Рішення

від 23.05.2022 по справі 452/797/22

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/797/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"24" травня 2022 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Макаревич Л.Р.,

із участю: представника позивача адвоката Бобак О.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та визнання за ним права власності на нежитловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 . Сторони перебували у шлюбі, який 09.07.2021р. був розірваний рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області; за час спільного проживання подружжям було набуто вищевказане майно, що було зареєстроване за відповідачем; враховуючи те, що спірне майно набуте сторонами за час спільного подружнього життя, фактично перебуває у користуванні позивача, реальний поділ такого неможливий і призведе до втрати його функціонального призначення, вважає, що способом поділу цього майна між ними є компенсація колишній дружині вартості належної їй частки у спільній сумісній власності; у свою чергу просить визнати його власником нежитлового будинку та земельної ділянки вцілому.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Бобак О.Б вимоги позовної заяви підтримала, в інтересах свого довірителя просила позов задовольнити з підстав, викладених у зверненні до суду, пояснивши, що сторонами у даній справі досягнуто згоди щодо компенсації частки відповідача.

Відповідач позов визнала повністю, та не заперечила проти визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення судом роз`яснено учасникам наслідки відповідної процесуальної дії.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.09.2012р., який розірваний рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.07.2021р.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177230364 від 13.08.2019р. ОСОБА_1 є власником нежитлового будинку площею 468,7кв.м. в АДРЕСА_1 .

У відповідності до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Захарком Ю.В. 23.08.2019р. за реєстром №1202, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 1,4000га в АДРЕСА_1 ; надалі земельну ділянку поділено на дві окремі: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,0478га та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3522га.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №269476043 від 06.08.2021р. вбачається, що земельна ділянка, площею 0,3522га, кадастровий номер 4624287900:11:006:0281 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , - відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку; вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із пояснень як представника позивача так і відповідача під час судового розгляду встановлено, що спірне майно було набуто подружжям за час шлюбу; тому правовий режим даного майна відповідно до вказаної норми Сімейного Закону є майном спільної сумісної власності чоловіка та дружини, набуте ними за час шлюбу, що є продовженням загальної норми ч. 3 ст. 368 ЦК України і не може бути особистою власністю дружини, відповідно, - відповідача ОСОБА_1 у цивільній справі, що випливає із змісту ст. ст. 57, 58, 62 СК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 2, 4 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

У судовому засіданні з`ясовано, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси позивача чи інших осіб, сторони дійшли згоди про компенсацію частки дружини в спільній сумісній власності; водночас судом установлено, що згода відповідача ОСОБА_1 є добровільною та її позиція не є наслідком застосування будь-якого тиску або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин.

Із урахуванням зазначеного, а також виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, визнання позову відповідачем, подані суду матеріали, суд уважає, що позов ОСОБА_2 про визнання права власності вцілому на нежитловий будинок та земельну ділянку Львівської області слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Поділити майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період спільного подружнього життя.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 , право власності на:

- нежитловий будинок загальною площею 468,7кв.м. за адресою в АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта 1140406946242;

- земельну ділянку площею 0,3522га призначену для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4624287900:11:006:0281.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 27 травня 2022 року повного судового рішення.

Суддя