Рішення

від 30.05.2022 по справі 626/808/21

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/808/21

Провадження № 2/626/32/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2022 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №626/808/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАОП «Промінь», в якому просить припинити договір оренди землі №224 від 12.10.2004 року, шляхом розірвання, який зареєстрований 12.10.2004 року за №243 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного строком на 24 роки між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9691 га кадастровий номер 6323381200:08:000:0150, яка належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2016 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 зазначив, що в його власності знаходиться земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9691 га, кадастровий номер 6323381200:08:000:0150, яка належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2016 року, після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана земельна ділянка належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 16.01.2003 року серія І-ХР №025598, та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право власності на землю за №297. Між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь» в 2004 році був укладений договір оренди земельної ділянки за №224 від 12.10.2004 року строком на 24 роки. Відповідно до договору орендна плата нараховується орендарем у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. За умовами договору оренди земельної ділянки за №224 від 12.10.2004 року зокрема п. 2.4.2. Договору вбачається, що відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору але не пізніше як у термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Умовами договору оренди земельної ділянки не визначений порядок сплати відповідачем орендної плати, однак відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України до зобов`язань землекористувача віднесено своєчасну сплату земельного податку та орендної плати. Відповідач зобов`язаний був щороку сплачувати йому орендну плату за місцем проживання позивача, а у випадку неможливості виконувати своє зобов`язання за місцем його проживання, внести орендну плату за договором оренди землі на депозит нотаріуса. Крім того, відповідач відповідно до «Правил надання послуг поштового зв`язку» затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2000 року мав можливість сплатити орендну плату поштовим переказом. Пунктом 3.1.2 Договору визначено що дія договору припиняється в разі порушення Орендарем Земельного кодексу України, інших нормативних актів відносно землі, а також умов цього договору на підставах і в порядку, передбачених законодавством. Відповідач в порушення умов договору оренди земельної ділянки не сплатив йому орендну плату за використання земельної ділянки у строки визначені договором за період користування земельною ділянкою протягом 2019-2020 років, що підтверджується Відомістю з державного реєстру фізичних осіб платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків. Оскільки відповідач не сплатив орендну плату за 2019-2020 роки у строки з 01 серпня по 31 грудня кожного року користування земельною ділянку вважає, що спірний договір відповідно до вимог земельного законодавства є припиненим.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання по розгляду позовної заяви.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 11.05.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Представник відповідача ПАОП «Промінь» - адвокат Кадун П.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому позов не визнав, вказує на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Вказує, що укладаючи договір оренди земельної ділянки сторони погодились, що розмір орендної плати складає 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Від початку звернення позивача до ПАОП «Промінь» щодо переходу права власності на земельну ділянку йому було роз`яснено, що він має право підписати додаткову угоду до основного договору оренди земельної ділянки щодо підвищення розміру орендної плати. Позивач по справі погодився з Додатковими угодами але пообіцяв підписати їх пізніше. Так як всі орендодавці підписували Додаткові угоди та отримували підвищені розміри орендної плати то і ОСОБА_1 було виплачено у 2016 році 9016,00 грн., у 2018 році (наперед) 25535,00 грн, але після того, як була подана ним заява з претензіями та розібравшись в ситуації, що при розмірі орендної плати у сумі 4105,00 грн позивачем отримано орендна плата у значно більшому розмірі ніж передбачено договором оренди, відповідно йому у 2019-2020 роках відповідні кошти нараховувались але не виплачувались, у зв`язку із чим станом на 01.01.2021 року залишок переплачених коштів становить 13118,17 грн. Самостійно відповідач не може підвищити розмір орендної плати, а тому вимушений сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Також від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Лобач Н.І. надійшли письмові пояснення щодо позову в яких вказує, що доводи відповідача щодо перерахування у 2016 та 2018 роках помилково орендної плати, яку вони вважають як виплату наперед за 2019 та 2020 роки є безпідставними, оскільки відповідно до даних ДПС України нараховано орендну плату за 2016 та 2018 роки з яких стягнуто податки та військовий збір. У випадку помилкового нарахування та виплати орендної плати відповідач як податковий агент повинен подати уточнену декларацію з наданням виправлених помилок. Як вбачається з довідки ДПС від 2021 року будь-які зміни не внесені, відповідно посилання на виплату наперед орендної плати є безпідставними. Також зазначає, що у випадку помилкового нарахування та виплату коштів відповідач мав право звернутися до суду про їх повернення але протягом строку позовної давності не звернувся до суду. Крім того вказує на те, що виплата орендної плати на перед повинна відбуватися за письмовою згодою обох сторін, оскільки відповідач не має право самостійно виплачувати оренду плату на перед. Так як позивач згоди не давав на виплату орендної плати наперед в 2018 році за 2019-2020 роки ніяких угод з цього приводу не підписував, а отже відповідач в порушення умов договору оренди не сплатив орендну плату за землю за вказаний період.

Вищевказані письмові пояснення представника позивача щодо даного позову, які надійшли через канцелярію суду та через програму «Д-3» канцелярією суду прикріплені в електронному вигляді до даної справи, суд їх сприймає не як відзив на позовну заяву та заперечення, а як пояснення по суті позову.

В судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.

Від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Лобач Н.І. 05.05.2022 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, так як сторони по справі щодо позову свою позицію висловили в заявах по суті справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Позиція суду.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у власності ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9691 га, кадастровий номер 6323381200:08:000:0150, яка належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2016 року, після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).

Вказана земельна ділянка належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 16.01.2003 року серія І-ХР №025598, та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право власності на землю за №297 (а.с. 9).

Між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь» в 2004 році був укладений договір оренди земельної ділянки за №224 від 12.10.2004 року строком на 24 роки (а.с. 10-13).

Відповідно до договору орендна плата нараховується орендарем у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

За умовами Договору оренди земельної ділянки за №224 від 12.10.2004 року зокрема п. 2.4.2. Договору вбачається, що відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору але не пізніше як у термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Відповідно до п. 2.4.5 Орендар за письмовою домовленістю може вносити плату за майбутній період (попередній внесок). Внесення орендної плати на майбутній період можливе на термін не більше 1 року. У разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата повертається Орендарю протягом 6 місяців з дня припинення чи розірвання договору.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Частиною першою статті 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами статті 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, провадження № 61-41932сво18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, а також у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_3 не заперечує договірних відносин з ПАОП «Промінь» щодо оренди його земельної ділянки, в той час обґрунтовуючи підстави для дострокового припинення договору оренди, позивач зазначив, що відповідач систематично протягом 2019-2020 років не виплачує йому оренду плату за користування земельною ділянкою, що на його думку є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до спірного договору та чинного законодавства однією із підстав розірвання договорів оренди землі може бути невиконання однією із сторін умов договорів.

На підтвердження невиплати відповідачем орендної плати за 2019-2020 роки ОСОБА_3 надає Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких він не отримував дохід від зданої в оренду ПАОП «Промінь» земельної ділянки в 2019 2020 роках (а.с. 14).

Відповідач заперечуючи позовні вимоги вказує, що орендна плата позивачу у 2019-2020 роках не виплачувалась але нараховувалась, так як у 2018 році йому було виплачено орендну плату наперед у значно більшому розмірі ніж передбачено договором оренди, а саме 25535,00 грн замість 4105,00 грн, що призвело до переплати орендної плати за землю, оскільки позивач відмовився підписувати додаткові угоди щодо збільшення розміру орендної плати, що позбавляє ПАОП «Промінь» можливості в односторонньому порядку сплачувати позивачу орендну плату у значно більшому розмірі ніж це передбачено договором оренди.

Відповідно до Довідки про нарахування та видачу сум на земельну частку (пай), що знаходиться в оренді ПАОП «Промінь» ОСОБА_3 від 12.04.2021 року у 2019-2020 роках нараховувалась але не виплачувалась орендна плата за земельну ділянку, залишок на 01.01.2021 рік переплати становить 13118,17 грн (а.с. 32). При цьому у даній довідці відсутній розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку за відповідні роки, вказані тільки суми нарахованої орендної плати, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування орендної плати.

Відповідно до копії Видаткового касового ордеру №380 від 13.02.2018 року ОСОБА_3 видано ПАОП «Промінь» 8980,00 грн, підстава: орендна плата за земельний пай згідно договору №224 від 12.10.2004 року за 2018 рік (а.с. 34).

Відповідно до копії Видаткового касового ордеру №2185 від 12.12.2018 року ОСОБА_3 видано ПАОП «Промінь» 11555,00 грн, підстава: орендна плата за земельний пай згідно договору №224 від 12.10.2004 року за 2018 рік (а.с. 35).

Відповідно до копії Видаткового касового ордеру №229 від 26.01.2018 року ОСОБА_3 видано ПАОП «Промінь» 5000,00 грн, підстава: в рахунок земельного паю за 2017 рік (а.с. 36).

Відповідно до копії Видаткового касового ордеру №2302 від 27.09.2016 року ОСОБА_3 видано ПАОП «Промінь» 11555,00 грн, підстава: орендна плата за земельний пай згідно договору №224 від 12.10.2004 року за 2016 рік (а.с. 35).

У відповідності до договору оренди земельної ділянки №224 від 12.10.2004 року орендна плата нараховується орендарем у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Орендна плата, враховуючи не виплачену, підлягає застосуванню коефіцієнту індексації грошової оцінки земель на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

За умовами Договору оренди земельної ділянки за №224 від 12.10.2004 року зокрема п. 2.4.2 вбачається, що відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору але не пізніше як у термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Відповідно до п. 2.4.5 Орендар за письмовою домовленістю може вносити плату за майбутній період (попередній внесок). Внесення орендної плати на майбутній період можливе на термін не більше 1 року. У разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата повертається Орендарю протягом 6 місяців з дня припинення чи розірвання договору.

Відповідно до пункту 4.3 підставою розірвання договору є вимога однією із сторін, у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.03.2021 року та Видаткових ордерів ПАОП «Промінь» про суми виплачених доходів, відповідач систематично (більше двох разів) допускав порушення умов договору щодо виплати позивачу орендної плати, а саме - мала місце несплата передбаченої договором орендної плати за 2019-2020 роки.

При цьому з наданих ПАОП «Промінь» касових ордерів вбачається, що позивач отримував оренду плату за відповідні роки, що спростовує твердження відповідача, що ним орендна плата за земельну ділянку ОСОБА_3 виплачувалась на перед, тобто відповідач не надав суду належних та достовірних доказів про виплату позивачу орендної плати на перед.

Таким чином, сам факт систематичного порушення договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено факт систематичної несплати орендної плат за земельну ділянку відповідачем ОСОБА_3 , а саме в 2019-2020 роках, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.

Зазначені висновки суду, узгоджуються із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України: від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17.

Отже судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що орендна плата, у 2018 році була виплачена позивачу наперед, оскільки договором оренди землі виплата орендної плати наперед передбачена лише за один рік за письмовою домовленістю сторін, а додаткові угоди до цього договору оренди щодо внесення змін в частині строків та порядку виплати орендної плати сторони не укладали.

Крім цього, судом не встановлено в ході судового розгляду та не надано відповідачем доказів, що орендна плата позивачу сплачувалась наперед за відповідною письмовою заявою, як і підтвердження того, що виплата орендної плати здійснювалась у більшому розмірі з розрахунку наперед, а не за поточний рік.

Крім того, суд не приймає до уваги надані відповідачем як докази Довідку про нарахування та видачі сум на земельну частку (пай) ОСОБА_3 від 12.04.2021 року та Видаткові касові ордери від 13.02.2018 року, 12.12.2018 року, 26.01.2018 року, 27.09.2016 року про отримання позивачем орендної плати за 2019-2020 роки, оскільки у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відсутні дані про надходження доходу позивачу від ПАОП «Промінь», а видаткових ордерах вказано про отримання орендної плати за відповідні роки.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів про виплату орендної плати за користування земельною ділянкою позивача наперед, у зв`язку із чим судом встановлено факт систематичної несплати орендної плати, та позивачем доведено, що йому відповідачем завдана шкода, яка значною мірою позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору оренди розірваними з підстав заявлених в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача ПАОП «Промінь» на користь позивач підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору 908,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до розпорядження Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» від 25.03.2022 №14/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Припинити договір оренди землі №224 від 12.10.2004 року шляхом розірвання, який зареєстрований 12.10.2004 року за №243 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного строком на 24 роки між ПАОП «Промінь» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,9691 га кадастровий номер 6323381200:08:000:0150, яка належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2016 року.

Стягнути з Приватно аграрно-орендного підприємства "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Полтавський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя