Постанова

від 17.05.2022 по справі 551/677/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/677/19 Номер провадження 22-ц/814/970/22Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» - адвоката Говорової Світлани Леонідівни

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2022 року у складі судді Вергун Н. В.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення посівів,

в с т а н о в и в:

В липні 2019 року представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення посівів.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції.

08 травня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 14, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» належну йому земельну ділянку, площею 5,6753 га, кадастровий номер 5325783800:00:015:0026, яка знаходиться на території Пришибського старостату Шишацької селищної ради Полтавської області, строком на десять років, тобто до 06 жовтня 2024 року включно.

Вказаний договір зареєстрований у реєстраційній службі Шишацького районного управління юстиції Полтавської області 06 жовтня 2014 року, номер запису про інше речове право: 7235477.

Таким чином, позивач набув право користування вищевказаною земельною ділянкою, тому у нього були всі законні підстави використовувати вказану земельну ділянку для посівів.

За весь час орендних правовідносин, в тому числі впродовж 2014-2019 років, позивач відкрито користується земельною ділянкою, здійснюючи її сільськогосподарський обробіток, використовує її згідно цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, а відповідач протягом всього часу жодного разу не заявляв будь-яких претензій стосовно неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Однак, у березні 2019 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачу стало відомо, що 16 березня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. на підставі Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі без номеру від 03 серпня 2015 року зареєстровано факт припинення права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5325783800:00:015:0026, площею 5,6753 га, хоча ні у 2015 році, ні у 2019 році позивач не укладав з відповідачем жодної угоди про дострокове розірвання договору оренди.

Заволодіння речовими правами (правом оренди) та незавершеним виробництвом ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» шляхом подання на державну реєстрацію сфальсифікованих документів, стало підставою для звернення позивача із заявою до правоохоронних органів та за даним фактом до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12019170360000105 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, в якому ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є потерпілою стороною відповідно до постанови про визнання юридичної особи потерпілою від 26.04.2019.

Оскільки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не знало і не могло знати про існування угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, тож не існувало жодних перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою, а ОСОБА_1 в свою чергу не звертався про розірвання договору оренди та про виділення земельної ділянки в натурі та подальший її обробіток. Також не було жодного повідомлення про те, що будуть проведені роботи по встановленню меж земельної ділянки в натурі.

На орендованій земельній ділянці ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в період з серпня 2018 року по квітень 2019 року було проведено ряд сільськогосподарських робіт, зокрема, розпушування ґрунту, боронування ґрунту з внесенням добрив, культивація ґрунту під посів, посів насіння цукрового буряку та овесу та інші дії.

Однак, 11 квітня 2019 року працівником позивача було виявлено проведення культивації земельної ділянки за кадастровим номером 5325783800:00:015:0026 стороннім трактором, який не належить позивачу, тобто відповідач в порушення договірних зобов`язань із застосуванням найманої техніки задискував спірну земельну ділянку, засіяну позивачем насінням цукрового буряка та овесу, внаслідок чого знищено 3,5 га посіву цукрового буряка і 2.18 га посіву овесу, чим підприємству завдано значних збитків.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» прямі збитки в розмірі 116 138,32 грн (витрати на незавершене сільськогосподарське виробництво), неодержаний дохід в розмірі 53 917,06 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 550,83 грн, а всього 172 606,21 грн.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування шкоди (збитків) позивачу, оскільки ним не було допущено порушень зобов`язання та не вчинено дій, що мають характер протиправних (неправомірних) та є підставою для такого відшкодування, натомість вказані збитки виникли з дій самого позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» - адвокат Говорова С. Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне дослідження судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на підставі договору оренди позивач набув право користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, а тому мав всі законні підстави використовувати її для посівів.

Вказує, що право позивача, як орендаря, на використання земельної ділянки порушене відповідачем внаслідок вчинення ним протиправних дій щодо знищення посівів, що є порушенням приписів статті 68 Конституції, статей 13, 14 ЦК України, у зв`язку з чим для відповідача настають правові наслідки у вигляді відшкодування збитків.

Зазначає, що належним правомочним володільцем посівів на спірній земельній ділянці є позивач ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», оскільки саме воно здійснило посіви та мало всі права на отримання врожаю, а неправомірними діями відповідача було завдано шкоди позивачу.

Також вказує на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі № 14 від 03.08.2015 набирає чинності з моменту її підписання, а не з моменту її державної реєстрації, що суперечить статті 654 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 11,26 га, яка знаходиться на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області (на даний час - Пришибський старостат Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області) кадастровий номер 5325783800:00:015:0026 (дата державної реєстрації 11.04.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 355168953257) (а.с. 20-21, 25, т. 1).

08 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора ВП «Агрофірма «Шишацька» ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 14, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне, строкове користування до 2024 року включно земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6753 га, яка знаходиться на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області (а.с. 13-16, т. 1).

08 травня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (а.с. 17, т. 1).

06 жовтня 2014 року вказаний договір зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького районного управління юстиції Полтавської області Дерій В. І., про що свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27722808 (а.с. 26, т. 1).

12 березня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:015:0026, індексний номер рішення 45987369. Підставою для припинення права оренди вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 03.08.2015, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (а.с. 29, т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суд першої інстанції виходив з того, що всупереч своєму обов`язку повернути земельну ділянку відповідачу (орендодавцю) після розірвання договору оренди землі, позивач на власний розсуд продовжив її обробіток та навесні 2019 року засіяв цукровим буряком та овесом. При цьому відповідача про це не попередив та не звернув уваги на те, що земельна ділянка вже розмічена на місцевості шляхом встановлення відповідних знаків.

Оскільки, згідно умов угоди про дострокове розірвання договору оренди землі ОСОБА_1 як власник земельної ділянки, не обтяженої будь-якими правовідносинами, на початку квітня 2019 року реалізував своє право на самостійну обробку власної земельної ділянки, місцевий суд дійшов висновку, що дії відповідача ґрунтуються на його правах, як власника земельної ділянки, отже, не мають характеру протиправних, а тому за відсутності протиправної поведінки зі сторони відповідача, у нього відсутній обов`язок відшкодування позивачу збитків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частинами першою, третьою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року, у справі № 551/388/19 відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки О.В. про визнання недійною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 03 серпня 2015 року та скасування рішення щодо припинення права оренди.

Даними судовими рішеннями встановлено, що 03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В. М. укладено Угоду б/н про дострокове розірвання Договору оренди землі № 14 від 08 травня 2014 року, згідно якої сторони дійшли взаємної згоди про те, що Договір оренди землі № 14 від 08 травня 2014 року буде розірвано 31 грудня 2018 року, після чого сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з Договору, та не мають одна до одної будь-яких претензій. Дана угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендаря, інший, - в орендодавця.

Також суди дійшли висновку, що сама по собі відсутність у ОСОБА_1 оригіналу додаткової угоди не може бути підставою для застосування приписів частини десятої статті 84 ЦПК України, та відповідно, для визнання судом тієї обставини, що оспорювана угода є підробленою, а також того факту, що державна реєстрація припинення права користування землею була проведена на підставі підробленої угоди без перевірки повноважень осіб, які таку згоду підписали.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Виходячи з принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) сторони наділені правомочностями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

При укладенні Угоди б/н про дострокове розірвання Договору оренди землі № 14 від 08 травня 2014 року сторони встановили строк розірвання Договору оренди землі № 14 від 08 травня 2014 року - 31 грудня 2018 року, отже, з цього часу права та обов`язки сторін вважаються припиненими.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що до моменту реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі позивач мав право на користування земельною ділянкою орендодавця, оскільки на момент укладення вказаної угоди позивач знав про припинення правовідносин оренди землі саме з 31.12.2018, проте самовільно, на власний розсуд, за межами дії договору оренди землі продовжив обробляти земельну ділянку відповідача, незважаючи на встановлені межові знаки, що свідчить про нехтування правами власника земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність неправомірних дій з боку відповідача, що виключає його обов`язок з відшкодування позивачеві збитків.

При цьому суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, що доводами апеляційної скарги не спростовується.

Оскаржуване рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апеляційним судом не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» - адвоката Говорової Світлани Леонідівни - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна