Рішення

від 25.05.2022 по справі 161/131/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/131/22

Провадження № 2/161/1460/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.,

при секретарі Турук І.Р.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцького Василя Володимировича, Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до директора Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцького В.В. (далі відповідач 1), Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги, враховуючи відповідь на відзив, обґрунтовує тим, що вона з 13.03.2018 року і по даний час працює завідувачем канцелярії КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради».

Вказує, що наказом відповідача 1 №53-к від 02.12.2021 року її з 06.12.2021 року було відсторонено від роботи з підстав повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19 ОСОБА_1 від 25.10.2021 року №199/02-23.

Вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, винесений у відсутності правових та фактичних підстав для відсторонення з огляду на таке: ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством» не може бути застосована до спірних правовідносин; наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ній працівників може призвести до зараження працівників та або поширення ними інфекційних хвороб, а тому підстави для відсторонення, що передбачені ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - відсутні; щеплення від гострої респіраторної хвороби Covid-19, не передбачено календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками; в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи.

Просить суд, визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцького В.В. №53-к від 02.12.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 , зобов`язати Комунальний заклад «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» поновити її на роботі шляхом допуску до роботи на посаді завідувача канцелярії, стягнути з відповідача 2 на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачі позов не визнали, директором КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцьким В.В. поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказ про відсторонення ОСОБА_1 відповідає вимогам закону та виданий відповідно до діючого на час його винесення законодавства України про охорону здоров`я.

Зокрема, вказує, що відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", позивача було повідомлено про необхідність здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19, а також проінформовано, що у разі ненадання відповідних документів буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Зазначає, що позивачем не було надано необхідних документів, які б підтверджували проходження повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини, міжнародного, внутрішнього або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень про проведення профілактичних щеплень, натомість позивачем було подане заперечення на ім`я відповідача 1, в якому вона посилаючись на відсутність підстав для обов`язкового щеплення, просила не відсторонювати її від роботи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2022 року

відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Суду пояснила, що не надала керівництву школи довідку чи сертифікат про проведену вакцинацію та з моменту подання заперечення на повідомлення відповідачів про обов`язковість проведення щеплення не виходила на роботу, однак, на даний час допущена до роботи, згідно наказу відповідача №58-к від 28.02.2022 року. Просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав пояснення позивача та доводи позовної заяви, відповіді на відзив. Також суду пояснив, що спірним наказом порушено норми Конституції України, це є дискримінацією прав позивача на працю, а рішення Європейського Суду з прав людини на які посилаються відповідачі стосуються інших правовідносин, не пов`язаних з розглядом даної справи. Просив позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача 2 в судовому засіданні позов не визнали з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник відповідача 2 суду пояснила, що відповідач 2 не є належним відповідачем щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки, нарахування та виплату заробітної плати здійснює відділ освіти Луцької міської ради, а не відповідач 2. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що наказом КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» №6-к від 12.03.2018 року, ОСОБА_1 призначено на посаду завідуючої канцелярією у КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» (а.с. 14).

Наказом №53-к від 02.12.2021 року «Про відсторонення від роботи» на підставі ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, позивача ОСОБА_1 , завідуючу канцелярією КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» відсторонено від роботи з 06.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 15).

Підставою для винесення спірного наказу стало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 25.10.2021 року №199/02-23, відповідно до якого, дирекція закладу попередила позивача про відсторонення від роботи у випадку відсутності сертифікатів про проходження профілактичного щеплення (а.с. 93).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19.11.2021 року, на ім`я відповідача 1 подала заперечення щодо обов`язковості проведення профілактичного щеплення, а відтак законності відсторонення від роботи (а.с. 94).

Суд не погоджується з доводами позивача щодо протиправності винесеного наказу про відсторонення від роботи, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У преамбулі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року. Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема: закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.

Пунктом 416 указаної постанови, який введений в дію з 08 листопада 2021 року, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

У справі встановлено, що на працівників КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» поширюється дія Переліку № 2153, тому відповідач 1, видавши спірний наказ, виконував вимоги постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 і правомірно застосував до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Не заслуговує на увагу посилання позивача та її представника на те, що оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення - відмова чи ухилення, як це передбачено ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», так як встановлено в судовому засіданні, позивач не надала документу, що підтверджує проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до вказаної в попередженні дати, натомість 19.11.2021 року подала заперечення щодо відсутності підстав для проведення обов`язкового профілактичного щеплення (а.с. 95), що свідчить про відмову від його проведення, а тому роботодавець правомірно відсторонив її від роботи.

Крім цього, позивач не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення. У позовній заяві позивач також не зазначає, з яких причин нею не пройдено профілактичного щеплення та не подано відповідного документу.

У даному випадку відсторонення позивача ОСОБА_1 , як працівника закладу освіти, від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 23.12.2021 року Управлінням держпраці у Волинській області здійснений позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки додержання законодавства про працю з питань процедури відсторонення від роботи працівників у Луцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №16, за результатами якого складено акт від 23.12.2021 року №ВЛ 1087/0098/АВ про відсутність порушень вимог законодавства та підтверджує законність винесеного директором закладу спірного наказу (а.с. 95-99).

Також, при вирішенні даного спору, суд звертає увагу, на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Соломахін проти України» у рішенні від 15 березня 2012 року ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Відтак, суд вважає, що позивач, будучи працівником закладу освіти, не дотрималася загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, і держава визначила законодавством захисний захід - відсторонення від роботи.

Оскільки, під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У спірних правовідносинах, суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно ст. 19 Закону України «Про загальну середню освіту» є:

учні (вихованці); керівники; педагогічніпрацівники,психологи,бібліотекарі; іншіспеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють.

Крім того, право на медичну таємницю закріплене в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», зокрема, ст. 39-1 Закону, забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею, а тому посилання позивача на ненадання COVID-сертифікату через наявність у неї права не надавати відомості відносно власного здоров`я, не заслуговують на увагу.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували підставність оспорюваного наказу, позивачем не надано та не здобуто під час розгляду справи.

Також, слід зазначити, що наказом директора КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцького В.В. № 58-к від 28.02.2022 року «Про допуск до роботи», ОСОБА_1 допущено до роботи з 28.02.2022 року, у зв`язку із призупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року №2153, до завершення воєнного стану в Україні (а.с. 170).

Враховуючи наведенні обставини, норми чинного законодавства, а також практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем 1 у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання протиправним і скасування наказу від 02.12.2021 №53-к, відсутні, а відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позовні вимоги до задоволення не підлягають у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем не підлягають до стягнення з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 46, 94 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Наказу Міністерства охорони здоров`я від 04жовтня 2021року №2153"Прозатвердження Перелікупрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням", суд,-

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до директора Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцького Василя Володимировича, Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер відсутній, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач директор Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради» Троцький Василь Володимирович, адреса місця роботи: 43022, м. Луцьк, вул. Корольова, 7.

Відповідач - Комунальний заклад «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 Луцької міської ради», код ЄДРПОУ 26276585, адреса місцезнаходження: 43022, м. Луцьк, вул. Корольова, 7.

Повне судове рішення складено 31 травня 2022 року.

Суддя Луцькогоміськрайонного суду А.М.Пахолюк