Рішення

від 30.05.2022 по справі 918/1193/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1193/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна,12а, код ЄДРПОУ 26259563)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Лебідь" (33014, м.Рівне, вул. Княгині Ольги,13, код ЄДРПОУ 13984096)

про звільнення нежитлового приміщення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лебідь" в якому просить зобов`язати Приватне акціонерне товариства "Лебідь" звільнити захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення загальною площею 342,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13, шляхом виселення та передати по акту прийому - передачі Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Даний позов обгрунтовує наступним. Між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Лебідь" 01.01.2018 року укладено Договір оренди захисних споруд цивільного захисту №2021 (з наступним змінами та доповненнями), за умовами якого Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради передало, а Приватне акціонерне товариство "Лебідь" прийняло в строкове платне користування захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення загальною площею 342,6 кв.м (в редакції додаткового договору від 14.03.2018 р. до договору оренди), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13. За вказаним Договором в оренду Приватному акціонерному товариству "Лебідь" було передане майно, що перебуває в комунальній власності, тому на правовідносини між позивачем та відповідачем поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157- IX, (введеного в дію з 01 02.2020 р., крім деяких положень).

Згідно п.36 Договору оренди, чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії Договору встановлено з 02 січня 2018 року по 01 грудня 2020 року включно (п.31 Договору). Проте, орендар не скористався своїм правом на продовження договору оренди та не подав в установлені строки відповідну заяву про продовження договору оренди. Позивач вважає, що Відповідач не виконав свого зобов`язання, закріпленого в Договорі оренди та чинному законодавстві, не звільнив нежитлове приміщення і не передав його з оренди за відповідним актом приймання-передачі після закінчення терміну дії Договору оренди, внаслідок чого позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Розпорядженням керівника апарату суду №03-04/17/2022 від 30.03.2022 року, у зв`язку із зарахуванням судді Романюка Р.В. до проходження служби у складі добровольчого формування та увільнення його з 21.03.2022 від роботи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1193/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2022 р. справу № 918/1193/21 передано судді Марач В.В..

Ухвалою суду від 30.03.2022 року справу № 918/1193/21 прийнято до свого провадження суддею Марач В.В..

Ухвалами суду від 30.03.2022 року, 03.05.2022 року розгляд справи по суті відкладався за клопотаннями сторін..

У судове засідання 31.05.2022 року не з`явились представники позивача та відповідача. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника. Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду для можливості врегулювання спору в добровільному порядку та із запровадженням на території України режиму воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки жодних належних доказів неможливості забезпечити явку уповноваженого представника суду не подано. Крім того, суд не визнає поважною причину неявки в судове засідання відповідача з тих підстав, що останній бажає врегулювати спір у добровільному порядку, так як у Відповідача було достатньо часу для врегулювання даного спору. Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством "Лебідь", як Орендарем 01.01.2018 року укладено Договір оренди захисних споруд цивільного захисту № 2021 (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення загальною площею 342,6 кв.м (в редакції додаткового договору від 14.03.2018 р. до договору оренди), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13.

За вказаним Договором в оренду Орендарю було передане майно, що перебуває в комунальній власності, тому на правовідносини між позивачем та відповідачем поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157- IX, введеного в дію з 01 02.2020 р, крім деяких положень (далі Закон).

Додатковим Договором до Договору оренди від 14.03.2018 року встановлено наступне.

1.Пункт 1 та 5 договору про оренду захисних споруд цивільного захисту від 01.01.2018 року № 2021 викласти у такій редакції:

« 1. Предметом договору є захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення площею 342,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13, що перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.11.2017 року і становить за незалежною оцінкою 613 150, 00 (шістсот тринадцять тисяч сто п`ятдесят ) гри.».

« 5. Орендна плата за користування захисною спорудою визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради і встановлюється в сумі 532,93 гри. (без податку на додану вартість). Розрахунок орендної плати є невід`ємною частиною цього договору.

Визначення розміру плати за користування земельною ділянкою здійснюється, відповідно ' до земельного законодавства».

Усі інші умови договору про оренду захисних споруд цивільного захисту від 01.01.2018 року № 2021 залишаються без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Згідно п.36 Договору оренди, чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії Договору встановлено з 02 січня 2018 року по 01 грудня 2020 року включно (п.31 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Орендодавця.

Відповідно до п.39 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору захисна споруда, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 37 цього договору, повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів.

Пунктом 40 Договору закріплено, що захисна споруда вважається повернутою орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі

Таким чином, Договір оренди захисних споруд цивільного захисту № 2021 від 01.01.2018 року припинено з 01.12.2020 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Положеннями ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно частини 1 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157- IX (далі Закон), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.18 Закону закріплено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Відтак, орендар мав право на продовження Договору оренди без проведення аукціону, оскільки Договір оренди з ним був укладений в 2018 році строком менше за п`ять років.

Згідно частини 3 ст.18 Закону, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Механізм передачі в оренду комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону, визначений Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 р. «Деякі питання оренди державного та комунального майна».

Зокрема, згідно п.135 Порядку, орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ч.І). Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, а який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі )повернення з оренди) орендованого майна (ч.2).

Як встановлено судом, орендар не скористався своїм правом на продовження Договору оренди та не подав в установлені строки відповідну заяву про продовження договору оренди.

А тому, керуючись п.135 Порядку, Позивач листом від 30.10.2020 р. № 08-1008 направило 02.11.2020 року орендарю повідомлення рекомендованим листом (штрих-кодовий ідентифікатор 3302807693775) про те, що Договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, в якому зазначило про необхідність передачі нежитлового приміщення з оренди 02 грудня 2020 оку об 11 год. Зазначене повідомлення орендар отримав 03.11.2020 року, про що свідчить підпис представника орендаря на поштовому рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 3302807693775.

Разом з тим, 02 грудня 2020 року уповноважена особа орендаря не з`явилася за місцезнаходженням орендованого майна з метою повернення нежитлового приміщення з оренди та підписання відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За таких обставин, Договір оренди захисних споруд цивільного захисту № 2021 від 01.01.2018 року припинив свою дію 01.12.2018 року.

Відтак, Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення загальною площею 342,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13, шляхом виселення та передати по акту прийому - передачі.

Враховуючи норми чинного законодавства, з припиненням дії договору оренди, Відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про звільнення відповідачем орендованого ним об`єкту за договором є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Лебідь" про звільнення захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлового приміщення загальною площею 342,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13, шляхом виселення та передачі її по акту прийому-передачі Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради підлягає задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Лебідь" (33014, м.Рівне, вул. Княгині Ольги,13, код ЄДРПОУ 13984096) звільнити захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - нежитлове приміщення загальною площею 342,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 13, шляхом виселення та передати по акту прийому-передачі Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лебідь" (33014, м.Рівне, вул. Княгині Ольги,13, код ЄДРПОУ 13984096) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, вул. Соборна,12а, код ЄДРПОУ 26259563) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.