Постанова

від 23.05.2022 по справі 645/6941/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/6941/21 Номер провадження 22-ц/814/1244/22Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.Ю. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гальонкіна С.А.,

суддів Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

при секретарі Таценко Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 по відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користьматеріальну шкоду в розмірі 294818, 51 грн. та моральну шкоду в розмірі 294818, 51 грн.

Разом з позовом 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову в якій посилається на те, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести у майбутньому до суттєвого порушення прав та законних інтересів позивача, та що такий вид забезпечення позову ніяким чином не порушуватиме прав відповідача до вирішення справи по суті та є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В якості забезпечення позову просила накласти заборону відчуження на:

земельну ділянку загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Караванської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, кадастровий номер: 6324281000:01:000:0939, яка належить ОСОБА_2 , на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 14550-ГС від 15 грудня 2016 року, право власності зареєстровано 20 лютого 2017 року;

земельну ділянку загальною площею 2,2467га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324281000:01:000:1076, яка належить ОСОБА_2 , на підставі рішення Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 1100 від 12 грудня 2019 року, право власності зареєстровано 17 грудня 2019 року;

земельну ділянку загальною площею 3,869 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324281000:01:000:0260, яка належить ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР № 117931 від 16 лютого 2005 року, право власності зареєстровано 04 лютого 2020 року.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої разом з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила ухвалу скасувати, та задовольнити заяву про забезпечення позву.

Позиція сторін

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі посилається на те, що вказана ухвала є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що в наслідок вчинення кримінального правопорушення відповідачем заподіяно їй матеріальну шкоду у розмірі 294818 грн. 51 коп. та моральну шкоду у розмірі 294818 грн. 51 коп. Вважає, що забезпечення позову шляхом заборони відчувати належні ОСОБА_2 земельні ділянки не порушуватиме права відповідача, однак в разі задоволення її позовних вимог буде гарантувати виконання рішення суду. При цьому, на її думку, даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відзив на апеляційну скаргу не находив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Даний позов обґрунтовувала тим, що є потерпілою у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12015220390000322 від 15 травня 2015 року за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Так 02 серпня 2000 року секретар Караванської сільської ради Бирка Н.В. посвідчила довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким останнні уповноважили ОСОБА_5 подаркувати сертифікати на земельну частку (пай) ОСОБА_6 .

Відповідно до договорів дарування від 06 вересня 2000 року право на земельні частки (паї) розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах на території Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_6 13 листопада 2000 року останній отримав державний акт на право приватної власності на землю.

15 травня 2015 року за заявою ОСОБА_4 в ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження за № 12015220390000322 за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що підпис ОСОБА_4 в довіреності від 02 серпня 2000 року на користь ОСОБА_7 в рядку «підпис» виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням оригінального підпису ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом 24 жовтня 2016 року прийняла спадщину у розмірі всіх прав і обов`язків, які належали ОСОБА_4 , а також усього майна де б воно не було і з чого б не складалося.

13 листопада 2018 року ОСОБА_2 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість), тобто несумлінне виконання службовою особою своїх службових обов`язку через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам. Свободам та інтересам окремих громадян.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 29 січня 2021 року у зв`язку із закінченням строків давності звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Кримінальне провадження за № 12015220390000322 внесене до ЄРДР 15 травня 2015 року - закрито.

ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користьматеріальну шкоду в розмірі 294818, 51 грн. та моральну шкоду в розмірі 294818, 51 грн.

ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 2га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Караванської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, кадастровий номер: 6324281000:01:000:0939; земельна ділянка загальною площею 2,2467 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324281000:01:000:1076; земельна ділянка загальною площею 3,869 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324281000:01:000:0260.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Співмірність під час вжиття заходів забезпечення позову передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям викладеним в постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року по справі № 303/7174/18, від 26 лютого 2020 року по справ № 201/5514/18, від 28 травня 2020 року по справі № 646/1489/19, від 13 квітня 2022 року по справі № 750/8407/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Також Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначив, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість), тобто несумлінне виконання службовою особою своїх службових обов`язку через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам.

При цьому, земельні ділянки, щодо яких ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення позову не є предметом ні зазначеної кримінальної справи, ні цивільної справи.

Заява про забезпечення позву не містить об`єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду,обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не надано належних й допустимих доказами підтверджень наявності таких обставини. В тому числі, що виконання рішення суду може гарантуватися тільки шляхом подальшого відчуження зазначених земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачу.

Крім того позивачем не обґрунтовано обраний вид забезпечення позову та вимогу щодо заборони відчуження саме трьох земельних ділянок.

Зазначені обставини перешкоджають суду, з урахуванням права і законні інтересів сторін, встановити співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а також співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Аналізуючи матеріали справи та суть позовних вимог колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з ненаданням обґрунтувань та належних доказів необхідності вжиття даних заходів, а також не зазначенням обставин, що свідчать про намір відповідача відчужити належне йому майно.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року

Головуючий С.А. Гальонкін

Судді Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль