Постанова

від 29.05.2022 по справі 200/12199/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року справа №200/12199/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 200/12199/21 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.09.2021 року звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому позивач просив суд: - визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат перед позивачем з 01.05.2015 року протиправними,

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити перед позивачем нарахування та виплату страхових виплат з 01.05.2015 року, нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат, за весь період, починаючи з 01.05.2015 року по день поновлення такої виплати на рахунок, що відкритий у АТ Державний ощадний банк України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/12199/21 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.05.2015.

Визнано протиправною та скасовано постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.04.2015 № 0556/50111/11, якою припинено виплату страхових виплат з 01.05.2015 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5; ЄДРПОУ: 41355231) поновити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.05.2015, а також нарахувати та виплатити заборгованість починаючи з 01.05.2015 по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Вирішено питання судових витрат (а.с. 47-51).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального права. Вважає правомірною спірну постанову про припинення позивачу страхових виплат у зв`язку зі скасуванням довідки ВПО.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 23 грудня 2021 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с. 11-13).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що до червня 2014 року отримував страхові виплати у м. Шахтарськ Донецької області, які були припинені у зв`язку з проведенням АТО на території Донецької області.

Зазначає, що з 01.08.2014 перебував на обліку у Селидівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати.

Проте, відзначає позивач, з 01.05.2015 року страхові виплати було припинено з підстав закінчення терміну дії довідки ВПО.

06.05.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо підстав припинення нарахування та виплати страхових виплат, а також період заборгованості зі страхових виплат. Також адвокатський запит мав прохання нарахувати та виплатити таку заборгованість.

Своїм листом від 13.05.2021 року відповідач відмовив позивачу у поновленні страхових виплат у зв`язку з тим, що відповідачу невідоме місцезнаходження позивача та він не виходить на зв`язок. У виплаті заборгованості відмовлено без пояснення підстав. Крім того позивачу запропоновано повторно особисто звернутись з заявою про поновлення страхових виплат.

На думку позивача, він не повинен звертатись із заявою про поновлення виплат, оскільки з 01.05.2015 року страхові виплати було припинено протиправно, а відповідач має поновити страхові виплати самостійно без окремого звернення позивача.

З 01 серпня 2014 року по 30 квітня 2015 року позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Селидівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

В квітні 2015 року позивачу було виплачено одноразову страхову виплату та заборгованість за період з 01.06.2014 по 31.07.2014.

З 01.05.2015 позивачу припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач вказує, що надалі позивач із заявою про продовження страхових виплат до будь-яких відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався.

Крім того, відзначає відповідач, з травня 2015 року позивач не надавав відомостей щодо відкриття рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України».

Поряд з цим відповідач наполягав на пропущенному позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

З довідки обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 № 137865 вбачається: ОСОБА_1 має 25% втрати професійної працездатності з 13.05.2014 року. Втрата професійної працездатності встановлена безстроково (а.с. 14).

Як встановлено судом, та що також не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Шахтарськ.

З 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Шахтарськ припинило свою діяльність у зв`язку із початком проведення антитерористочної операції.

24.09.2021 року позивач звернувся до Селидівського відділення ФССНВ із заявою про продовження виплати раніше призначених йому страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 40).

Постановою Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові від 01.10.2014 № 0556/50111/50111 ОСОБА_1 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1 320, 26 грн. (а.с. 41).

Постановою Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові від 30.04.2015 № 0556/50111/11 знято з обліку потерпілого ОСОБА_1 з підстав закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а також припинено всі страхові виплати у справі з 01.05.2015 року (а.с. 42).

30.04.2021 року представником позивача було надіслано на адресу Головного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування адвокатський запит щодо підстав припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат, а також період заборгованості зі страхових виплат. Також адвокатський запит мав прохання нарахувати та виплатити таку заборгованість позивачу (а.с. 16-17).

Листом від 13.05.2021 року № 07-18/1352 відповідач повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_1 припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, лист містив прохання до представника позивача повідомити ОСОБА_1 про необхідність його особистого звернення з метою продовження отримання страхових виплат до Відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (а.с. 18-19).

Матеріали справи також містять реквізити особистого рахунку позивача, що відкритий ним ДОУ АТ «Ощадбанк» (а.с. 20).

Із довідки про доходи ОСОБА_1 від 07.10.2021 року, що видана Селидівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судом встановлено, що суми страхових виплат позивач отримував з жовтня 2014 року по квітень 2015 року (включно) (а.с. 43).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

П. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) окреслено особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи, за яких здійснюється соціальне страхування; зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Підставою для припинення страхових виплат відповідачем визначено закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

За правилами ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат у зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За унормуванням ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, п. 15 викладено в такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», п.18 доповнено реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 2 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що зміни до Закону № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Ст. 7 КАС України передбачено: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд апеляційної інстанції враховує приписи ч. 1 - 3 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", в яких закріплено:

"1. Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

3. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи".

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон № 1105-XIVвнесено не було.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Таким чином, відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначені останньому безстроково.

За змістом ч. 4 ст. 47 Закону № 1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Зазначена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим. Тоді як у цій справі встановлено, що страхові виплати не були призначені саме відповідачем.

Також суд вказує на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, а саме:

- "пункт 15 викласти в такій редакції: "15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 1);

- "пункти 16 і 18 доповнити реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 2).

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року у справі № 640/18720/18 визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених соціальних виплат.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 200/12199/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 р. у справі № 200/12199/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 травня 2022 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв