Рішення

від 30.05.2022 по справі 910/2165/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2022Справа № 910/2165/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр

Європейські технології машинобудування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінокс»

про стягнення 32.253,13 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр Європейські технології машинобудування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінокс» про стягнення 32.253,13 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № В0306-19 від 03.06.2019, умовами якого визначено, що оплата товару здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 50% та доплата 50% протягом 15 робочих днів після приймання продукції. 03.06.2019 відповідачем було перераховано позивачу 50% передплати у розмірі 23.625,00 грн, у зв`язку з чим 04.06.2019 позивачем було поставлено відповідачу передбачений специфікацією № 1 товар, що підтверджується видатковою накладною № 604001 від 04.06.2019, довіреністю на отримання ТМЦ № 92 від 03.06.2019 та товарно-транспортною накладною № 994172013 від 04.06.2019. Проте, в порушення умов договору, відповідачем не було перераховано позивачу доплату за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 32.253,13 грн, з яких 23.625,00 грн основного боргу та 8.628,13 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2022 відкрито провадження у справі № 910/2165/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2022 було направлено відповідачу лише 28.04.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, Н/П 34 (номер відправлення 0105492176555), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 28.03.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.05.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492176555, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 18.05.2022.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 28.03.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр Європейські технології машинобудування» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінокс» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № В0306-19-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію або продукцію іншого характеру (далі - товар) на умовах, викладених в цьому договорі.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23.625,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 8.628,13 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент товару, ціна, кількість, строки поставки, узгоджуються в Специфікаціях та/або рахунка-фактурах до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно Специфікації № 1 від 03.06.2019, що є додатком до договору, визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю наступний товар: труба Б8И20-А.8701.001 (ID80,5х1,8 2024ТЗ) у кількості 10 (десяти) штук, загальною вартістю 47.250,00 грн разом з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару узгоджується сторонами в Специфікаціях та/або рахунках-фактурах до договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою специфікацій та/або рахунків-фактур, які є складовими та невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару, а покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50% простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів.

У Специфікації № 1 від 03.06.2019 також визначено умови оплати товару: 50% передоплата.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно платіжного доручення № 178 від 03.06.2019 здійснив на користь позивача попередню оплату товару у розмірі 23.625,00 грн (50% від вартості товару).

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW-склад постачальника за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, інші умови поставки можуть бути передбачені в Специфікації.

Відповідно до п. 2.2. договору право власності на товар переходить з моменту поставки товару та підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору поставка вважається завершеною з моменту підписання накладної, уповноваженими представниками сторін та необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в договорі. Одностороння відмова покупця від виконання обов`язку щодо приймання товару, який було ним замовлено, та оплати його вартості, не допускається.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У Специфікації № 1 від 03.06.2019 визначено строк поставки: 3 (три) календарних дня з моменту передоплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 47.250,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 604001 від 04.06.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 50% оплати вартості продукції у строк 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після приймання продукції покупцем по кількості та якості (п. 3.3 договору).

У Специфікації № 1 від 03.06.2019 також визначено умови доплати товару: 50% протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після приймання продукції покупцем.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що товар поставлений 04.06.2019 відповідач мав здійснити його оплату у строк до 25.06.2019 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 23.625,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 23.625,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення строків оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний ден прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати товару, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті отриманого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (на суму боргу 23.625,00 грн за період з 26.06.2019 по 26.12.2019 із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ) становить 3.873,85 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3.873,85 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема перевищено шестимісячний період нарахування та застосовано розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр Європейські технології машинобудування» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінокс» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, Н/П 34, код ЄДРПОУ 41953720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр Європейські технології машинобудування» (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корпус В-2, кім. 1-2, код ЄДРПОУ 35586777) 23.625 (двадцять три тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 3.873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн 85 коп. пені, 2.115 (дві тисячі сто п`ятнадцять) грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова