Рішення

від 18.05.2022 по справі 120/2250/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2022 р. Справа № 120/2250/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Корчевського М.Ю.

представника позивача: Удовенка К.С.

представника відповідача: Гомонець О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ"

до: Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (далі ТОВ "Фуд Девелопмент", товариство, позивач ) із позовом до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №434000706 від 14.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1527755 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 61 583, 50 грн .;

- №334000706 від 14.01.2022 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок додану вартість на суму 1586 652 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 396 663 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки товариства стосовно недоведеності фактичного постачання товарів контрагентами позивача ТОВ «СОФД», ТОВ «Центрос Сервіс», ТОВ «Торговий дім Комінко» спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Окремо вказано, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків досліджувати господарську діяльність свого контрагента та його контрагентів, відповідно, висновки викладені в акті про неможливість постачання товару останніми, на переконання позивача, є передчасними та помилковими.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 30.03.2022 року.

30.03.2022 р. відкладено підготовче засідання на 21.04.2022 р.

18.04.2022 р. відповідачем подано відзив, в якому, цитуючи висновки акту перевірки, представник просив відмовити в задоволенні позову. Також вказав, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «СОФД», ТОВ «Центрос Сервіс», ТОВ «Торговий дім Комінко» , чим позивачем порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.. 135, пп.140.4.4 п.140.4 ст. 140, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1, п.200.2 статті 200 , п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

21.04.2022 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання. Протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 12.05.2022 р.

12.05.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2022 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити з підстав вказаних у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

На підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.09.2021 №111, виданого на підставі п.п. 2.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент".

За наслідком проведеної перевірки складено акт №380/34-00-07-06/40395732 від 14.12.2021 року, в якому встановлено, що ТОВ "Фуд Девелопмент" занижено податок на прибуток на суму 1527 755 грн., чим порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.. 135, пп.140.4.4 п.140.4 ст. 140 ПКУ та занижено ПДВ на суму 1 586 652 грн. чим порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1, п.200.2 статті 200 , п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі даних висновків акту контролюючим органом 14.01.2022 р. прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №434000706 від 14.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1527 755 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 61 583, 50 грн .;

- №334000706 від 14.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок додану вартість на суму 1586 652 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 396 663 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями , позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

В розумінні підпунку 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а)

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем суми ПДВ та податку на прибуток, ґрунтується на нереальності здійснення операцій з придбання позивачем ТМЦ у ТОВ «СОФД», ТОВ «Центрос Сервіс», ТОВ «Торговий дім Комінко», у зв`язку із встановленням оформлення виконаних робіт з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання «контрагентів» , що фактично не могли і не здійснювали постачання.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарських операцій, зокрема з придбання у ТОВ «СОФД» ТМЦ, суд зазначає наступне.

21.09.2017 року між ТОВ "Фуд Девелопмент" (покупець) та ТОВ «СОФД» ( продавець), укладено договір купівлі - продажу №210917, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність вугільну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару, що поставляється за договором складає суму відвантажених партій товару за час дії договору. Кількість товару вказується в супроводжувальних документах. Постачання товару здійснюється партіями в полувагонах навалом. Датою приймання товару вважається дата прибуття товару на станцію місця (зазначеного в п.3.3 Договору) , відмічена в залізничній накладній. Факт постачання підтверджується передачею залізничної накладної. Кожна партія продукції супроводжується податковою накладною, залізничною квитанцією, документом про якість , актом приймання передачі відвантаження .

На виконання даного договору товариству поставлено вугілля з жовтня 2017 р. по липень 2018 р., що підтверджується видатковими накладними від 06.10.2017 р., 21.10.2017 р., 13.11.2017 р., 11.12.2017 р., 06.01.2018 р. 10.02.2018 р., 09.03.2018 р., 19.03.2018 р., 27.03.2018 р. , 30.03.2018 р., 23.04.2018 р., 30.04.2018 р., 21.05.2018 р., 15.06.2018 р., 22.06.2018 р. та залізничними накладними (т.1, а.с. 153-199); платіжними дорученнями (т.1, а.с. 201250, т.2 а.с..1 -62), податковими накладними (т.2 а.с..63-165).

Розрахунки за товар, згідно пункту 4.4 Договору купівлі - продажу №210917, здійснено у безготівковій формі на загальну суму 8 774 279, 05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

Аналізуючи ці первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчать про фактичне отримання від контрагента ТМЦ та відображають зміст господарських операцій. Видаткові накладні, містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Жодних розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо, контролюючим органом не встановлено.

Окремо, суд вказує на те, що рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, поняття "добросовісний платник" не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Відтак, висновок відповідача щодо не можливості постачання контрагентами ТОВ «СОФД» вугілля, суд вважає безпідставним, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 року у справі № 520/2700/19.

Окремо, суд зазначає й про те, що висновки про неможливість постачання контрагентами ТОВ «СОФД» вугілля контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних, проте така (інформація), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічного висноку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 200/9296/19-а.

Щодо нереальності господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ «Торговий дім Комінко», суд вказує на таке.

07.05.2018 року між ТОВ "Фуд Девелопмент", як покупцем, та ТОВ «Торговий дім Комінко», як постачальником, укладено договір поставки №11 та додадкові угоди до нього, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставляти піддони дерев`яні відповідно до замовлень, а покупець зобвязується прийняти і оплатити цей товар. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставлених партій товару відповідно до суми усіх рахунків фактур, видаткових накладних, що є невідємною частиною Договору.

Виконання умов даного договору позивача із ТОВ «Торговий дім Комінко» підтверджується первинними документами, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, а саме: видаткові накладні та ТТН від 05.04.2019 р., від 08.04.2019 р., від 12.04.2109 р., 19.04.2019 р., 25.04.2019 р. (т.2 а.с. 172-186), платіжні доручення (т.2 а.с.192-214), ПН (т.2. а.с. 187-191).

Вищевказані перинні документи, на думку суду, підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчать про фактичне отримання від контрагента товару та відображають зміст господарської операції. Видаткові накладні, обов`язкова наявність яких була зазначена в укладеному договорі, містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Жодних розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо, контролюючим органом не встановлено.

Оцінюючи аргументи відповідача відносно того, що в ході аналізу інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" по ТОВ «Торговий дім Комінко» та контрагентом , який здійснював поставку останньому, зокрема ТОВ «Геліус Альфа Трейд» встановлено, що останнім не здійснювалось придбання піддонів потягом січня- квітня 2019 р., а тому встановити ланцюг походження товару не є можливим, що на переконання відповідача свідчить про недоведеність фактичного постачання товарів, суд такі до уваги не приймає. Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутністю безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду додатково свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Що стосується реальності господарських операцій з придбання у ТОВ «Центрос Сервіс», то суд зазначає наступне.

22.11.2019 року між ТОВ "Фуд Девелопмент", як покупцем, та ТОВ «Центрос Сервіс», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №22-11/19ФМ, згідно умов якого продавець зобов`язується передавати (продавати) товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити такий товар.

В підтвердження поставки молока надано: специфікації № 1 та №2 від 22.11.19 р. та від 20.01.2020 р. відповідно; видаткові накладні № 0130/01 від 30.01.2020р, 0122/01 від 22.01.20, №0127/01 від 27.01.2020 р.; спеціалізовані товарні накладні на перевеезення молочної сировини від 30.01.2020 р., від 22.01.20 р., від 27.01.2020 р., ТТН від 22.01.2020 р., 27.01.2020 р. та 30.01.2020 р.;податкові накладні №7 від 22.01.2020 р., № 8 від 27.01.2020 р., № 9 від 30.01.2020 р., платіжні доручення № 9767969382 від 20.01.2020 р., №89308 від 24.01.2020 р., №9767969507 від 27.01.2020 р., №9767969584 від 29.01.2020 р.

За результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчить про фактичне отримання від контрагента ТМЦ та відображають зміст господарської операції. Видаткові накладні, спеціаліховані товарні накладні обов`язкова наявність яких була зазначена в укладеному договорі, містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Жодних розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, рахунках-фактурах, розрахункових документів тощо, контролюючим органом не встановлено.

Щодо не виплати водіям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доходів ТОВ «Центрос Сервіс», що свідчить про відсутність реального здійснення операцій, суд такі доводи оцінює критично, оскільки вказаний факт не свідчить, про те, що такі особи не могли бути залучені в якості водіїв іншими суб`єктами підприємницької діяльності із якими товариство працювало на договірних засадах.

Разом з тим, суд вкотре вказує, що висновки щодо нереальності господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Натомість, як вже зазначалось вище, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, а тому ТОВ "Фуд Девелопмент" не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому , контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі

За таких обставин, суд вважає необгрунтованими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки стосовно безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами позивача ТОВ «СОФД», ТОВ «Центрос Сервіс», ТОВ «Торговий дім Комінко», й дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

Окремо суд вказує й на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Аналогічного правового висновку щодо застосування до даної категорії справи позиції Європейського суду з прав людини дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі № 808/3513/16.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, доводи податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження. Відтак, спірні рішення прийняті за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №434000706 від 14.01.2022 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1527755 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 61 583, 50 грн .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №334000706 від 14.01.2022 року , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок додану вартість на суму 1 586 652 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 396 663 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (вул.Полковника Ганжі, 16, м.Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40395732) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 24 810 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Проспект Шевченка, 15/1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44104032).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (вул.Полковника Ганжі, 16, м.Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40395732).

Відповідач Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Проспект Шевченка, 15/1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44104032).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 30.05.22

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна