Постанова

від 31.05.2022 по справі 902/951/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року Справа № 902/951/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 (повний текст складено 04 лютого 2022 року, суддя Нешик О.С.)

за позовом Ладижинської міської ради Вінницької області

до Приватного підприємства "Екатерина"

про стягнення 128 393,60 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 задоволено позов Ладижинської міської ради Вінницької області до Приватного підприємства "Екатерина" про стягнення 128393,60 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Екатерина" на користь Ладижинської міської ради Вінницької області 128939,60 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 2270 грн. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлені обставини у справі №902/1026/20 та у справі №902/951/21, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ПП "Екатерина" з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. З огляду на викладене, ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. За визначений позивачем у позовній заяві період (з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року) розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 128939,60 грн виходячи з розміру орендної плати за землю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне підприємство "Екатерина" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ПІК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції взагалі не встановлювались та не були взяті до уваги обставини, що відповідно до рішення 12 сесії 23 скликання Ладижинської міської ради Тростянецького району Вінницької області від 15 грудня 1999 року 0,2689 га земельної ділянки, яка передавалась у постійне користування вкрита лісом.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що з інформаційної довідки № 273570995 від 07 вересня 2021 року, долученої позивачем до позовної заяви, вбачається, що за вказаного адресою також знаходиться житловий будинок, належний ОСОБА_1 площею 57,4 кв.м., складовими частинами вказаного об`єкта нерухомого майна є: погріб-а/п, веренда-а, сарай-Б, огорожа, 1-3, Таким чином, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 окрім майнового комплексу площею 518,5 кв.м. знаходиться також інше нерухоме майно, яке не належить відповідачу у справі, а частина земельної ділянки площею 0, 2689 га вкрита лісом.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/951/21/2225/22 від 26 квітня 2022 року матеріали справи №902/951/21 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

03 травня 2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли справи №902/951/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 травня 2022 року поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Екатерина" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Від позивача - Ладижинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Екатерина" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 вересня 2021 року тимчасовою робочою комісією з розгляду земельних питань, створеною за розпорядженням міського голови №120р від 08 вересня 2021 року, здійснено обстеження земельної ділянки, що розташована за адресою м.Ладижин, АДРЕСА_1, з метою здійснення самоврядного контролю за використанням земель комунальної власності.

За наслідками роботи комісія дійшла таких висновків:

"Змін щодо конфігурації, зокрема шляхом перенесення огорожі земельної ділянки, влаштування нових об`єктів нерухомості, порівняно з обстеженням даної земельної ділянки, яке здійснювалось тимчасовою земельною комісією відповідно до акта від 03 червня 2020 року, комісією не встановлено.

Земельна ділянка, згідно технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена Ладижинською міською радою, має загальну площу 0,3825 га , по периметру земельна ділянка огороджена парканом довжиною 268,34 м.. Вільний доступ до неї відсутній. На земельній ділянці розташований майновий комплекс будівель та споруд. Рішення Ладижинської міської ради стосовно надання в користування чи у власність фізичній або юридичній особі обстежуваної земельної ділянки площею 0,3825 га біля зони відпочинку "міський пляж" не приймалося. Встановлений факт використання земельної ділянки комунальної власності без провоустановчих документів, що є порушенням чинного земельного законодавства України".

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №211066521 від 02 червня 2020 року та №273570995 від 07 вересня 2021 року власником майнового комплексу будівель на споруд площею 518,5 кв.м, що розташований на спірній земельній ділянці комунальної власності по АДРЕСА_1, в період з 29 січня 2020 року по 05 серпня 2021 року, було ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049).

06 серпня 2021 року відповідач відчужив дане нерухоме майно на підставі акта приймання-передачі від 04 серпня 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510).

Позивач стверджує, що відповідач ПП "Екатерина" в період з 01 жовтня 2020 року по 06 серпня 2021 року використовував спірну земельну ділянку комунальної власності, площею 0,3825 га, за адресою АДРЕСА_1 без належної правової підстави, без оформлення відповідних правоустановлюючих документів та безоплатно, чим завдало збитків місцевому бюджету на суму 128939,60 грн.

Використання відповідачем вказаної земельної ділянки вже було предметом судового дослідження у господарській справі №902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Екатерина." безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 101514,32 грн за період з 01 лютого 2020 року по 01 жовтня 2020 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2021 року, позов у справі №902/1026/20 задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Екатерина" на користь Ладижинської міської ради Вінницької області 101514,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2102,00 грн судового збору.

При розгляді вказаної справи Господарський суд Вінницької області встановив наступне.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 січня 2020 року Приватне підприємство "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) набуло право власності на комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом передачі зазначеного нерухомого майна до Статутного фонду приватного підприємства його засновником та керівником гр. ОСОБА_2 згідно акта приймання - передачі майна до Статутного капіталу б/н від 22 січня 2020 року.

30 грудня 1999 року іншому Приватному підприємству "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №003288 (кадастровий номер земельної ділянки 0510600000:07:001:0261) для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га, на якій і був збудований вищезазначений майновий комплекс будівель та споруд.

Згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, 29 травня 2012 року, на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2012 року, право власності на даний майновий комплекс будівель та споруд було зареєстроване за гр. ОСОБА_3

25 березня 2013 року Приватне підприємство "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) припинено як юридичну особу, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11671170020000589 від 25 березня 2013 року про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

При цьому 18 лютого 2020 року рішенням 34 сесії 7 скликання Ладижинської міської ради №1181 вирішено:

"1.8. В зв`язку з набуттям іншою особою права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, яка була надана ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) в постійне користування, загальною площею 0,3492 га, згідно державного акту на право постійного користування землею 1-ВН №003288, виданого 30 грудня 1999 року (підстава набуття права власності на майновий комплекс будівель та споруд - рішення Липовецького районного суду від 26 квітня 2012 року), та у в зв`язку з тим, що новий власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою під вищезазначеним нерухомим майном, відповідно до вимог п."е" ст.141 Земельного кодексу України припинити право користування земельною ділянкою ПП "Екатерина" 20090761) та зарахувати її до земель запасу Ладижинської міської ради."

За наслідками роботи тимчасових комісій, створених за розпорядженнями Ладижинського міського голови №234-р від 23 грудня 2019 року та №74р від 02 червня 2020 року, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,3825 га, яка межує з Південної сторони з земельною ділянкою профілакторію АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0302), з Західної та Північної сторін з землями промисловості АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0304), з Південно-Східної сторони через дорогу з земельною ділянкою приватної власності (кадастровий номер 0510600000:07:001:0252) та землями комунальної власності, на яких розташована зона відпочинку "міський пляж", використовувалась самовільно, без належних правових підстав, без відповідних правоустановчих документів гр. ОСОБА_2 , а з 29 січня 2020 року самовільно використовується відповідачем. Вказані обставини задокументовано актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, складеними посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, №1455-ДК/1456/АП/09/01/-19 від 24 грудня 2019 року відносно гр. ОСОБА_2 , яка на даний час є засновником та керівником ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) та №1231-ДК/838/АП/09/01/-20 від 11 серпня 2020 року відносно відповідача.

На підставі акта перевірки №1231-ДК/838/АП/09/01/-20 від 11 серпня 2020 року керівнику Приватного підприємства "Екатерина" гр. ОСОБА_2 виданий припис №1231-ДК/0534/Пр/03/01/-20 від 25 серпня 2020 року на усунення порушення земельного законодавства в термін 30 днів.

Поряд з тим, відповідач зазначені вище вимоги не виконав, жодних дій відносно укладення договору оренди останнім не вчинив.

Спірна земельна ділянка, в розумінні статті 79-1 Земельного Кодексу України та пункту 2 "Перехідних та прикінцевих положень" Закону України "Про Державний земельний кадастр", вважається сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин з 30 грудня 1999 року відповідно до Державного акта серії І-ВН №003288.

Припинення права постійного користування ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20080761) не є підставою для припинення існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а тому доводи відповідача, про те, що земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач є власником об`єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, судами було встановлено, що матеріали справи не містять доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за Приватним підприємством "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) у визначений позивачем період, а саме з 01 лютого 2020 року по 01 жовтня 2020 року, зокрема укладення відповідного договору оренди з Ладижинською міською радою та державної реєстрації такого права.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та кожного окремо, суди у справі №902/1026/20 прийшли до висновку про те, що ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) з 01 лютого 2020 року по 01 жовтня 2020 року використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. Таким чином, ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) з 01 лютого 2020 року по 01 жовтня 2020 року не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Згідно статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №916/495/21, від 03 листопада 2020 року у справі №909/948/18.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 18, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, встановленими є обставини того, що ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) з 01 лютого 2020 року по 01 жовтня 2020 року використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

суд погоджується з твердженням апелянта, що звільнення від доказування не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин. Однак, такий виняток передбачений частиною 5 статті 75 ГПК України де зазначено, що обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Проте, ПП "Екатерина" було учасником справи №902/1026/20.

Крім того, у справах господарської юрисдикції Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що розгляд заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням загальних принципів господарського судочинства (зокрема, змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог). При цьому, у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін щодо обґрунтованості вимог, саме на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №922/1163/18, від 29 серпня 2018 року у справі №909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі №910/23428/17, від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17).

Водночас, ПП "Екатерина" як у суді першої так і апеляційної інстанції не надало жодних доказів на спростування обставин, які були встановлені у справі №902/1026/20, які б могли поставити під сумнів обставини, встановлені судовими рішеннями у зазначеній справі.

Як зазначалось вище, відповідач, в період з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року продовжував використовувати спірну земельну ділянку комунальної власності, площею 0,3825 га без належної правової підстави, без оформлення відповідних правоустановчих документів та безоплатно.

Оскільки, рішенням Господарського суді Вінницької області від 23 березня 2021 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,3492 га по АДРЕСА_1, на якій розташоване нерухоме майно, що належало відповідачу в період з 29 січня 2020 року по 05 серпня 2021 року, є сформованою як об`єкт цивільних правовідносин в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу та пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" з 30 грудня 1999 року відповідно до Державного акта на право постійного користування серії І-ВН №003288 позивач, під час здійснення розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач мав сплатити, правильно виходив саме з площі сформованої земельної ділянки 0,3492 га.

При цьому, не беруться до уваги заперечення апелянта відносно розміру площі земельної ділянки, яку останній фактично використовував, оскільки дана обставина встановлена в рішенні Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2021 року у справі №902/1026/20 та не спростована під час розгляду справи №902/951/21. Відповідачем не надано жодного доказу на спростування такої обставини.

Твердження апелянта, що на даній земельній ділянці, окрім майнового комплексу будівель та споруд, площею 518,5 кв.м., яке перебувало у відповідний період часу у власності відповідача, знаходиться інше нерухоме майно, а саме житловий будинок площею 57,4 кв.м. з господарськими спорудами, який належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до інформаційної довідки №273570995 від 07 вересня 2021 року житловий будинок з господарськими спорудами гр. ОСОБА_1 розташований за іншою адресою, а саме по АДРЕСА_1 .

Крім того, у справі №902/1026/20 було встановлено наступне.

З метою встановлення меж земельної ділянки, що фактично самовільно використовувалась гр. ОСОБА_2 загальною площею 03825 га, а також з метою визначення меж земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні у ліквідованого в 2013 році ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ВН №003288, виданого 30 грудня 1999 року, загальною площею 0.3492 га, кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 зокрема, на момент здійснення будівництва відповідного комплексу будівель та споруд, Ладижинською міською радою замовлено у ФОП Смолія А.Г. та виготовлено дві технічні документації.

До складу зазначених технічних документацій входить збірний кадастровий план, з якого слідує, що земельна ділянка №2 загальною площею 0,3492 га, яка відповідає площі та конфігурації земельної ділянки відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288, знаходиться в межах земельної ділянки №1 загальною площею 0,3825 га, яка фактично самовільно використовувалась гр. ОСОБА_2 , а на даний час самовільно використовується відповідачем (ПП "Екатерина" без належних правових підстав.

Зазначене також підтверджується і у даній справі, а саме актом обстеження земельної ділянки від 13 вересня 2021 року.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 року у справі №913/169/18.

Як встановлено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 у справі №902/1026/20 та у цій справі відповідач був власником об`єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, з дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що відсутні докази оформлення права користування спірною земельною ділянкою за Приватним підприємством "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) у визначений позивачем період, а саме з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року, зокрема укладення відповідного договору оренди з Ладижинською міською радою та державної реєстрації такого права, отже відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі №902/1026/20 та у справі №902/951/21, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що ПП "Екатерина" з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

При цьому, незважаючи на зазначення позивачем періоду нарахування грошових коштів (з 01 жовтня 2020 року по 06 серпня 2021 року), останнім фактично здійснено розрахунок за період з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року, що є правильним. Цей період не охоплюється періодом стягнення у справі №902/1026/20 (з 01 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року). Водночас останній день нарахування - 05 серпня 2021 року передує дню відчуження відповідачем об`єкта нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом судового дослідження у цій справі.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судами враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як слідує з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29 травня 2020 року /а.с.48/ нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 0510600000:07:001:0261) становить 2175306,48 грн.

Відповідно до рішення 28 сесії Ладижинської міської ради 7 скликання "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07 червня 2019 року встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин згідно з додатком та введено в дію з 01 січня 2020 року. Зокрема, визначено розмір орендної плати для земель з цільовим призначенням - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 7% нормативної грошової оцінки.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що позивачем правильно визначено місячний розмір орендної плати, який становить 12689,29 грн.

Таким чином, за визначений позивачем у позовній заяві період (з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року) розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 128939,60 грн виходячи з розміру орендної плати за землю. А тому, розмір безпідставно збережених коштів ПП "Екатерина" за період з 01 жовтня 2020 року по 05 серпня 2021 року становить 128939,60 грн.

Доводи апелянта в частині невикористання ним земельної ділянки підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року у справі №902/951/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/951/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "01" червня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.