Рішення

від 22.05.2022 по справі 240/42650/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/42650/21

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Горбова І.С.,

за участю: представника позивача - Беседовської Л.В.,

представника відповідача - Свінціцької Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ73/10846/06/50/РРО/2615803443/ДПС-ФС від 12 листопада 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова винесена на підставі акту перевірки, складеного ГУДПС у Житомирській області за порушення ст.23 КЗпПУ, постанови КМУ №413. Так у акті перевірки зазначено про те, що в ході проведення перевірки кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 виявлено працівника ОСОБА_2 , який виконував роботу офіціанта та виносив напої (коньяк) для споживання клієнтами у закладі. Разом з тим, позивач вказує, що ОСОБА_2 офіційно непрацевлаштована у ФОП ОСОБА_1 . Зазначена особа офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 . Докази того, що ОСОБА_2 працювала у позивача неофіційно відсутні. Відтак, вважає, що штраф накладений неправомірно.

Провадження у справі відкрито за правилами спроещного позовного провадження та призначено судове засідання з викликом учасників справи.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Так, актом фактичної перевірки ДПС від 29.10.2021 № 10846/06/50/РРО/ НОМЕР_1 встановлено факт того, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 ) допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, наказу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. На підставі зазначеного акту відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що у роботодавця ОСОБА_2 - ФОП ОСОБА_3 відсутня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реалізацію яких здійснювала ОСОБА_2 . Логічним буде висновок про те, шо мало місце фактичного допуску працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору (контракту) Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем 01 лютого 2019 року. Основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля напоями в спеціалізований магазинах, КВЕД - 47.25.

01.02.2019 між позивачем (Орендар) та підприємством Малинської райспоживспілки "Комбінат громадського харчування" (Орендодавець) було укладено Договір оперативної оренди об`єкта нерухомості, відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв у строкове платне користування частини нежитлових приміщень загальною площею 80 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору оренди та акта приймання передачі.

03.02.2021 Головним управлінням ДПС України у Житомирській області позивачу була видана ліцензія (реєстраційний номер - 06500308202100248) на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії з 08.02.2021 до 08.02.2022, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_4 , кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

При цьому, судом встановлено, що частину приміщення за адресою АДРЕСА_1 , орендує ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оперативної оренди об"єкта нерухомості від 31.12.2020, укладеного з Малинською РСС "Комбінат громадського харчування"

21.10.2021 в приміщенні по АДРЕСА_1 , частину якої орендує позивач, посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області здійснена фактична перевірка суб"єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до акту фактичної перевірки ГУДПС у Житомирській області від 29.10.2021 №10846/06/50/РРО/ НОМЕР_1 встановлено порушення : в ході проведення перевірки кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 виявлено працівника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував роботу офіціанта та виносив алкогольні напої для споживання їх на місці. ОСОБА_2 офіційно непрацевлаштована у ФОП ОСОБА_1 .

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу №ЖИ73/10846/06/50/РРО/2615803443/ДПС-ФС від 12 листопада 2021 року, якою встановлено порушення ст.24 КЗпП України та Постанови КМУ від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: в ході проведення перевірки виявлено працівника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував роботу офіціанта та виносив напої (коньяк) для споживання клієнтами у закладі. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 .

Вказаною постановою на підставі ст.265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у сумі 60000 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

У силу положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Наведене дає підстави для висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців першого - четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Суд звертає увагу, що постановою Кабміну України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 у чинній редакції, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

При цьому, відповідно до п. 4 вказаного Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Виходячи з наведених правових норм, суд зазначає, що відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин безпосередньо залежить від встановлення факту використання найманої праці. За умови відсутності існування трудових відносин, відсутня й передумова для притягнення позивача до відповідальності згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

При цьому, уповноважена посадова особа під час розгляду справи про порушення суб`єктом господарювання законодавства про працю має дослідити докази та вирішити питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Таким чином, зафіксовані в акті фактичної перевірки ДПС порушення та відомості підлягають перевірці та оцінці під час розгляду справи про порушення законодавства про працю. При цьому, виявлені під час фактичної перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи в порушенні законодавства про працю.

В спірному випадку, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивачку штрафу, уповноважена особа Головного управління Держпраці у Житомирській області виходила виключно з акту перевірки, в якому зазначено, що в ході фактичної перевірки кафе "Троянда" по АДРЕСА_1 , проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області виявлено працівника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував роботу офіціанта та виносив алкогольні напої для споживання їх на місці. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 .

Позивач заперечує факт роботи ОСОБА_2 у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та зазначає, що така особа перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , якає орендарем іншої частини приміщення по АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідач зазначає, що оскільки порушення зафіксовані в акті перевірки, жодні зауваження у акті відсутні, були всі наявні підстави для накладення штрафу.

Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на так.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

У постанові від 05.10.2020 у справі № 560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність за прийняття на роботу працівника без належного оформлення трудових відносин настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

При цьому, суд відмічає, що факт допуску до роботи без належного оформлення повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб"єкта господарювання який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Суд звертає увагу, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач виходив виключно з висновків акту перевірки. В матеріалах справи відсутні докази відібрання письмових пояснень при перевірці або докази проведення фото чи відеофіксації, що б підтверджували встановлене порушення.

При цьому, судом встановлено, що частину приміщення (кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") за адресою АДРЕСА_1 , орендує ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оперативної оренди об"єкта нерухомості від 31.12.2020, укладеного з Малинською РСС "Комбінат громадського харчування"

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2021 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір про прийняття на роботу офіціантом, про що було повідомлено Державну податкову службу України, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу, отриманим податковим органом 26.02.2021.

Відтак, ОСОБА_2 офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_3 , яка здійснює свою підприємницьку діяльність у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , частину приміщення якого орендує.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2).

Згідно ч.1 ст.94 КАСУ показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.94 КАСУ письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Тому, на стадії дослідження письмових доказів особа, яка бере участь у справі, має заявити (усно або письмово) про те, що доданий до справи або поданий іншою стороною для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим та просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

При цьому в такій заяві необхідно вказати на відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа (доказу, що досліджується судом) і може бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє учаснику справи, у збиранні таких доказів (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції")

Визнання доказу недопустимим - це не обов`язок, а право суду. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення.

В матеріалах справи наявні нотаріально-засвідчені письмові пояснення гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо долучення до матеріалів справи письмових показань свідків, як письмових доказів. Згідно поданих заяв свідки зазначили, що у зв"язку з введенням в Україні воєнного стану прибути в судове засідання не мають можливості.

Так, ОСОБА_2 пояснила, що в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 ніколи не перебувала і не перебуває, жодні роботи чи окремі повноваження з відома, за дорученням чи в інтересах ОСОБА_1 не виконувала, будь-яку винагороду від неї не отримувала. З 01.03.2021 до 10.05.2022 перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_3 , виконуючи роботу офіціанта в орендованій частині приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". 21.10.2021 в її присутності акт перевірки посадовими особами ГУДПС не складався, пояснення, документи, що посвідчують особу від неї не вимагалися.

ОСОБА_4 пояснила, що працює по трудовому договору у ФОП ОСОБА_1 барменом. ОСОБА_2 ніколи не перебувала з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах. 21.10.2022 ОСОБА_2 роботу офіціанта у ФОП ОСОБА_1 не виконувала. Реалізацію алкогольних напоїв здійснювала лише вона. Під час перевірки первіряючи жодних запитань до ОСОБА_2 не ставили, документів не вимагали. З актом перевірки її не ознайомлювали, для його підписання не викликали.

ОСОБА_3 пояснила, що до 24.02.2021 здійснювала свою діяльність в приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на підставі договору оперативної оренди та 21.10.2021 була присутня при перевірці. Вказує, що 01.03.2021 між нею та ОСОБА_2 укладено трудовий договір про прийняття на роботу офіціантом. ОСОБА_2 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 21.10.2021 алкогольні напої для споживання клієнтам у закладі не виносила. Перевіряючим у день перевірки надавала договір оренди, трудовий договір з ОСОБА_2 запитань до ОСОБА_2 перевіряючі не ставили.

З вказаних пояснень свідків, які суд прийняв до уваги, як письмові докази, слідує, що ОСОБА_2 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Зазначені пояснення жодним чином відповідачем не спростовані, окрім як актом перевірки, який не є беззаперечним доказом вини особи в порушенні законодавства про працю.

Позивач заперечує відібрання при перевірці будь-яких пояснень, надання можливості висловити свої зауваження з приводу встановленого порушення, оскільки акт перевірки складався без його присутності та не був вручений.

Суд звертає увагу, що фактична перевірка проводилася 21.10.2021, акт був складений 29.10.2021 та у ньому зазначено, що від суб"єкта господарювання підписаний ОСОБА_4 .

В той же час, відповідно до акту, складеного перевіряючими, що засвідчує факт відмови від підписання акта від 29.10.2021 №632/07-06, бармен ОСОБА_4 відмовилася від підписання акта.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що позивач погодився з виявленим порушенням, з огляду на відсутність у акті перевірки заперечень, оскільки такі докази є суперечливими.

Акт перевірки не містить належних відомостей, які б свідчили про факт виконання трудових обов"язків офіціантом, відсутні докази відібрання письмових пояснень, не встановлена особа, що спростовує факт наявності в діях позивача порушень ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Крім того, що у постанові про накладення штрафу вказано про те, що ОСОБА_2 виносила напої (коньяк), тоді як у акті перевірки було зазначено, що ОСОБА_2 виконувала роботу офіціанта та виносила алкогольні напої.

Тобто, фактичні обставини, які викладені у акті перевірки та спірній постанові, містять розбіжності.

Надана суду ксерокопія чеку про придбання коньяку "Закарпатський" у ФОП ОСОБА_5 21.10.2021 свідчить лише про реалізацію даного товару покупцю та жодним чином не підтверджує, що саме гр. ОСОБА_2 виносила його клієнтам кафе, де перебували особи, які здійснювали перевірку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у акті перевірки та у постанові про накладення штрафу зазначено дату народження гр. ОСОБА_2 04.10.1982, проте у нотаріально-посвідченій заяві про надання пояснень дата народження вказана інша ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не може безумовно свідчити про те, що це одна і та ж особа.

Зазначене свідчить про те, що відповідач при прийнятті спірного рішення не встановив та не надав суду належних доказів на підтвердження того, що 21.10.2021 ОСОБА_2 працювала офіціантом у ФОП ОСОБА_5 та виносила алкогольні напої для споживання клієнтам у закладі .

В той же час, з матеріалів справи вбачається відсутність факту того, що між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 існували трудові відносини, зокрема відсутні докази які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій, що спростовує висновки відповідача про допущені позивачем порушення норм трудового законодавства, що виразилося в не укладення трудового договору.

Суд звертає увагу, що відповідач під час винесення спірної постанови повинен був дати належну оцінку обставинам, які охоплювались предметом перевірки, в частині факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, а також їх підтвердження належними доказами, а не лише актом перевірки.

Однак відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами факт того, що між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 існували трудові відносини, зокрема відсутні докази які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій без укладення трудового договору, а відтак висновки відповідача щодо порушення шляхом не укладення трудового договору є безпідставним.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з зазначеною особою, є недоведеними.

Враховуючи, що суд встановив відсутність порушення позивачем статті 24 КЗпП України, тобто відсутній факт використання праці неоформленого працівника та допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору, а відтак відсутні підстави застосування штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що винесена відповідачем постанова про накладення штрафу на є протиправною .

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів відповідача не спростовують встановлені судом обставини та протиправність спірної постанови.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1).

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду належного доказу на підтвердження факту допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ73/10846/06/50/РРО/2615803443/ДПС-ФС від 12 листопада 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. (дев"ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 30 травня 2022 року