Ухвала

від 29.05.2022 по справі 826/8474/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8474/18

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

30 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" до Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрсервісбуд" звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, апелянт) про визнання протиправними і скасування рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду, 05 травня 2022 року відповідач подав апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, колегією суддів установлено, що вона подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без оплати судовим збором.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 23 грудня 2021 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 24 січня 2022 року, перший робочий день. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 05 травня 2022 року, тобто поза межами встановленого приписами Кодексу адміністративного судочинства України процесуального строку.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що на території України введений воєнний стан.

Утім, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки термін на оскарження рішення суду сплинув до запровадження на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року)

Крім того жодних аргументів, яким чином запровадження воєнного стану перешкодило апелянту, який знаходиться у місті Києві, реалізувати своє право на апеляційне оскарження, починаючи з початку квітня 2022 року, відповідачем на наведено.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює останніх добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.

Також апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збора, обґрунтоване відсутністю фінансування видатків для сплати судового збора в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збора, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у чинній редакції (далі - Закон).

Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збора на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено право суду відстрочити стороні сплату судового збора з огляду на її майновий стан.

Проте на підтвердження скрутного фінансового становища апелянтом не надано жодного доказу, у т.ч. доказу відсутності коштів на рахунку, за яким здійснюються видатки для сплати судового збора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені апелянтом у клопотанні обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону.

З огляду на те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження майнового стану, який на даному етапі зумовлює неможливість сплати судового збора та будь-якого підтвердження можливості виконати цей обов`язок у майбутньому за рішенням суду, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збора.

Правові засади справляння судового збора, платники, об`єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону.

Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що предметом позову є наказ про призначення перевірки та податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов`язання у розмірі 456770,00 грн, позовні вимоги є вимогами немайнового та майнового характера.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характера складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характера - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Ураховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, з урахуванням кількості вимог, складає 12920,32 грн ((456770,00 х 1,5% + 1762,00) х 150%).

Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора у визначеному законом розмірі, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збора в розмірі 12920,32 грн на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про відстрочення сплати судового збора за подання апеляційної скарги - відмовити, апеляційну скаргу - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У разі не надання документа про сплату судового збору, апеляційна скарга буде повернута апелянтові.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко