Постанова

від 31.05.2022 по справі 921/457/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. Справа №921/457/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівМатущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Млин" від 18.10.2021(вх. суду від 26.10.2021 №01-05/3566/21)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2021 (повний текст рішення складено 24.09.2021, суддя Чопко Ю.О., м.Львів)

у справі №921/457/21

за позовом Бережанської міської ради, м. Бережани, вул. Банкова, 3, Тернопільська область, 47501

до відповідача Малого приватного підприємства "Млин", с. Шибалин, Тернопільський район, Тернопільська область, 47521

про стягнення 62 441,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 у Господарський суд Тернопільської області звернулась Бережанська міська рада з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства "Млин" стягнення коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 62 441,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно, за відсутності договору оренди, в період з 17.03.2018 по 16.03.2021 зберіг (заощадив) кошти у вигляді орендної плати, що нараховуються за володіння, користування чужою земельною ділянкою за вказаний період у розмірі 62 441,44 грн. Зазначає, що з огляду на те, що власником відповідної земельної ділянки є Бережанська міська рада і несплата коштів за безпідставне користування землею (орендна плата) призвела до втрати позивачем майна, яке підпадає під категорію виправдане очікування, а тому такі кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Позивач правовою підставою позову зазначає ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 125, 206, Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закон України Про оренду землі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2021 у справі №921/457/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в сумі 62 441,44 грн. і 2 270,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем доведено належними і допустимими доказами фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,755 га за адресою м. Бережани вул. Привокзальна, 7, Тернопільської області у спірний період.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Свою позицію аргументує тим, що:

1)суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №284 від 19.04.1993, та Методику визначення розміру шкоди, зподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України за №963 від 25.07.2007, які, на думку апелянта, не підлягав застосуванню, оскільки не регулює порядок визначення розміру шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів;

2)висновок суду про те, що між сторонами у даній справі виникли декліктні зобов?язання, які виникають із заподіяння шкоди майну, а не кондикційні зобов?язання, які регулюються ст. 1212 ЦК України, не узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у пунктах 63-73 постанови від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Частиною десятою статті 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 2270 гривень.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 62 441,44 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 227 000,00 грн. (2270,00 грн. * 100), то апеляційний господарський суд в силу ч. 10 ст. 270 ГПК України розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що рішенням сесії міської ради №170 від 30.05.2011 передано МПП "Млин" в оренду терміном до 01.05.2014 земельну ділянку площею 0,755 га для обслуговування будівель та споруд по вул. Привокзальна 7, в м. Бережани із земель не наданих у власність або користування міської ради.

22.02.2012 між Бережанською міською радою та МПП "Млин" укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Привокзальна, 7 в м. Бережани та проведено його державну реєстрацію Управлінням Держкомзему у Бережанському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.02.2012 за №1244, реєстраційний номер №612040004001244. Договір укладений до 01.05.2014.

З 01.05.2014 по даний час МПП "Млин" використовує вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів та не вживало необхідних заходів до оформлення свого права землекористування.

Орендна плата за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120410100:04:013:0061 відповідно не сплачувалася. Сплачувався земельний податок. Згідно реєстраційного посвідчення від 31.08.2000 за реєстровим №28 будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці за адресою вул. Привокзальна,7 в м. Бережани перебувають у власності МПП "Млин" на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2000 за №2.

12.01.2021 міською радою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області направлено повідомлення №66/03-07 про порушення вимог земельного законодавства.

Рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради №42 від 21.01.2021, затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та створено відповідну комісію (п. п. 1., 2 Рішення).

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом №18-19-0.183-96/90-21 від 15.02.2021 повідомило міську раду, що за її зверненням проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, як об`єкта перевірки, за кадастровим номером 6120410100:04:013:0061 площею 0,755 га по вул. Привокзальна, 7 в м. Бережани Бережанського району Тернопільської області за результатами якої складено акт №136-ДК/0149АП/09/01/-21 від 01.02.2021. Директору МПП "Млин" Головацькому П.В. надіслано припис про усунення виявлених порушень.

Листом №367/03-05 від 11.02.2021 Бережанська міська рада повідомила відповідача про розгляд на комісії питання про відшкодування збитків питання щодо порушення земельного законодавства.

16.03.2021 відбулося засідання комісії із визначення збитків, заподіяних Бережанській міській територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства та про що складено відповідний акт №1.

З даного акту вбачається, що у період з 17.03.2018 по 16.03.2021 згідно розрахунку сума нанесених збитків міському бюджету внаслідок використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства становить 104 146, 93 грн. Водночас відповідачем було сплачено до міського бюджету земельний податок в розмірі 41 705,49 грн. У зв`язку з чим остаточний розмір суми збитків заподіяних Бережанській міській територіальній громаді внаслідок використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства встановлено в розмірі 62 441,44 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Бережанської міської ради №130 від 08.04.2021 затверджено акт №1 із визначення збитків, заподіяних Бережанській міській територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства.

Копії вказаного акту та рішення, а також договору про добровільне відшкодування збитків 20.04.2021 направлені Бережанською міської радою на адресу відповідача та запропоновано у місячний термін розглянути надіслані копії матеріалів та інформувати міську раду про результати їх розгляду. Вказане повідомлення вручено 26.04.2021 особисто керівнику підприємства Головацькому П.В.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Судами встановлено, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, згідно з п. 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Відтак, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, зокрема, висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 10.09.2019 у справі №922/96/19, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18.

З огляду на це апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не застосовується Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №284 від 19.04.1993, та Методика визначення розміру шкоди, зподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України за №963 від 25.07.2007.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянку №286 від 02.03.2021 (а.с.11), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,152*1,059*1,249*1,433*1,06*1,00*1,00*1,00*1,00 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6120410100:04:013:0061 становить 1 157 188,50 грн.

Судом встановлено, що Бережанська міська рада здійснила розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у період з 17.03.2018 по 16.03.2021 з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянку №286 від 02.03.2021 на загальну суму 104 146, 93 грн.

Водночас оскільки відповідачем було сплачено до міського бюджету земельний податок в розмірі 41 705,49 грн. У зв`язку з чим остаточний розмір суми збитків заподіяних Бережанській міській територіальній громаді внаслідок використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства встановлено в розмірі 62 441,44 грн.

Покликання апелянта на те, що між сторонами у даній справі виникли кондикційні зобов?язання, а не декліктні не змінює правильності рішення суду першої інстанції, а тому не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Малого приватного підприємства "Млин" від 18.10.2021(вх. суду від 26.10.2021 №01-05/3566/21) підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то сплачений апелянтом за подання апеляційної скарги судовий збір покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Млин" від 18.10.2021(вх. суду від 26.10.2021 №01-05/3566/21) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2021 у справі №921/457/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Т.Б. Бонк

Судді:О.І. Матущак

Г.Г. Якімець