Постанова

від 10.05.2022 по справі 291/412/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/412/21 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Франчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №291/412/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Приватного підприємства «Ружинський край» про розірвання договору оренди землі та витребування земельних ділянок

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ружинський край»

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у смт.Ружин,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок») та Приватного підприємства «Ружинський край» (далі - ПП «Ружинський край»). Просила: розірвати договір оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладений між нею та ПСП «Агрофірма «Світанок», щодо оренди земельних ділянок із кадастровим номером 1825280400:03:000:0057 площею 2,3317 га та кадастровим номером 1825280400:03:000:0349 площею 0,3755 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Житомирська область, Ружинський район, сільська рада Білилівська, на підставі якого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2016 року проведено державну реєстрацію іншого речового права; витребувати у ПП «Ружинський край» з чужого незаконного володіння вказані вище земельні ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельних ділянок, що підтверджується державними актами серії ЯМ №756841 та серії ЯМ №756840. Земельні ділянки перебували у користуванні ПСП «Агрофірма «Світанок» на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладеного нею із вищезазначеним підприємством. Наразі ПСП «Агрофірма «Світанок» не використовує зазначені вище земельні ділянки. Свої права та обов`язки орендаря за договором оренди землі на підставі розподільчого балансу від 22 березня 2018 року передало ПП «Ружинський край», за яким проведено реєстрацію права оренди на належні їй на праві власності земельні ділянки. Вона з ПП «Ружинський край» договору не укладала. Згоди на передачу права оренди чи укладення договору суборенди земельних ділянок не надавала. Фактично орендар (ПСП «Агрофірма «Світанок») в односторонньому порядку усунувся від виконання умов договору оренди землі, припинивши у повному обсязі господарську діяльність з безпосереднього цільового використання земельних ділянок, та без її згоди передав земельні ділянки в оренду іншій юридичній особі, чим порушив вимоги законодавства та її право власності, яке полягає у праві розпорядження земельними ділянками.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2021 року позов задоволений у повному обсязі. Розірвано договір оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Світанок», щодо оренди земельних ділянок: кадастровий номер 1825280400:03:000:0057 площею 2,3317 га та кадастровий номер 1825280400:03:000:0349 площею 0,3755 га, які розташовані на території Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Витребувано у ПП «Ружинський край» з чужого незаконного володіння вищевказані земельні ділянки. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПП «Ружинський край» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтує на тому, що ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП «Агрофірма «Світанок» та за розподільчим балансом права та обов`язки орендаря за договором перейшли до нього. Наполягає на тому, що ПП «Ружинський край» правомірно використовує земельні ділянки позивача. Крім того, позивачем доказами не підтверджено факт порушення умов договору оренди землі та критерію цього порушення. Також позивачем не вказано обставин, які б свідчили про реальність шкоди, завданої їй як орендодавцеві, за якої вона позбавлена можливості отримувати очікуване при укладенні договору. Спірні земельні ділянки обробляються у відповідності до їх цільового призначення. Орендна плата виплачується. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Позовна вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння протирічить обставинам справи, які викладені у позові. Суд не застосував до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №902/981/17, від 19 вересня 2018 року в справі №138/2297/17, від 12 вересня 2018 року в справі №138/1849/17.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача ПП «Ружинський край» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зокрема пояснив, що всупереч волі орендодавця ОСОБА_1 , якій на праві власності належать обидві земельні ділянки, ПСП «Агрофірма «Світанок» передало право оренди за договором ПП «Ружинський край». Внаслідок учинення таких дій порушено право власника на розпорядження майном.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За положеннями ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справ, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою ст.773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої ст.93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: із кадастровим номером 1825280400:03:000:0057 площею 2,3317 га та із кадастровим номером 1825280400:03:000:0349 площею 0,3755 га, які розташовані, за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Білилівська сільська рада, цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності серії ЯМ №756841 та серії ЯМ №756840, виданими у 2012 році (а.с.14-15).

Між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» (орендарем) 16 вересня 2015 року укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач вищевказані земельні ділянки надала в оренду ПСП «Агрофірма «Світанок», тобто ОСОБА_1 передала право оренди земельних ділянок ПСП «Агрофірма «Світанок» (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 26 вищезазначеного договору оренди землі орендар, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Також за цим пунктом договору ПСП «Агрофірма «Світанок», як орендар, мало право без додаткової згоди орендодавця передавати земельні ділянки у суборенду без зміни їх цільового призначення на строк, що не перевищувало строку оренди за цим договором.

Пунктом 27 договору оренди передбачені обов`язки орендаря, серед яких: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди землі в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 березня 2021 року (номери інформаційних довідок 248547040 та 248546541) убачається, що на підставі: вищезазначеного договору оренди землі від 16 вересня 2015 року, статуту ПП «Ружинський край», рішень власників ПП «Ружинський край» та ПСП «Агрофірма «Світанок», розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року, приватним нотаріусом Висильківського районного нотаріального округу Київського області Бобковим О.В. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно вищезазначених земельних ділянок 03 квітня 2016 року проведено державну реєстрацію іншого речового права (номери записів про інше речове право 14096399, 14096382) (а.с.21,23).

Орендарем належних позивачу на праві власності обох земельних ділянок є Приватне підприємство «Ружинський Край» (код ЄДРПОУ 42016935). Право оренди спірних земельних ділянок за ним зареєстровано на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2015 року.

ПП «Ружинський край» було утворене шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником останнього, про що 23 березня 2018 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі додатку №5 до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року ПСП «Агрофірма «Світанок» передало право оренди вищевказаних належних позивачу земельних ділянок ПП «Ружинський край».

На підставі вищевказаного договору оренди землі та зазначеного розподільчого балансу на вищевказані земельні ділянки право оренди на них зареєстровано за ПП «Ружинський край», яке ними фактично користується.

Відповідно до пункту 30 договору оренди землі, укладеного між позивачем та ПСП «Агрофірма «Світанок», зміна умов договору здійснюється виключно у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст.25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої ст.24 цього Закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 листопада 2019 року в справі №133/158/16-ц.

Згідно з частиною четвертою ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертою ст.32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

Зміст пункту 34 договору оренди землі від 16 вересня 2015 року передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, п`ятої ст.104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина друга ст.107 ЦК України врегульовує, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

За таких обставин, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частини перша та друга ст.109 ЦК України).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини третьої ст.109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ст.109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертій ст.32 Закону України «Про оренду землі».

До подібних висновків, а саме те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи дійшли Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №905/1956/15 та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року в справі №904/2251/18, від 15 січня 2020 року в справі №904/11903/16, від 21 січня 2020 року в справі №904/8538/16.

Близькі за змістом правові висновки щодо необхідності розрізняти підстави припинення юридичної особи шляхом реорганізації наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №264/5957/17.

По суті ПСП «Агрофірма «Світанок» (орендар) без згоди ОСОБА_1 (орендодавця) передало право оренди землі ПП «Ружинський край» (іншому орендарю), створеному шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» (орендаря), яке є стороною договору оренди землі від 16 вересня 2015 року.

Відповідно до нормативних приписів ст.14 Конституції України та частин першої і п`ятої ст.93 ЗК України, право оренди як речове право може відчужуватися власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника.

Натомість за договором оренди землі від 16 вересня 2015 року ПСП «Агрофірма «Світанок» отримало лише право володіння і користування земельними ділянками як річчю, але до нього не перейшло речове право на оренду цих земельних ділянок.

Отже, належне ПСП «Агрофірма «Світанок» на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2015 року право користування земельними ділянками як річчю не підлягало передачі при виділі на підставі розподільчого балансу ПП «Ружинський край», оскільки ПСП «Агрофірма «Світанок» не набуло на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2015 року речового права на оренду земельних ділянок.

Суд першої інстанції правильно встановив, що внаслідок утворення ПП «Ружинський край» шляхом виділу з ПСП «Агрофірма "Світанок» останнє не припинило свою діяльність, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, ПСП «Агрофірма «Світанок» було зобов`язане виконувати умови договору оренди землі від 16 вересня 2015 року, укладеного ним з ОСОБА_1 , використовуючи земельні ділянки за призначенням та сплачуючи останній орендну плату. Передача права оренди за договором ПП «Ружинський край», з яким позивач не перебуває у договірних правовідносинах, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1 на оренду її земельних ділянок ПП «Ружинський край».

Тобто, ПСП «Агрофірма «Світанок» (орендар) без згоди ОСОБА_1 (орендодавця) передало право оренди землі ПП «Ружинський край» (іншому орендарю), який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі, чим порушило виключне право позивача як власника земельних ділянок на розпорядження ними (власним майном).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення ПСП «Агрофірма «Світанок» господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у ОСОБА_1 земельних ділянок та передача права оренди на них за розподільчим балансом іншій юридичній особі без її згоди, як орендодавця, свідчить про істотне невиконання ПСП «Агрофірма «Світанок» умов договору оренди землі від 16 вересня 2015 року, що є підставою для його дострокового розірвання.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні земельні ділянки обробляються у відповідності до цільового призначення та орендна плата сплачується, а передача земельних ділянок ПП «Ружинський край» не призвела до порушень умов договору та прав позивача, яка не позбавилася значною мірою того, на що розраховувала при укладенні договору, не змінюють висновків суду першої інстанції з огляду на вищевикладене, а також те, що передача третім особам функцій з обробітку земельних ділянок і сплати орендної плати орендодавцю вийшла за межі господарювання на землі, яке мало право здійснювати ПСП «Агрофірма «Світанок» за умовами договору без погодження з орендодавцем. За умовами договору без додаткової згоди ОСОБА_1 ПСП «Агрофірма «Світанок» мало право передавати земельні ділянки у суборенду, але у даному випадку фактично йдеться про перехід речового права на оренду, що вийшло за межі простого володіння і користування земельними ділянками як річчю.

Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, висловлені в постанові від 20 червня 2018 року в справі №902/981/17, є неприйнятними через відмінність правовідносин у наведеній справі і у справі, що переглядається. Доводи апеляційної скарги відносно постанов Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі №138/2297/17 та від 12 вересня 2018 року в справі № 38/1849/17 також безпідставні, оскільки правові позиції у вказаних справах стосуються інших фактичних обставин та інших підстав позову, що призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

У цій справі підставами для розірвання договору оренди землі не є несплата орендної плати. Підстави позову є інше - положення законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі, за якими не передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, а також переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря, у разі його наявності, та за умови, що відбувається припинення юридичної особи, з якою було укладено договір оренди землі, тобто за універсального правонаступництва.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ружинський край» залишити без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: