Рішення

від 22.02.2022 по справі 757/54506/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54506/18-ц

Категорія 54

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі: Матвійчуку В.П.

справа №757/54506/18-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу №757/54506/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, виплатити заробітну плату та провести розрахунок при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «КОНАТУС» (далі - Відповідач ), третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, виплатити заробітну плату та провести розрахунок при звільненні, з урахуванням позовної заяви в новій редакції просила визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 і ТОВ «КОНАТУС» на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України; зобов`язати ТОВ «КОНАТУС» протягом семи робочих днів з дня набрання рішення законної сили, повернути трудову книжку з відповідним записом про звільнення з посади директора ТОВ «КОНАТУС» ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ «КОНАТУС» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 06.09.2017 р. по день фактичного звільнення; стягнути з ТОВ «КОНАТУС» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 5 77,91 грн; стягнути з ТОВ «КОНАТУС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до протоколу №2 від 11.04.2017 року Загальних зборів учасників ТОВ «КОНАТУС» Позивача з 13.04.2017 року було призначено директором зазначеного товариства та внесено відповідний запис до трудової книжки.

06.09.2017 року позивач подала заяву про звільнення з посади директора ТОВ «КОНАТУС» за власним бажанням. 07.09.2017 року Позивач повторно звернулася до ОСОБА_2 та просила здійснити розрахунок. Враховуючи те, що товариство не здійснює дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення Позивача з посади директора, чим порушує право Позивача на припинення трудових відносин та право на працю, Позивач була вимушена звернутися із вказаним позовом до суду.

За наведених обставин, ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 28.08.2019 року у справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.03.2021 року від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких остання, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити.

10.06.2021 року судом за власної ініціативою був зроблено запит до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, щодо витребування інформації, а саме: чи здійснює ТОВ «КОНАТУС» на даний час свою діяльність та хто є власником ТОВ «КОНАТУС».

27.07.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на запит від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до якої вказано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.07.2021 року учасниками ТОВ «КРНАТУС» є ОСОБА_4 та Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ІНУОЛД ЛТД».

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про місце, день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте представник позивача подала клопотання в якому позов з викладених у ньому підстав підтримала, просила задовольнити та проводити судове засідання за їх відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до протоколу №2 від 11.04.2017 року Загальних зборів учасників ТОВ «КОНАТУС» ОСОБА_1 з 13.04.2017 року було призначено директором ТОВ «КОНАТУС» (а.с. 15). Крім того, зазначені відомості підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Засновниками ТОВ «КОНАТУС» є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

06.09.2017 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора ТОВ «КОНАТУС» за власним бажанням, яку ОСОБА_2 погодив підписом (а.с.16).

07.09.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ОСОБА_2 та просила здійснити розрахунок та внести зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осію, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань

02.02.2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася з вимогою до ТОВ «КОНАТУС» та ОСОБА_2 та просила здійснити розрахунок, видати трудову книжку та внести зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осію, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 17).

22.02.2018 року Позивач звернулася з листом до Державної податкової інспекції в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та просила прийняти до відому інформацію про її звільнення (а.с.19).

13.03.2018 року Позивач отримала відповідь від Державної податкової інспекції в Печерському районні ГУ ДФС у м.Києві за вих №1528/М/265908, згідно якої податкова повідомила, що органи державної податкової служби проводять внесення змін і доповнень до районного рівня Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб на підставі інформації органів державної реєстрації: а саме після надходження відомостей від державного реєстратора. Станом на 07.03.2018 року відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців до ДПІ не надходили (а.с.21).

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права Позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч.1 ст. КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, Позивач просила визнати припиненими трудові відносини з ТОВ «КОНАТУС» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Крім того, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 ЗУ від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У ч. 1 ст. 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «КОНАТУС», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «КОНАТУС» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивач вживала заходів щодо отримання своєї трудової книжки, які не призвели до бажаного результату.

Відомостей про правомірність дій Відповідача щодо невидачі Позивачу належно оформленої трудової книжки, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що трудову книжку не було видано Позивачу в день її звільнення суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання видати трудову книжку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, невиплаченої заробітної плати та стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн. слід заначити наступне.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, до позовної заяви Позивачем додано розрахунок, який не є первинним документом, нічим не підтверджений та не може бути належним та допустимим доказом заборгованості по заробітній платі. Довідка про нараховану, але не виплачену товариством заробітну плату Позивачем суду не надавалась.

З огляду на викладене, суду не надано Позивачем належних та допустимих доказів факту та суми невиплаченої заробітної плати та наявності заборгованості за невикористану відпустку.

Крім того, Позивач просить стягнути з ТОВ «КОНАТУС» на свою користь моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдана шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрвїни «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Позивач не надала жодного доказу щодо факту завдання їй моральної шкоди та розміру даної шкоди.

А відтак, в задоволенні вимог про стягнення з ТОВ «КОНАТУС» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди - слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, виплатити заробітну плату та провести розрахунок при звільненні, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 704, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a>, третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, виплатити заробітну плату та провести розрахунок при звільненні - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС», у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a> видати ОСОБА_1 її трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a> на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704, 00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНАТУС»</a>, вул.Кіквідзе 5, м.Київ, 01103, ЄДРПОУ 40909775.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.02.2022 року.

Суддя О.М. Соколов