.06.2019 на суму 10260,00 грн. (а.с. 12,14) та податковими накладними (а.с. 13-15).

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 149556,00 грн., про що зазначено у акті звірки розрахунків (а.с. 18).

Решта заборгованості у сумі 10260,00 грн. відповідачем не сплачена.

Заборгованість у сумі 10260,00 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 6.2 договору при порушенні термінів оплати за договором покупець сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару.

З посиланням на п. 6.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 01.11.2019 по 01.12.2021 на суму 3532,00 грн. та штраф у розмірі 100 % від вартості не оплаченого товару у сумі 10260,00 грн. Обгрунтований розрахунок пені наявний у матеріалах справи (а.с. 2).

Пунктом 6.5 договору у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій, 36% (тридцять шість) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36 % річних на суму 7700,00 грн. за період прострочення платежу з 01.11.2019 по 01.12.2021 та інфляційні нарахування на суму 1438,45 грн. за період з 01.11.2019 по 01.11.2021, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 2-3).

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати одержаного за договором поставки засобів захисту рослин №06/05 від 06.05.2019 товару.

Договір №06/05 від 06.05.2019, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки засобів захисту рослин №06/05 від 06.05.2019, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 159816,00 грн. та факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 149556,00 грн.

Сума заборгованості склала 10260,00 грн.

Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано. Факт отримання товару за договором на підставі видаткових накладних відповідач не заперечив. Товар повернутий позивачеві не був.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 10260,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п.6.2 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 01.11.2019 по 01.12.2021 на суму 3532,00 грн. та штраф у розмірі 100 % від від суми поставленого товару у сумі 10260,00 грн.

Як встановлено судом, відповідальність за порушення строків оплати товару у вигляді пені та штрафу було погоджено сторонами у п. 6.2 договору.

Суд зазначає, що одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки відповідано до статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №913/686/19.

За таких обставин нарахування позивачем до сплати відповідачу пені та штрафу є правомірним.

Як встановлено судом, позивачем невірно визначено визначений період нарахування пені.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Суд зазначає, що умову, передбачену у п. 6.2 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій (пені), ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/21, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 01.11.2019 по 01.05.2020.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 1267,63 грн.

В решті вимог про стягнення пені у сумі 2264,37 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100% від суми поставленого товару, що складає1 0260,00, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36 % річних на суму 7700,00 грн. за період прострочення платежу з 01.11.2019 по 01.11.2021 та інфляційні нарахування на суму 1438,45 грн. за період з 01.11.2019 по 01.11.2021.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 36 % річних на суму 7700,00 грн. та інфляційних нарахувань на суму 1438,45 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 10260,00 грн., пені у сумі 1267, 63 грн., штрафу у сумі 10260,00 грн., 36 % річних у сумі 7700,00 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1438,45 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 1413,41 коп. покладається на відповідача.

До позовної заяви позивачем доданий орієнтований розрахунок судових витрат на оплату послуг адвоката на суму 16500 грн., проте відповідних доказів понесених витрат на не було. За таких обставин судом питання про розподіл цих витрат не вирішується.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-А", вул. Нова, буд.22, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, код 32908159, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Твін", пр. Науки, буд.36, кімн.37, літ.А-5, м. Харків, 61166, код 32674048, заборгованість у сумі 10260 грн. 00 коп., пені у сумі 1267 грн. 63 коп., штраф у сумі 10260,00 грн., 36 % річних у сумі 7700 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1438 грн. 45 коп. та судовий збір у сумі 1413 грн. 41 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 30.05.2022 внаслідок відсутності можливості повноцінного функціонування системи "Діловодство господарського суду" внаслідок збройної агресії російської федерації та введенням Указом Президента України "Про ведення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні.

Суддя М.О. Демидова