Рішення

від 25.05.2022 по справі 904/7474/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022м. ДніпроСправа № 904/7474/21

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Дніпро

до Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв`язку Державного Підприємства Спеціального зв`язку, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв`язку Державного Підприємства Спеціального зв`язку стягнення заборгованості у розмірі 28 828, 93 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/7474/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.09.2021 надійшла відповідь на відзив від Дніпропетровське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України".

18.10.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив від Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв`язку ДП Спеціального зв`язку.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості послуг позивача згідно тарифів відповідно до договору банківського рахунку № 11/2-465 від 12.11.2009 від 26.05.2015, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку зазначив, що позивачу неодноразово повідомлялося про те, що відповідач не користується послугами банка с 2016 року. Жодних доручень до банку про перерахування коштів, обмін іноземної валюти, видачі готівки не надавалося.

Крім того, позивач знехтував умовами договору та положеннями чинного законодавства та відмовляється розривати договір і продовжує безпідставно нараховувати плату за банківське обслуговування, яке фактично не здійснювалося.

Також відповідач вважає, що звернувшись з позовом до Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення заборгованості, позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявляється відповідачем.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Держаний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі позивач, банк) та Дніпропетровським обласним вузлом спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку (далі відповідач, клієнт) договір банківського рахунку № 11/2-465 від 12.11.2009 (нова редакція) (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, банк зобов`язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Згідно з пункту 2.1. договору №1 Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного Банку України.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операції з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (Додаток № 1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, вартість Послуг визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

При настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Банком послуг з рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору (пункт 3.2 договору).

Підпунктом 2.1.2.1 договору передбачено, що за щомісячне обслуговування тарифного пакету Відповідач повинен сплачувати по 299, 00 грн. не пізніше 5-го числа наступного місяця. Тарифи, визначені тарифним пакетом встановлюються до відповідного поточного рахунку Відповідача. За рахунками в національній валюті: - щомісячна плата за обслуговування тарифного пакету нараховується окремо за кожний рахунок є національній валюті відповідно до розміру плати за тарифним пакетом такого рахунку.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору, вартість Послуг визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги. При настанні термінів оплати вартості наданих Позивачем Послуг і розрахунково-касового обслуговування Відповідач доручає Позивачу здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Позивачем Послуг з рахунку(ів) Відповідача, а також інших поточних рахунків Відповідача, відкритих в АТ «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору.

Підпунктами 4.2.6. та 4.3.10. Договору передбачено право Позивача отримувати від Відповідача оплату вартості за наданні Послуги відповідно до Тарифів га обов`язок Відповідача сплачувати вартість Послуг Позивача згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом З цього Договору. Крім того, відповідно до п. 4.3.11. Договору. Відповідач зобов`язаний своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах). з метою належного виконання своїх обов`язків за ним Договором щодо сплати па користь Позивача вартості наданих ним Послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Позивачем права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати Послуг, а також в інших випадках, визначених цим Договором, для реалізації Позивачем права договірного списання коштів з рахунку(ів).

Відповідно до пункту 6.1 та пункту 6.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами законодавства України. Кожна із сторін за ним Договором зобов`язується відшкодувати іншій стороні збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням передбачених цим Договором зобов`язань понад неустойку (пеню, штраф). За несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Позивачем Послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,2 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пункту 9.1 договору він набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Договором також передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є Додаток № 1: Тарифи за послуги Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (тарифний пакет «Бізнес+».

На виконання умов договору позивачем відкрито відповідачу відповідний рахунок, що підтверджується виписками з банківського рахунку Дніпропетровського ОВСЗ 26002300834320 за період з 19.02.2016 по 18.02.2021.

Для досудового врегулювання позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав сплатити заборгованість за Договором (лист №103.640-11 від 12.11.2018, лист № 103.33-19/325 віл 30.06.2020; лист № 103.33-19/343 від 10.08.2020; претензія № 103.20-12/1-118 від 02.03.2021). Проте, усі зазначені листи та претензія відповідачем залишені без задоволення.

В матеріалах справи відсутні інші докази повних чи часткових розрахунків відповідача за спірним договором, як і докази припинення його дії.

Відтак, несплачена відповідачем сума становить 19 971, 89 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором банківського рахунка, який підпадає під правове регулювання положень глави 72 Цивільного Кодексу України.

Щодо основного боргу

Згідно з статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 1066 Цивільного Кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного Кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України, клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

В підтвердження виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідачу послуг розрахунково-касового обслуговування позивачем надано виписки по рахункам.

Сторонами у підпункті 4.2.6 договору погоджено, що банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до тарифів, п. 4.3.10 договору до зобов`язань відповідача віднесено сплату вартості послуг банку згідно з тарифами.

За умовами тарифу, підписаного та скріпленого відповідачем без зауважень, встановлено щомісячну вартість обслуговування тарифного пакету у розмірі 299 грн, які необхідно сплатити не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Умови договору не передбачають звільнення від сплати щомісячної вартості обслуговування тарифного пакету, яка є за своєю суттю абонентською платою.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач посилається, що договір є припиненим, тому нарахування позивача є безпідставними, оскільки Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку не користувався відповідними послугами.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи містять докази того, що позивач звертався до відповідача із пропозицією про розірвання договору відповідно до статті 188 Господарського кодексу України.

Позивач листом від 12.11.2020 № 103.33-19/75267/2020/03 відмовив у розірвані договору посилаючись на те, що за відповідачем нараховується заборгованість за надані послуги.

Відповідно до частин 1 статті 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Тобто відповідач має право на односторонню відмову від договору.

Отже відповідно до статті 651 частини 3 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Вимога про закриття рахунку є похідною від вимоги про розірвання договору.

Тому, відповідно до пункту 9.2 договір є припиненим з листопала 2020 року.

Водночас, відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що відповідно до підпункту 2.1.2 договору за щомісячне обслуговування тарифного пакету відповідач повинен сплачувати не пізніше 5-го числа наступного місяця, відповідно строк надання послуг встановлюються щомісячно з моменту порушення терміну внесення чергового платежу.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Відтак, з 06.05.2015 року позивач знав про порушення свого права, тому за надані послуги за 2015 рік строк позовної давності сплив в 2018 році; за 2016 рік строк позовної давності сплив в 2019 році, за 2017 рік строк позовної давності сплив в 2020 році.

Натомість, позивач звернувся до суду із позовом лише 20.08.2021.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який наразі продовжено до 30.04.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).

Згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 (із змін. і доп.) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Тому, за надані послуги за період січень-грудень 2018 року положення про строк позовної давності застосовуються частково.

Отже з урахування строку загальної позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги у період травень 2015 року по лютий 2018 на суму 9 805, 89 грн є такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 13, 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 9 568 грн.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є неправильним, оскільки позивачем невірно взято кінцевий період нарахування пені. Тому, вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 646, 40 грн.

Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 050, 49 грн за загальний період з 19.02.2018 по 31.01.2021 та 3% річних у розмірі 1 339, 16 грн за загальний період з 19.02.2018 по 18.02.2021.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у його постанові від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19 з посиланням на відповідні правові позиції у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 03.07.2019 у справі № 541/3253/15-ц, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 Цивільного кодексу України. Закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що три відсотки річних та інфляційні втрати були нараховані в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду, а тому неправомірно застосував позовну давність.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених строків прострочення та встановлених вище обставин (строк дії договору), суд встановив, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 1 208, 66 грн та інфляційні втрати у сумі 2 614, 86 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 105, 35 грн.

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 11-б; ідентифікаційний код 01183155) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» (49107, пр-т Гагаріна, буд. 115; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 09305480) основний борг у розмірі 9 568 грн, пеню у розмірі 646, 40 грн, 3% річних у розмірі 1 208, 66 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 614, 86 грн та судовий збір у розмірі 1 105, 35 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко