Ухвала

від 30.05.2022 по справі 467/862/15-ц

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/862/15-ц

6/467/14/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюк В.О. звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області поданням про звернення стягнення за виконавчим провадженням № 68128804 на майно боржника, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку № 559 від 29.02.2008 року.

В обґрунтування вказаного подання зазначається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 68128804 з примусового виконання виконавчого листа № 467/862/15-ц виданого 29.03.2016 року Арбузинським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 3139659 грн. 43 коп.

Згідно довідки Державної фіскальної служби за боржником банківські рахунки в банківських установах не зареєстровані.

Згідно відповіді МВС за боржником автомобілі не обліковуються.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано: право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2321583600:01:005:0114; іпотека на підставі договору іпотеки № 562 від 06.03.2008 року, зареєстрована приватним нотаріусом Тиханським С.Я., згідно об`єкту нерухомого майна, будинок жилий за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою держатель якого ЗАТ КБ «ПриватБанк», боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки Реєстру прав влансоті на нерухоме майно за об`єктом нерухомого майна, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що Ѕ частина зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області по справі № 2-389/2012 від 12.03.2012 року.

Але ухвалою № 2-389/2012 від 30.06.2016 року Вільнянського районного суду Запорізької області задоволено заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про поворот виконання рішення від 12.03.2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та відновлено право власності а ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, боржником ОСОБА_1 належним чином не оформлено право власності на вищевказане нерухоме майно про що відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але фактично будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Також державний виконавець зазначає, що у у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому порядку заходи щодо з`ясуваня належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арештта вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

В зв`язку з зазначеним просив про задоволення подання.

Відповідно до ч. 10-11 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Державний виконавець, будучи повідомленим про час та місце слухання справи шляхом надіслання повідомлення електронною поштою та засобами поштового зв`язку, в судове засідання не з`явився, заяви про слухання сап рви за його відсутності суду не надав.

Дослідивши подання та додані до нього письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

У такому випадку виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна. Такими доказами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.

Окрім зазначених вище документів виконавцю обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Вказане обумовлено тим, що Законом України передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Звертаючись до суду з вказаним поданям, державним виконавцем не зазначено та не підтверджено відповідними доказами відсутність у боржника джерел доходів на які можна звернути стягнення, що має підтверджуватись відповідними відповідями Державної фіскальної служби України на запити державного виконавця про джерела отримання доходів боржників фізичних осіб та Пенсійного фонду України на запити державного виконавця про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб боржників, які отримують пенсії.

Також державним виконавцем не надано достатньо доказів про відсутність у боржника інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, також суду не подано достатньо доказів вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів для встановлення інформації наявності чи відсутності у боржника коштів чи рухомого майна, достатніх для задоволення вимог стягувача. Будь-яких інших доказів щодо наявності інших цінностей для задоволення вимог стягувача суду також не подано.

Звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути застосоване у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Слід також зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду із поданням.

Однак, державним виконавцем зовсім не зазначено про те, чи виконувалось рішення суду боржником у вказаному виконавчому провадженні взагалі та не зазначено про залишок заборгованості за вказаним виконавчим провадженням.

Надані до суду державним виконавцем докази не дають можливості зробити висновок, що боржник обізнаний про вчинення на даний час будь-яких виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа та навмисно ухиляються від виконання рішення суду.

До того ж слід зазначити, що в процесі виконання рішення суду державним виконавцем було встановлено, що вищезазначений будинок, є майном, на яке може бути звернене стягнення, крім того, є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 562 від 06.03.2008 року та передано в іпотеку ЗАТ КБ "ПриватБанк".

За нормами ч. ч. 4, 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Нормами ст.ст. 37, 38 також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений законодавством спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що виконавчі дії державним виконавцем вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості.

Згідно із Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-224цс16 Закон України "Про виконавче провадження" дозволяє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звернення державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є крайнім заходом, до вчинення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353, 440 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова