Рішення

від 29.05.2022 по справі 910/21477/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/21477/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівер Компані»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест»

про стягнення 87 967,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (надалі - ТОВ «Компанія Лекора») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівер Компані» (надалі - ТОВ «Делівер Компані») про стягнення 87 967,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого на підставі договору поставки №41125353 від 02.01.2018 товару, при цьому, право вимоги до відповідача позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги №24 від 02.09.2021, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 70 374,30 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 593,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» (надалі - ТОВ «Лекора Інвест») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив, третій особі запропоновано надати суду пояснення щодо позову або відзиву.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Делівер Компані» поштовим відправлення за №0105491811826, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 30.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.01.2018 між ТОВ «Лекора Інвест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бразос Трейд» (назва якого змінена на ТОВ «Делівер Компані») (покупець) було укладено договір поставки №41125353 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюють на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, або інший рахунок постачальника, про що він повинен заздалегіть письмово попередити покупця.

Згідно з п. 5.2 Договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п. 9.8 Договору сторони мають право відступати права, обов`язки чи пільги за даним Договором без попередньої письмової згоди іншої сторони.

На виконання умов Договору ТОВ «Лекора Інвест» передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 397 434,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001976 від 16.04.2019, №РН-0001977 від 16.04.2019, №РН-0001978 від 16.04.2019, №РН-0001979 від 16.04.2019, №РН-0002011 від 17.04.2019, №РН-0002058 від 18.04.2019, №РН-0002102 від 19.04.2019, №РН-0002103 від 19.04.2019, №РН-0002199 від 22.04.2019, №РН-0002242 від 23.04.2019, №РН-0002327 від 25.04.2019, №РН-0002328 від 25.04.2019, №РН-0002404 від 27.04.2019 та №РН-0002405 від 27.04.2019, які підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, відповідачем сплачено ТОВ «Лекора Інвест» за отриманий товар 327 060,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку третьої особи та актом звірки розрахунків станом на 30.04.2019.

30.04.2021 ТОВ «Лекора Інвест» звернулося до ТОВ «Делівер Компані» з листом №01-621 від 30.04.2021, в якому просило погасити наявну заборгованість у розмірі 70 374,30 грн.

02.09.2021 між ТОВ «Лекора Інвест» (цедент) та ТОВ «Компанія Лекора» (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги №24 (надалі - «Договір відступлення»), відповідно до п. 1 якого цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором поставки №41125353 від 02.01.2018 між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівер Компані» (боржник).

Пунктом 2 Договору відступлення передбачено, що за цим договором до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання наступних обов`язків: сплати за договором поставки №41125353 від 02.01.2018 боргу в сумі 70 374,30 грн.

До цесіонарія переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3 Договору відступлення).

Згідно з п. 4 Договору відступлення моментом переходу права вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, до цесіонарія є дата підписання цього договору.

16.11.2021 ТОВ «Лекора Інвест» та ТОВ «Компанія Лекора» направили на адресу ТОВ «Делівер Компані» повідомлення про відступлення права вимоги.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 70 374,30 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №РН-0001976 від 16.04.2019, №РН-0001977 від 16.04.2019, №РН-0001978 від 16.04.2019, №РН-0001979 від 16.04.2019, №РН-0002011 від 17.04.2019, №РН-0002058 від 18.04.2019, №РН-0002102 від 19.04.2019, №РН-0002103 від 19.04.2019, №РН-0002199 від 22.04.2019, №РН-0002242 від 23.04.2019, №РН-0002327 від 25.04.2019, №РН-0002328 від 25.04.2019, №РН-0002404 від 27.04.2019 та №РН-0002405 від 27.04.2019) підтверджується передача третьою особою та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на суму 397 434,30 грн.

В свою чергу, відповідачем сплачено третій особі за отриманий на підставі Договору товар 327 060,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку третьої особи та актом звірки розрахунків станом на 30.04.2019, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками підприємств.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що згідно з п. 3.1 Договору строк оплати отриманого товару пов`язаний з моментом отримання відповідачем відповідних рахунків, разом з тим, умовами договору не визначено обов`язку саме продавця направити такі рахунки відповідачу.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору у відповідача наявна заборгованість з оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 70 374,30 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь третьої особи 70 374,30 грн., за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

В даному випадку, позивач отримав право вимоги до відповідача на підставі Договору відступлення, при цьому позивачем та третьою особою було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні за Договором шляхом направлення на адресу ТОВ «Делівер Компані» повідомлення про відступлення права вимоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Компанія Лекора» про стягнення з ТОВ «Делівер Компані» заборгованості у розмірі 70 374,30 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 593,58 грн. за затримку оплати на строк більше 10 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 6.3 Договору за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Оскільки на момент укладення Договору відступлення затримка оплати товару вже була більше 10 календарних днів, а умовами вказаного договору передбачений перехід права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу, то позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф на підставі п. 6.3 Договору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу за прострочення оплати товару на строк більше 10 (десяти) календарних днів та вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 17 593,58 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Делівер Компані» на користь ТОВ «Компанія Лекора» заборгованості у розмірі 70 374,30 грн. та штрафу у розмірі 17 593,58 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2 270,00 грн., а також витрат на правничу допомогу адвоката, які складаються з виконаних адвокатом робіт на суму 10 000,00 грн. та гонорару успіху у розмірі 8 796,79 грн. (10% економічної вигоди).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 10.12.2021, відповідно до п. 1 та 2 якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі. приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ «Делівер Компані» в сумі 70 734,30 грн.

Пунктами 7 та 8 зазначеного договору передбачено, що гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 800,00 грн. за годину роботи. Гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим договором. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем звіт адвоката про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, з якого вбачається, що адвокатом були виконані наступні роботи: 1. Аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (1,5 години); 2. Підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3,5 години); 3. Підготовка та подання інших процесуальних документів (0,6 години).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.

По-перше, суд вважає, що дана справа є незначної складності, що було зазначено в ухвалі суду від 30.12.2021 та стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд не вбачає обґрунтованою, співмірною та розумною витрату суб`єктом професійної діяльності в сфері надання юридичних послуг (професійним адвокатом) 1,5 години для здійснення правового аналізу документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизацію доказів.

Послуги адвоката зі здійснення аналізу, пошуку і вивчення судової практики в аналогічних справах (вивчення нормативної бази, публікацій науковців, коментарів спеціалістів тощо) охоплюються послугою зі здійснення підготовки заяв по суті спору (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20.

По-друге, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Виходячи із надано позивачем звіту, встановленої судом обґрунтованості, співмірності та розумності витрат адвокатом витрачено 4,06 годин на виконання робіт з надання правової допомоги пов`язаної із розглядом даної справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що умовами п. 7 договору про надання правової допомоги від 10.12.2021 визначається гонорар за годину роботи, тобто за 60 хвилин. Зокрема, звіт містить розрахунок часу витраченого на підготовку та подання інших процесуальних документів - 0,6 години, що складає 36 хвилин (60*0,6), а відтак адвокатом витрачено саме 4,06 годин (3,5 години на підготовку позовної заяви та систематизацію позовних матеріалів, 0,6 годин на підготовку та подання інших процесуальних документів).

Отже, приймаючи до уваги предмет спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 7 308,00 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 308,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівер Компані» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, будинок 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код 41125353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, будинок 11, офіс 2/9; ідентифікаційний код 43317636) заборгованість у розмірі 70 374 (сімдесят тисяч триста сімдесят чотири) грн. 30 коп., штраф у розмірі 17 593 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 58 коп., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий