Ухвала

від 30.05.2022 по справі 420/27157/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27157/21

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ТА ТЕХНІКА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСУД ТА ТЕХНІКА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та тимчасовим призупиненням діяльності суб`єктів владних повноважень продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, для дотримування критерію розумності встановлених строків для розгляду справи та принципу юридичної визначеності, з урахуванням роботи суду під час воєнного стану та поновлення роботи органів державної влади та місцевого самоуправління, продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Разом з тим, 30 травня 2022 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, в якому апелянт посилається на на відсутність бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків 2800. Крім того, апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, а також практику ЄСПЛ.

Розглянувши таке клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, вичерпний перелік умов, згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не містить таких підстав для відстрочення сплати судового збору, як відсутність можливості сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування та бюджетних асигнувань.

У постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Беручи до уваги, що предметом справи, що розглядається не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю апелянта, посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду в справі № 0940/2276/18 є необґрунтованими.

До того ж, суд вважає недоречними посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19).

Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

За викладених обставин, враховуючи, що апелянтом не обґрунтовано підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «CASE . », заява № 28249/95, «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

При цьому, оскільки встановлений судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги не закінчився, суд вважає за необхідне повторно роз`яснити апелянту, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн. , відповідно до ст. 169 КАС України, скарга буде повернута скаржнику.

Керуючись ст.ст. 132, 133, 169, 298, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Роз`яснити апелянту, що у разі ненадання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн., відповідно до ст. 169 КАС України, скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль