Рішення

від 30.05.2022 по справі 177/1551/20

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1551/20

Провадження № 2/177/28/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2022 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Баля А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Скорпіон» про стягнення заборгованості за орендною платою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, уточнюючи який просила суд стягнути з ТОВ «СП «Скорпіон» на її користь заборгованість за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221881400:05:001:0156 за період з 2000 по 2017 рік, у розмірі 4698,70 грн. Після витребування ряду доказів за клопотанням позивача, до закриття підготовчого провадження, представник позивача зменшивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача виключно орендну плату за 2017 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20.03.2019 ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з земельної ділянки з кадастровим номером 1221881400:05:001:0156 площею 6,21 га, що розташована на території Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «СП «Скорпіон» починаючи з 02.10.2000, дія останнього договору оренди закінчилася 31.12.2019, при цьому орендарем вказаної земельної ділянки був відповідач. Будь-яких договорів оренди, після прийняття спадщини позивач не укладала, орендної плати за 2017 рік не отримувала, хоча згідно наданої відповідачем інформації сума річної орендної плати в період 2017-2019 років складала 4698,70 грн.

Оскільки ТОВ «СП «Скорпіон» добровільно не сплачує позивачу орендну плату за 2017 рік в розмірі 4698,70 грн., позивач змушена звернутися до суду.

31.05.2022 представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд уточнені позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за 2017 рік у розмірі 4698,70 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідач, будучи повідомленим про дату час та місце розгляду справи (а.с. 53, 153, 154а, 177), участь представника в судовому засіданні не забезпечив. На стадії підготовчого судового засідання правом на подання відзиву не скористався, однак надав суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності (а.с. 153-155). На виконання ухвали суду про витребування доказів, ТОВ СП «Скорпіон» надало суду копію договору оренди № 9 від 15.05.2004, повідомило про відсутність у ТОВ «СП « Скорпіон» інших документів (а.с. 171).

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 12 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень, при цьому вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Неявка в судове засідання учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, за умови ненадходження від них заяв щодо поважності причин неявки до суду, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 6), в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на земельну ділянку площею 6,2100 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221881400:05:001:0156, що розташована на території Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину (а.с. 7).

За життя ОСОБА_3 , нею реалізувалося право на передачу вказаної земельної ділянки в оренду ФГ «Скорпіон», що підтверджується договорами оренди земельної ділянки відповідно № 21 від 02.10.2000 (а.с. 11-12) та № 9 від 15.05.2004, який укладався строком на 10 років (а.с. 171-175).

ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221881400:05:001:0156, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 8).

Як слідує з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка до 31.12.2019 перебувала в оренді ТОВ «СП «Скорпіон», на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.12.2011, укладеної до договору оренди земельної ділянки № 9 від 15.05.2004 (а.с. 9).

Позивач вказувала, що після смерті матері, вона жодних договорів оренди не укладала, а примірники договорів, які укладалися щодо земельної ділянки за життя її матері у неї відсутні, окрім першого договору від 02.10.2000 року. Додаткову угоду від 27.12.2011 року вона не укладала, відповідно її не мала, у зв`язку з чим заявляла перед судом клопотання про витребування доказів, а саме копій договорів оренди вказаної земельної ділянки від Криворізької РДА, ТОВ «СП «Скорпіон» та реєстратора КП «Криничанське БТІ», яке судом задоволено та докази витребувано (а.с. 88-89, 143-144).

Криворізька РДА надала відповідь про відсутність вказаних договорів, оскільки вони реєстратором до архіву не передавалися (а.с. 104), відповідач отримавши ухвалу суду про витребування (а.с. 146, 164, 169) надав інформацію про відсутність у нього додаткової угоди (а.с. 171), а КП «Криничанське БТІ» ухвалу суду не виконало, у зв`язку з чим до нього застосовано заходи процесуального примусу (а.с. 183-184).

Однак, відсутність тексту вказаної додаткової угоди не спростовує факт існування такого договору, адже він пройшов державну реєстрацію в реєстрі прав на нерухоме майно, а тому відповідно до змісту положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був дійсним.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (ст. 3 Закону), а відповідно до ч.5 ст. 12 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідна додаткова угода б/н від 27.12.2011 до договору оренди № 9 від 15.05.2004 мала місце, була укладена між ТОВ СП «Скорпіон» до ОСОБА_3 , зі строком дії до 31.12.2019 (а.с. 8-9) та пройшла державну реєстрацію. Вказане перед судом не спростовано.

Більш того, той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221881400:05:001:0156 перебувала в оренді ТОВ «СП «Скорпіон» на підставі вищевказаної додаткової угоди від 27.12.2011 до договору оренди № 9 від 15.05.2004, в тому числі в період 2017-2019 роки, підтверджується договором про спільний обробіток земельних ділянок від 22.12.2017, відповідно до якого ТОВ «СП «Скорпіон» та ТОВ «Ранній ранок» домовилися про спільний обробіток земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1221881400:05:001:0156, яка надана для спільного обробітку ТОВ «СП «Скорпіон» (а.с. 68-75). Вказане підтверджує той факт, що відповідач ТОВ «СП «Скорпіон» мав примірник вказаної додаткової угоди, укладав нотаріальний договір щодо спільного обробітку вказаної земельної ділянки, але до суду примірник або копію додаткової угоди не надав.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Беручи до уваги викладене, суд визнає ту обставину, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2011 року існувала.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Орендна плата справляється у грошовій формі.

Відповідно зі ст. 24-25 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 35 Закону України « Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зверталася до відповідача щодо сплати заборгованості по орендній платі (а.с. 13-14).

Відповідач надав суду докази сплати позивачу орендної плати за 2018 та 2019 роки, в розмірі 4698,70 грн щорічно (а.с. 97-99). Доказів сплати орендної плати за 2017 рік суду не надано (а.с. 96, 171). Позивач заперечила факт виплати їй орендної плати за 2017 рік та просила стягнути її з відповідача. Оскільки в судовому засіданні встановлено факт існування додаткової угоди від 27.12.2011 до договору оренди земельної ділянки від 15.05.2004, враховуючи доведення перед судом розміру орендної плати за вказану земельну ділянку в період з 2018-2019 років - 4698,70 грн., не доведення відповідачем перед судом іншого розміру орендної плати в період 2017 року, за умови перебування її в оренді ТОВ «СП «Скорпіон», яке уклало договір щодо її спільного обробітку в 2017 році, керуючись ч.10 ст. 84 ЦПК України (у зв`язку з ненаданням відповідачем тексту додаткової угоди до договору оренди, що містила дані щодо розміру орендної плати узгодженої між сторонами договору), суд визнає ту обставину, що орендна плата у період 2017 року становила 4698,70 грн. та приходить до висновку, що відповідач мав сплачувати позивачу орендну плату за вказаною додатковою угодою, в тому числі за 2017 рік в розмірі 4698,70 грн.

Не визнаючи позов, відповідач заперечень щодо обставин позову не висловив, вказав лише про необхідність застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як слідує з видаткових касових ордерів щодо виплати орендної плати за 2018-2019 роки, виплата орендної плати за вказані періоди відбувалася в грудні відповідного року (а.с. 97-99). Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами було погоджено строк сплати орендної плати в грудні відповідного року, іншого перед судом не доведено, а тому звернувшись до суду з позовом 25.11.2020, позивач не пропустила трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати за 2017 рік, яка мала бути сплачена їй до грудня 2017 року.

Оскільки зменшивши позовні вимоги представник позивача просив суд стягнути лише орендну плату за період 2017 рік, вказані вимоги перед судом позивачем обґрунтовані та доведені сукупністю досліджених доказів, які відповідачем не спростовані, розглянувши позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог, керуючись принципом диспозитивності та змагальності, суд вважає за необхідне уточнені позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за орендною платою за 2017 рік в розмірі 4698,70 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оскільки уточнені (зменшені) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, нею при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. (а.с. 5), тому керуючичь ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 840 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК україни, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, при поданні до суду позову, позивач вказав у ньому попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи - 5000 грн., а також надав суду акт приймання-передачі виконаних послуг від 20.11.2020 (а.с. 24) на загальну суму 5000 грн., який містить детальний опис наданих послуг та їх вартості, часу витраченого адвокатом на виконання роботи та надання послуги (а.с. 24). Вказані витрати є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача не заперечив, доводів про його необгрунтованість чи неспівмірність не заявив. Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 137, 141 ЦПК України, виходячи з обґрунтованості розміру витрат позивача на правничу допомогу, не доведення відповідачем перед судом їх неспівмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На підставі ст. ст. 12, 13, 76, 78, 95, 141, 142, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Скорпіон» про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Скорпіон» (РНОКПП 21900854, зареєстрований за адресою: вул. Дружби 4, смт Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі за 2017 рік в сумі 4698 (чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Скорпіон» (РНОКПП 21900854, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок та витрати на оплату професійної правничої допомоги 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Березюк