Рішення

від 30.05.2022 по справі 160/4934/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Справа № 160/4934/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖРЕСУРС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖРЕСУРС" з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС`з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ПП «МЕНАКЕР» (код ЄДРПОУ 35026677) за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 38435959) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та всім звітним періодам, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинам з цими контрагентами. За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС було складено Акт перевірки №80/04-36-07-20-07/41552944 від 13.01.2022 р., на підставі, якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2022 року. Позивач, вважає, що викладені в Акті висновки про те, що нібито не відбулись господарські операції між ТОВ та його контрагентом ПП «МЕНАКЕР», ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» - які спричинили прийняття оскаржуваного ППР - є необґрунтованими й базуються виключно на припущеннях.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22 квітня 2022 року представник Головного управління ДПС у Дніпропетровської області надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» в ході перевірки не надало жодних документальних підтверджень щодо виконання субпідрядних робіт працівниками ПП «МЕНАКЕР» (код 35026677) та ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 38435959), а саме: погодження ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» на залучення ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» до виконання робіт субпідрядних організацій, а саме ПП «МЕНАКЕР» та ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД», наявності дозволів на перебування працівників субпідрядних організацій на території ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», перелік працівників, які задіяні у виконанні робіт (отримали пропуск для проходження на територію ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», пройшли інструктаж про охорону праці та пожежної безпеки, що діють на ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», правил внутрішнього трудового розпорядку і пром.санітарії.), інформацію про проходження контрольно-пропускного пункту працівників, задіяних у виконанні робіт та докази, якими зазначена інформація підтверджується. Відповідач вважає, що ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» допущено порушення п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, за рахунок не підтвердження реальності здійснення операції придбання робіт/послуг у ПП «МЕНАКЕР» (код 35026677) за період з 01.08.2020 31.08.2020, ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 38435959) за період з 01.12.2020 31.12.2020, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість загальній сумі 318 684 гри., в тому числі по періодам: серпень 2020 року на суму 144 361 грн.; вересень 2020 року на суму 174 323 гри.

16 травня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив доводи якої відповідають доводам позовної заяви (а.с. 187-196).

Вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41552944) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ПП «МЕНАКЕР» (код ЄДРПОУ 35026677) за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 38435959) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та всім звітним періодам, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинам з цими контрагентами.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки №80/04-36-07-20-07/41552944 від 13.01.2022р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки Податковою встановлені наступні порушення ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС»: п.198.1 п.198.2п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ(із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 318 684грн., в тому числі по періодам: серпень 2020 року на суму 144 361 грн.; вересень 2020 року на суму 174 323 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки було складено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0034450720 від 18.02.2022р. за яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 398 355грн., з яких 318 684грн. податкове зобов`язання та 79 671грн. штрафні санкції.

Позивач не погодившись із вказаним рішенням відповідача звернувся до суду із позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт "а").

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт "а").

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіряючи доводи контролюючого органу, які були покладені в основу його висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами та мали наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.02.2022 року № 0034450720, суд виходить з наступного.

Між ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» (Генеральний підрядник) та ПП «МЕНАКЕР» (стара назва-до 05.01.2021 ПП «ПОЛО-ІНВЕСТБУД») (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду від 03.08.2020 № 0108, згідно якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору Ремонт конструкцій складу концентрату РЗФ-1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Роботи виконати з використанням матеріалів Генералі підрядника та Замовника (Замовник - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Субпідрядник гарантує, що має технічні можливості для виконання всього обсягу Робіт, вказаних в Договорі, і має відповідні дозвільні документи для виконання всього обсягу вказаних в цьому Договорі (а.с. 22-24).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору на момент укладання даного Договору орієнтовна вартість робіт складає максимум 362 146,83 грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 20% складає 72 429,37 грн. Усього вартість робіт за Договором, включаючи ПДВ, складає 434576,20 грн., і лишається незміною до повного виконання.

ПП «МЕНАКЕР» (стара назва-до 05.01.2021 ПП «ПОЛО-ІНВЕСТБУД») 27 серпня 2020 року випасало рахунок ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» на оплату № ПО-1328/1 на суму з ПДВ434576,20 грн. за послуги «Ремонт конструкцій складу концентрату РЗФ-1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Згідно з актом за серпень 2020 №1/08 зафіксовано приймання виконаних субпідрядних робіт, який підписаний сторонами 27 серпня 2020 року. (а.с. 28)

ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» відповідно до Договору підряду №528 від 19.03.2020 року виписало ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» рахунок на оплату № 50 від 27 серпня 2020 року на суму з ПДВ 176152,12 грн. за послуги «Ремонт конструкцій складу концентрату РЗФ-1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». (а.с. 31).

Крім того, 03 серпня 2020 року між ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» (Генеральний підрядник) та ПП «МЕНАКЕР» (стара назва-до 05.01.2021 ПП «ПОЛО-ІНВЕСТБУД») (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду від 03.08.2020 № 0208, згідно якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору Ремонт першої нитки госпитного водоводу від пульпоносної станції ЦТВ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг». Роботи виконати з використанням матеріалів Генералі підрядника та Замовника (Замовник - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Субпідрядник гарантує, що має технічні можливості для виконання всього обсягу Робіт, вказаних в Договорі, і має відповідні дозвільні документи для виконання всього обсягу вказаних в цьому Договорі (а.с. 58-60).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору на момент укладання даного Договору орієнтовна вартість робіт складає максимум 359659,43 грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 20% складає 71 931,89 грн. Усього вартість робіт за Договором, включаючи ПДВ, складає 431591,32 грн., і лишається незміною до повного виконання.

ПП «ПОЛО-ІНВЕСТБУД» 27 серпня 2020 року випасало рахунок ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» на оплату № 1329/1 на суму з ПДВ 431591,32 за послуги «Ремонт першої нитки госпитного водоводу від пульпоносної станції ЦТВ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 64).

Згідно з актом за серпень 2020 №2/08 зафіксовано приймання виконаних субпідрядних робіт, який підписаний сторонами 27 серпня 2020 року. (а.с. 65)

ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» відповідно до Договору підряду № 867 від 29.05.2020 року виписало ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» рахунок на оплату № 47 від 27 серпня 200 року на суму з ПДВ 648376,39 грн. за послуги «Ремонт першої нитки госпитного водоводу від пульпоносної станції ЦТВ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 74).

Між ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (Субпідрядник) та ТОВ «МОНТАЖРЕСУР» (Генеральний підрядник) укладено в м. Кривий Ріг договір субпідряду від 01.12.2020 №0112, згідно якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору Ремонт будівлі насосної станції № 2 ЦВС ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2020 р. Роботи виконати з використанням матері Генерального підрядника та Замовника (Замовник - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Субпідрядник гарантує, що має технічні можливості для виконання всього обсягу Робіт, вказаному в Договорі, і має відповідні дозвільні документи для виконання всього обсягу Робіт, вказаних в цьому Договорі (а.с. 81-83).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору на момент укладання даного Договору орієнтовна вартість робіт складає максимум 400633, 80 грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 20% складає 80126,76 грн. Усього вартість робіт за Договором, включаючи ПДВ, складає 480760,56 грн., і лишається незміною до повного виконання.

Згідно з актом за грудень 2020 №1/12 зафіксовано приймання виконаних субпідрядних робіт, який підписаний сторонами 22 грудня 2020 року (а.с. 88-89).

ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» 22 грудня 2020 року випасало рахунок ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» на оплату № 208Ц119 на суму з ПДВ 480760,56 грн за послуги «Ремонт будівлі насосної станції № 2 ЦВС ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2020 року (а.с.87).

ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» відповідно до Договору підряду № 499 від 18.03.2020 року виписало ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» рахунок на оплату № 102 від 22 грудня 200 року на суму з ПДВ 502 627,69 грн. за послуги «Ремонт будівлі насосної станції № 2 ЦВС ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2020 року (а.с. 92,93).

Крім того, Між ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» (Субпідрядник) та ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» (Генеральний підрядник) укладено в м. Кривий Ріг договір субпідряду від 01.12.2020 року № 0212, згідно якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору Ремонт конструкцій складу концентрату РЗФ-1 (додаткові роботи) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2020 року. Роботи виконати з використанням матеріалів Генерального підрядника та Замовника (Замовник - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Субпідрядник гарантує, що має технічні можливості для виконання обсягу Робіт, вказаному в Договорі, і має відповідні дозвільні документи для виконання всього обсягу Робіт, вказаних в цьому Договорі (а.с. 107-109).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору на момент укладання даного Договору орієнтовна вартість робіт складає максимум 470979,75 грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 20% складає 94195,95 грн. Усього вартість робіт за Договором, включаючи ПДВ, складає 565175,70 грн., і лишається незміною до повного виконання.

ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» 21 грудня 2020 року випасало рахунок ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» на оплату № 208Ц120 на суму з ПДВ 565175,70 грн за послуги «Ремонт конструкцій складу концентрату РЗФ-1 (додаткові роботи) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за грудень 2020 року (а.с.113).

Згідно з актом за грудень 2020 № 2/12 зафіксовано приймання виконаних субпідрядних робіт, який підписаний сторонами 21 грудня 2020 року (а.с. 114-115).

У акті від 01.12.2020 року № 2/12 зазначено про передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей Субпідрядній організації для виконання робіт. Використані матеріали при ремонті Субпідрядною організацією - ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» зазначено у Акті від 21.12.2020 року №2/12.

Із акту перевірки №80/04-36-07-20-07/41552944 від 13.01.2022 року вбачається, що на виконання вищевказаних договорів Субпідряду ПП «МЕНАКЕР» (стара назва-до 05.01.2021 ПП «ПОЛО-ІНВЕСТБУД») та ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» були виписані податної накладні на ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» № 60 від 27.08.2020 року на суму 434576,20 грн, № 61 від 27.08.2020 року на суму 431591,34 грн.; № 15від 12.2020 року на суму 565175,7 грн.; № 10 від 21.12.2020 року на суму 480760,56 грн.

Так, відповідно до пункту 201.1., пункту 201.4., пункту 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пункту 201.1. статті 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Наведена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі №826/12392/18, від 10.09.2021 року у справі №460/2315/19, від 07.09.2021 року у справі №813/2013/16, від 21.01.2021 року у справі №820/11465/15, від 21.01.2021 року у справі №806/417/15, від 23.07.2020 року у справі №826/6806/17.

Із акту перевірки судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивачем проведено розрахунки зі своїми контрагентами за отримані послуги, які були спрямованні на виконання договорів підряду укладених між ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 180, 183).

Податковий орган посилаючи на ймовірну нереальності здійснених операцій виходив з відсутність у позивача таких документів: погодження ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» на залучення ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» до виконання робіт субпідрядних організацій, а саме ПП «МЕНАКЕР» та ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД», дозволів на перебування працівників субпідрядних організацій на території ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», перелік працівників, які задіяні у виконанні робіт (отримали пропуск для проходження на територію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», пройшла інструктаж про охорону праці та пожежної безпеки, що діють на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правил внутрішнього трудового розпорядку і пром.санітарії.), інформації про проходження контрольно-пропускного пункту працівник і задіяних у виконанні робіт та докази, якими зазначена інформація підтверджується. Проте, вказані документи не є первинними та не є обов`язковими для формування податкової звітності.

Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними, оскільки право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлюється такими юридичними фактами, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що документи наданні позивачем не мають дефекту форми, змісту або походження; такі документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, та повною мірою підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій. Фактично у контролюючого органу були відсутні зауваження щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, складених за наслідками проведення господарських операцій з контрагентами у період, який охоплювався податковою перевіркою.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Дані посилання є підставами для сумнівів реальності операцій та не свідчать про відсутність самих операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Доводи відповідача про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірними контрагентами мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

При цьому, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення контролюючими органами зустрічних звірок контрагентів ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС», або ж доказів проведення документальних перевірок (планових/позапланових) підприємств, за наслідками здійснення господарських операцій з якими позивач формував відповідні показники.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2022 року № К/9901/35963/21.

Також згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Однак, правова позиція суду в тому, що обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають звітування контрагента до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17, від 28.08.2018 р. по справі №820/7592/15, від 05.09.2018 р. по справі №2а-0870/2256/11, від 15.08.2018 по справі №2а-12462/12/2070, від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати господарські відносини між позивачем та його контрагентами такими, що фактично не відбувались. Відтак висновки відповідача у цій частині, на переконання суду, є хибними.

Посилання позивача, що в порушення п. 78.1 ст. 78 ПКУ, ні в Наказі №6267-п від 28.12.2021р. ні в Акті перевірки, жодним чином не описано чітко обставину, що стала підставою для перевірки, що об`єктивно ставить під сумнів взагалі правомірність здійснення перевірки та позбавляє права на захист платника податку, який не має можливості оскаржити підстави перевірки, суд вважає безпідставними, з урахуванням правового висновку викладеному у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, а саме: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, то його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 13.01.2022 року № №80/04-36-07-20-07/41552944 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖРЕСУРС" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5975,32 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1630 від 22.03.2022 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 5975,32 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖРЕСУРС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖРЕСУРС» (ЄДРПОУ- 41552944, м. Кривий Ріг, 50095 вул. Криворіжсталі, 21, оф. 205) понесені позивачем судові витрати в сумі 5975,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев