Рішення

від 30.05.2022 по справі 910/2540/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2022Справа № 910/2540/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» (провулок Делегатський, буд. 3/5, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 23699043)

про стягнення 2 745, 30 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - КП «Київтеплоенерго», позивач, Постачальник) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» (далі за текстом - ОСББ «Медик», відповідач, Споживач) про стягнення заборгованості за договором № 1110096 від 20.11.2019 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 36 135, 29 грн, яка складається із суми основного боргу - 33 389, 99 грн, пені - 233, 27 грн, інфляційних втрат - 801, 36 грн, 3 % річних - 41, 17 грн та штрафу - 1 669, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов`язання по Договору та відповідно постачалася теплова енергія відповідачу, однак останній неналежним чином здійснював оплату за споживу теплову енергію у зв`язку з чим у відповідача станом на 01.11.2021 утворилась заборгованість в розмірі 100 170, 01 грн.

В подальшому між сторонами укладено Угоду № Р-1110096/2021/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором від 01.11.2021 (далі за текстом - Угода), в порушення умов якої відповідач своєчасно не вносив плату в повному обсязі, здійснивши платіж в жовтні 2021 - 8 000, 00 грн, в січні 2022 - 58 780, 02 грн на загальну суму 66 780, 02 грн., а решта суми - 33 389, 99 грн залишилась ним не сплаченою.

З огляду на не виконання умов Угоди відповідачем, позивачем нараховано штраф - 1 669, 50 грн, пеню - 233, 27 грн, 3 % річних - 41, 17 грн та інфляційні втрати - 801, 36 грн.

Із поданої 24.05.2022 до суду позивачем довідки вбачається, що відповідачем заборгованість за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.11.2019 № 1110096 сплачена повністю, а відтак позивач просить суд стягнути з відповідача штраф - 1 669, 50 грн, пеню - 233, 27 грн, 3 % річних - 41, 17 грн та інфляційні втрати - 801, 36 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Із поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що сторонами під час укладення Угоди допущено помилку в Додатку № 1 до Угоди, а саме помилково зазначено в періоді необхідність здійснення платежу в жовтні 2021 при тому, що Угода підписана сторонами 01.11.2021.

Відповідач стверджує, що заборгованість за Договором ним сплачено в повному обсязі - 100 170, 01 грн у відповідності до затверджених Угодою періодів згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 110 від 24.12.2021 на суму 33 390, 01 грн,

№ 116 від 21.01.2022 на суму 33 390, 01 грн та № 120 від 08.03.2022 на суму 33 390, 01 грн., а відтак і сплачено суму основного боргу.

Крім того відповідач у поданому відзиві зазначає, що надана позивачем до позову Довідка про стан розрахунків за спожиту теплоенергію не є ні належним доказом, ні допустимим доказом у справі, а відтак не може прийматися судом до розгляду, оскільки містить дані по платежам, які не відносяться до предмету спору та були сплачені відповідачем ще до укладення Угоди.

Також відповідач зазначає, що нарахування позивачем інфляційних втрат за період 26.11.2021 по 30.11.2021 є безпідставним оскільки здійснені не за повний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування 3 % може бути здійснено лише на суму прострочення - 33 390, 01 грн.

Пунктом 8 Угоди сторонами не встановлено розмір нарахування пені, що на думку позивача є підставою для відмови в цій частині або хоча б нарахування її на суму 33 390, 01 грн.

З поміж викладеного відповідач звертає увагу суду на те, що нарахування позивачем пені та штрафу за прострочення оплати теплової енергії (комунальних послуг) в період дії карантину є неправомірним, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 10 % від заявленої суми з огляду на відсутність збитку у позивача, заборгованість за комунальні послуги виникла у зв`язку з несплатою коштів співвласниками відповідача, а відповідач не є фактичним споживачем теплової енергії

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.05.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

24.05.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача з доказами сплати відповідачем суми основного боргу за Договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2022 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу 33 389, 99 грн - закрито.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

20.11.2019 між КП «Київтеплоенерго» та ОСББ «Медик» укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110096.

Відповідно до пункту 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно пункту 2.2. Договору постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності зі «Споживачем» для потреби опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

За умовами підпункту 2.3.1. пункту 2.3. Договору, Споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Відповідно до пункту 3.3. Договору споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % суми боргу на початку кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, через неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасності оплати за спожиту теплову енергію, станом на 01.11.2021 у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 100 170, 00 грн., що також вбачається з Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2021.

01.11.2021 між КП «Київтеплоенерго» та ОСББ «Медик» укладено Угоду, відповідно до пункту 1 та 2 якої відповідачем визнано та підтверджено заборгованість перед позивачем в розмірі 100 170, 01 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити протягом листопада 2021 - січня 2022 щомісячними сплатами згідно з додатком № 1 до цієї угоди до 25 числі кожного місяця.

Суд вказує, що додаток № 1 - Графік погашення заборгованості містить місяць жовтень 2021 у якості період погашення заборгованості, в той час як Угода між сторонами укладена 01.11.2021, а відповідно до вказаного вище пункту 2 Угоди перший платіж - 33 390, 01 грн повинен був бути сплачений у строк до 25.11.2021 (включно).

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що додаток № 1 - Графік погашення заборгованості містить помилки.

Відповідно до пункту 8 Угоди у разі порушення Споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити. Також Споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Відповідно до пункту 9 Угоди, остання є невід`ємною частиною договору від 20.11.2019 № 1110096 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Як вбачається із наданих сторонами доказів, відповідач порушуючи умов Угоди фактично не здійснив останній платіж за січень 2022 в розмірі 33 389, 99 грн у строк до 25.01.2022, а оплатив його 08.03.2022 згідно платіжного доручення № 120 від 08.03.2022 на суму 33 390, 01 грн.

Враховуючи зазначені обставини, суд ухвалою від 30.05.2022 закрив провадження у справі в частині сплаченого відповідачем основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку з чим судом наразі вирішується спір виключно в межах нарахування позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Угоди.

Суд вказує, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, пені та 3 % річних на суму 100 170, 01 грн за період з 26.11.2021 по 30.11.2021 в тому числі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, пункту 3.3. Договору та штраф у розмірі 5 % від непогашеної суми заборгованості згідно з пунктом 8 Угоди.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, з огляду на існування у відповідача станом на 01.11.2021 заборгованості в розмірі 100 170, 01 грн між сторонами укладено Угоду, з огляду на невиконання умов якої, а саме пункту 2 останньої та здійснення кінцевого платежу за постачання теплової енергії 08.03.2022, а не у строк до 25.01.2022 у відповідності до положень пункту 8 Угоди позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних, штрафу та пені.

При цьому суд зазначає, що позивачем правомірно здійснено нарахувань на існуючу станом на 01.11.2021 суму заборгованості - 100 170, 01 грн, оскільки остання існувала у відповідача у строк до 23.12.2021 (перший платіж по Угоді здійснено 24.12.2021 в розмірі 33 390, 01 грн згідно платіжного доручення № 110 від 24.12.2021), в той час як перший платіж повинно було бути здійснено у строк до 25.11.2021.

Водночас, що стосується суми здійснених позивачем нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних - 41,17 грн є арифметично вірною, не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає нарахуванню, водночас нарахування 801, 36 грн інфляційних втрат суд вважає незаконним, оскільки такі нарахування здійснені у неповному місяці та з 26 числа такого місяця.

Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3.3 Договору сторонами погоджено, що споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу на початку кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частина 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.

Як встановлено судом вище, з 20.11.2018 надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії у гарячій воді здійснює КП «Київтеплоенерго» на підставі Договору для потреб опалення та гарячого водопостачання. При цьому відповідно до додатків до Договору постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалось на об`єкт відповідача (житловий будинок) за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 3/5, згідно із особовим рахунком № 1110096.

Також з пункту 10 додатку № 2 до Договору вбачається, що споживач (відповідач) щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Отже, предметом Договору є саме постачання теплової енергії, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 3/5, тому між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином вимоги про стягнення пені на підставі пункту 3.3. Договору за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті послуг з теплопостачання в загальному розмірі 233, 27 грн не підлягають задоволенню.

Водночас, нарахований позивачем штраф 5 % - 1 669, 50 грн на підставі пункту 8 Угоди на переконання суду є таким, що підлягає стягненню з відповідача оскільки, нарахований у зв`язку із невиконанням умов такої Угоди і не пов`язаний зі сплатою житлово-комунальних платежів.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до суми 166, 95 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на те, що заявлений позивачем штраф нараховано саме за неналежне виконання відповідачем умов Угоди, умови якої сторонами були погоджено, враховуючи погашення відповідачем суми заборгованості з постачання теплової енергії з пропуском закріплених пунктом 2 такої Угоди строків та здійснення оплати кінцевого платежу вже після відкриття провадження у справі, беручи до уваги доводи відповідача, що основною метою його діяльності є саме належне утримання багатоквартирного будинку та сприяння останнім в отриманні житлово-комунальних послуг (куди на думку суду включається необхідність здійснення оплати за спожиту теплову енергію), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу в тому числі відповідачем не доведено належними та допустими доказами факту відсутності коштів (від співвласників багатоквартирного будинку) задля виконання умов Угоди належним чином.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Угоди та допущено прострочення строку погашення заборгованості у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних - 41, 17 грн та штраф - 1 669, 50 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог із врахуванням повернутої позивачу суми судового збору ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2022 про закриття провадження у справі.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» (провулок Делегатський, буд. 3/5, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 23699043) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) 3 % річних - 41 (сорок одна) грн. 17 коп, штраф - 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн. 50 коп та витрати по сплаті судового збору - 117 (сто сімнадцять) грн. 45 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 31.05.2022

Суддя Антон ПУКАС