Рішення

від 02.02.2022 по справі 752/11908/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11908/21

Провадження № 2/752/2421/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма ВІАЛ», третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності на транспортний засіб, -

ВСТАНОВИВ:

у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовом до ПП «Фірма ВІАЛ», третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності на транспортний засіб.

Позовні вимоги мотивував тим, що 20.06.2013 року придбав на підставі довідки-рахунку серії ААВ № 076726 у ПП «Фірма ВІАЛ» транспортний засіб напівпричіп (паливоцистерну) реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки ППЦ20 шасі № VIN- НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 за 18 500,00 грн.

В силу сімейних обставин, а саме: раптової хвороби, а в подальшому через антитерористичну операцію, що проводилась на території міста Сєвєродонецьк, де був придбаний напівпричіп, протягом десяти діб перереєстрацію транспортного засобу він не здійснив.

21.04.2021 року він звернувся до ТСЦ МВС № 4443 з заявою про перереєстрацію транспортного засобу, однак йому було відмовлено, оскільки внаслідок змін, внесених Постановою КМУ № 941 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», довідка-рахунок не є документом, на підставі якого здійснюються операцій з транспортними засобами та не є документом, що підтверджує право власності.

Враховуючи викладене, просив визнати за ним право власності на транспортний засіб (а.с. 2-6).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 24.05.2021року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі, без повідомлення сторін на 27.10.2021 року (а.с. 30-31).

Ухвалою від 27.10.2021 року розгляд справи відкладено на 03.02.2022 року (а.с. 61).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа подала пояснення на позовну заяву, в яких просила суд розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення по справі до положень чинного законодавства України (а.с. 36-40).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами,

за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Позивач 21.04.2021 року звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) з заявою про перереєстрацію на своє ім`я причепа ППЦ 20, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 на підставі довідки-рахунку ААВ 076726.

Листом Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) від 21.04.2021 року за № 31/12/4443-Б-60 йому було відмовлено в державній реєстрації транспортного засобу, оскільки у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, довідка-рахунок не є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу (а.с. 15-17).

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх марок, типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затверджено постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388. Відповідно до п. 8 цього Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників та документів, які підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін в реєстраційні документи.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори купівлі продажу, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів: договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортні засоби договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішеннями власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило па транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа па паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноваженому органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових наливах), відчуження, передача права користування і розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, наведеною нормою передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови надання власниками транспортних засобів, зокрема, документів, які підтверджують правомірність їх придбання, отримання, ввезення, митного оформлення, а також відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху. Також цієї нормою встановлено вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин. А для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку (як у спірному), крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

18.11.2015 року КМУ була прийнята Постанова № 941 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунка при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів. У зв`язку з чим з 18.11.2015 року довідка-рахунок не є документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.

Таким чином, надана позивачем для перереєстрації в квітні 2021 року довідка-рахунок від 20.06.2013 року вже не була на той час документом, що підтверджує факт придбання транспортного засобу.

Тому, розглядаючи спір, що виник, буде правильним зробити висновок, що з боку Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) цілком підставно відмовлено позивачу у перереєстрації транспортного засобу. Висновок щодо правильності таких дій зроблений Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 року по справі № 803/336/16 (провадження № К/9901/10604/18).

Разом з тим, стосовно вимог позивача про визнання за ним права власності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах, інші документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

З огляду на вищезазначене, суд надходить до висновку про те, що довідка-рахунок є документом, який підтверджує укладення правочину щодо переходу права власності на автомобіль та тягне за собою зміну його власника.

Судом встановлено, що позивач придбав спірне майно у відповідача за договором купівлі-продажу, визнання недійсним якого не є предметом позову у даній справі. Даних, що у судовому порядку такий правочин визнаний недійсним, суду не надано (а.с. 21).

Тому, суд надходить до висновку про те, що позивач отримав право власності на транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу, дійсність якого не спростована у судовому порядку.

У зв`язку з вищенаведеним суд надходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Питання судових слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фірма ВІАЛ», третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності на транспортний засіб - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на напівпричіп (паливоцистерну) реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки ППЦ модель 20, номер шасі (кузова, рама) № VIN- НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , який зареєстрований за Приватним підприємством «Фірма ВІАЛ».

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма ВІАЛ» на ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Приватне підприємство «Фірма ВІАЛ», код ЄДРПОУ 30421755, адреса: пр. Науки, буд. 63, оф. 21, м. Київ, 03083.

Третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС), код ЄДРПОУ 43611839, адреса: вул. Б. Ліщини, буд. 37Н, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко