Рішення
від 23.05.2022 по справі 127/54/22
ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/54/22

Провадження № 2/127/20/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Поперечної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» з вимогами скасувати наказ ПОГ «Вінницького УВП УТОС» № 151-к від 06.12.2021 року про звільнення, поновити позивача на посаді пресувальника виробів з пластмаси, укладка деталей та виробів в термопласта на ПОГ «Вінницьке УВП УТОС», стягнути з ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 30000, 00 грн.

Позов мотивовано тим, що 02.09.2015 року позивач був прийнятий на посаду пресувальника виробів із пластмаси, укладка деталей та виробів в термопласти до ПОГ «Вінницьке УВП УТОС». Однак, 06.12.2021 року наказом № 151-к його було звільнено з «Вінницького УВП УТОС» без вказування посади, згідно п 1. ст. 40 КЗпП України. З відповідним наказом позивача було ознайомлено 07.12.2021 року. Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним виходячи з наступного. Як зазначив відповідач під час звільнення, підставою для звільнення стала зміна в організації виробництва і праці, а причиною цього є складний стан виробництва, неможливість реалізації готової продукції, однак насправді зміни в організації виробництва і праці на ПОГ Вінницькому УВП УТОС носять штучний характер. Дійсним приводом для проведення скорочення стали звернення окремих працівників до правоохоронних органів щодо порушень трудового законодавства директором, такі як: незабезпечення роботою та затримка виплати заробітної плати, а також наші скарги на зловживання керівників підприємства щодо розпорядження майном та власністю Українського товариства сліпих. Порівняно з іншими пресувальниками, які залишилися працювати, позивач має не менш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Він має значний стаж роботи на УВП, неодноразово йому доручались складні види робіт, які не могли виконати інші пресувальники. Крім того, він є активним учасником волонтерського руху підтримки української армії, за що має державну відзнаку медаль Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», неодноразово був відзначений грамотами від керівництва Вінницької області і міста Вінниці та нагороджений багатьма нагрудними знаками і медалями різних бойових підрозділів Збройних сил та Національної гвардії України. Таким чином, відповідачем порушено процедуру звільнення, а саме: не ознайомлено з документами та рішеннями, що передувало прийняттю наказу про звільнення, не вказано у наказі про звільнення посаду на якій він перебував. При цьому відповідач не запропонував інші наявні вакансії, які існують на цьому підприємстві. З викладеного вбачається, що відповідач звільнив позивача, не виконавши всі свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов`язаний поновити його на попередній роботі. Крім того, в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, яка за час вимушеного прогулу становить близько 2500,00 грн. на місяць. Також позивач зазначив, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали йому моральних страждань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем нанесено моральну шкоду його здоров`ю та психологічному стану у розмірі 30000,00 грн., яку просить також стягнути з відповідача. Вище викладене і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 05.01.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. На адресу відповідача судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів.

07.02.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 , у якому останній зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Представник відповідача зазначає, що зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників є правом власника або уповноваженого ним органу, однак це не має бути підставою для зловживання та незаконного звільнення працівників, а тому КЗпП України передбачені гарантії для захисту трудових прав. Разом з тим, підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємств Українського товариства сліпих» створене і діє з метою залучення до трудової діяльності людей з інвалідністю по зору створення умов, забезпечуючих соціальний захист людей з інвалідністю, виробництва та реалізації товарів (робіт та послуг) з метою отриманню прибутку та забезпечення розвитку виробництва, підвищення життєвого рівня робітників підприємства, фінансування діяльності Українського товариства сліпих. Отже, відповідач є самостійним суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на загальних підставах із залученням до трудової діяльності людей з інвалідністю по зору. Підприємство не є дотаційним, не отримує жодної фінансової підтримки від держави чи інших організацій. Так, у зв`язку із тим, що починаючи з 2013 року розпочався процес поступового спаду виробництва, що вплинуло на фінансовий стан виробництва, було прийнято рішення оптимізувати чисельний склад підприємства, з метою запобігання виникненню заборгованості по зарплаті та можливої ліквідації підприємства. Таким чином, твердження позивача, що зміна в організації у виробництві відповідача носить штучний характер, не відповідають дійсності. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивача було повідомлено про те, що на підприємстві відсутні посади, які могли б бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування. Причиною такої ситуації стало те, що позивач відповідно до довідки огляду МСЕК від 06.05.2015 року безтерміново встановлено групу інвалідності - Перша «Б» (по зору), яка згідно висновку комісії про умови та характер праці передбачає, що ОСОБА_1 потребує постійної сторонньої допомоги. Станок, на якому працює позивач являє собою джерело підвищеної небезпеки, робота якого полягає в постійній руховій динаміці вузлів та механізмів, які здійснюють свій рух під високим тиском із застосуванням розплавленої пластмаси. Враховуючи об`єктивну неможливість запропонувати позивачу наявні вакансії та роботи на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги викладенні в позовній заяві підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду невідомо.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА №046618 від 06.05.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена перша група інвалідності по зору з дитинства, безстроково (а.с.8).

Згідно з Трудової книжки Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 02.09.2015 року був прийнятий на роботу до ПОГ «Вінницьке ЦВП УТОС» пресувальником виробів із пластмаси, укладка деталей і виробів в термопласти.

Відповідно до Диплома бакалавра Серія В19 №012073, ОСОБА_1 закінчив у 2019 році Вищий навчальний міжнародний університет розвитку людини «Україна», здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти бакалавр, напрям підготовки «Правознавство», професійна кваліфікація «Бакалавр з права» (а.с.11-16).

У той самий час, відповідно до Довідки №598 від 28.12.2021 року ОСОБА_1 навчається на 2 курсі заочної форми навчання освітнього ступеня «магістр», за спеціальністю 231 «соціальна робота» в Вінницькому соціально-економічному інституті університету «Україна» (а.с.10).

За гуманітарну участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Президента України, подякою міського голови та почесною грамотою голови обласної державної адміністрації (а.с.37-39).

У свою чергу, як вбачається Трудової книжки Серія НОМЕР_1 , 06.12.2021 року ОСОБА_1 був звільнений ПОГ «Вінницьке ЦВП УТОС», у зв`язку із скороченням штату працівників с. 40 п.1 КЗпП України (а.с.9).

Також, даний факт підтверджується Наказом №151-к 06.12.2021 року, відповідно до якого, у зв`язку із скороченням штату працівників ПОГ «Вінницьке УВП УТС» ОСОБА_1 , звільнено з роботи згідно ст.40 п.1 КЗпП України з 06.12.2021 року. Надано компенсацію за 44 календарних дні невикористаної відпустки та виплачено вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних зарплат (а.с.7).

Позивач вважає даний Наказ №151-к від 06.12.2021 року незаконним та безпідставним, та просив суд його скасувати.

Судом також встановлено, що Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово - виробниче підприємство Українського товариства сліпих» діє на підставі Статуту затвердженого Постановою Президії ЦП УТОС №05-15-15 р. від 07.07.2020 року (а.с.57-63).

Відповідно доп.1.3Статуту засновникомі власникомПідприємства об`єднаннягромадян «Вінницькеучбово -виробниче підприємствоУкраїнського товариствасліпих» єгромадська організація«Всеукраїнська організаціяінвалідів «Українськетовариство сліпих».Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємстві Українського товариства сліпих» не відповідає по зобов`язаннях Засновника, а Засновник не відповідає по зобов`язаннях підприємства.

П. 2.1 Статуту передбачено, що Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємств Українського товариства сліпих» створене і діє з метою залучення до трудової діяльності людей з інвалідністю по зору створення умов, забезпечуючих соціальний захист людей з інвалідністю, виробництва та реалізації товарів (робіт та послуг) з метою отриманню прибутку та забезпечення розвитку виробництва, підвищення життєвого рівня робітників підприємства, фінансування діяльності Українського товариства сліпих.

Абзацом 2, ч.4.1 Статуту визначено, що Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємств: Українського товариства сліпих» є самостійним господарюючим суб`єктом з правами юридичної особи, яке на засаді використання трудовим колективом частини майна Українського товариства сліпих виробляє та реалізовує продукцію, і діє за принципами господарського розрахунку.

Підприємство для виконання статутних завдань має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права. Має самостійний баланс та поточні рахунки. (п.4.2, 4.3 Статуту)

Отже, відповідач є самостійним суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на загальних підставах із залученням до трудової діяльності людей з інвалідністю по зору (п.2.2 Статуту).

Підприємство не є дотаційним, не отримує жодної фінансової підтримки від держави чи інших організацій.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом Законів про працю України, Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю відповідно до абзацу 2 підпункту 3.1. пункту 3 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2007 від 16 жовтня 2007 року означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно вибирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою. А в абзаці 2 підпункту 4.1. пункту 4 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2004 від 7липня 2004 року зазначено, що право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини). Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-18/2013 зазначено, що право на працю є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачений правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, як гарантія забезпечення права громадян на працю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розірвання трудового договору з даних підстав має проводитися з дотриманням передбаченого ст. 492 КЗпП України порядку вивільнення працівників.

Відповідно до ст. 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що звільненню ОСОБА_1 слугувало те, що з 2013 року у підприємтва розпочався поступовий спад виробництва, у зв`язку з чим було прийнято рішення оптимізувати чисельний склад підприємства з метою запобігання виникнення заборгованості по заробітній платі та можливої ліквідації підприємтва.

Актом від 12.07.2021 року комісія у складі представників ПОГ «Вінницьке УВП УТОС»: головного інженера Галянта М.І., начальника виробництва Волощука Г.М., головного механіка ОСОБА_3 , начальника відділу кадрів ОСОБА_4 , начальника цеху №2 Мисько С.В., майстра цеху №2 ОСОБА_5 склали даний акт про те, ОСОБА_1 не може займати посаду на робочому місці (процесі) за спеціальністю пресувальник виробів з пластмаси, тобто підтверджено факт неможливості допуску ОСОБА_1 до робочого місця працівника, на якому він до цього здійснював свою роботу (а.с.82)

На засіданні адміністрації ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» про фінансово-господарський стан підприємства Протоколом №1 від 27.09.2021 року затверджено, що з метою вругулювання фінансово-господарського стану ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» за підсумками 3-го кварталу 2021 року начальникам цехів, підрозділів та відділів здійснити аналіз можливої оптимізації виробництва та за необхідності як крайній захід запропонувати перелік посад і робочих місць за спеціальностями, які можуть бути скороченні на підприємстві, з можливим в послідуючому скорочення чисельності та штату працівників підприємства з урахуванням норм чинного законодавства України (а.с.75-77).

Наказом №45 від 27.09.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад, робочих місць за спеціальністю на процесах та створення комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі працівників стосовно яких встановлено обмеження на звільнення, а також працівників, які можуть бути звільнені за умовами погодження вказаного питання з комітетом трудового колективу та з виробничою первинною організацію підприємства» виведено з 01.12.2021 року зі штатного розпису шляхом скорочення наступні посади, робочі місця, зокрема, за спеціальністю по Цеху №2 - «пресувальник виробів з пластмаси». (а.с.69-70).

Поданням від 28.09.2021 року внесено на розгляд розширеного засідання комітету трудового колективу, правління виробничої первинної організації та адміністрації ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» наступні питання: виключення з 01.12.2021 року із штатного розпису шляхом скорочення наступних накантних посад: «бухгалтер» 1 штатна одиниця, «головний енергетик» 1 штатна одиниця, «майстер цеху №2» 1 штатна одиниця, «майстер цеху №5» 1 штатна одиниця. У даний перілік посад була включена посада позивача, а саме «майстер цеху №2» (а.с.64-65).

Відповідно до штатного розпису професій ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» від 10.07.2021 року Цех №2, це цех по виготовленню кип`ятильників та електроплитки. Для посади пресувальник виробів з пластмаси передбачено 5 штатних одиниць (а.с.71-72).

Відповідно до штатного розпису професій ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» від 08.12.2021 року, лля посади пресувальник виробів з пластмаси вже було передбачено 4 штатних одиниць (а.с.73-74).

Наказом №124 від 30.09.2021 року ОСОБА_1 було ознайомлено про заплановане скорочення чисельності та штату працівників, попередження працівників про звільнення із скороченням штату та внесення змін до штатного розпису підприємства у зв`язку з скорочення. ОСОБА_1 зазначив що він з наказом не згідний, залишає за собою право оскаржити в суді даний наказ (а.с.78-80).

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників зумовлено спадом виробництва виходячи знаступного.

Відповідно до Акту за результатами перевірки діяльності та виконання умов трудового договору ОСОБА_6 директором ПОГ «Вінницьке УВП УТОС» від 08.07.2021 року, виробничі можливості підприємства залишаються на достатьо високому рівні. Підприємство працює, в міру можливостей виготовляє та реалізує свою продукцію, підтримує у задовільному стані власність та основні засоби. Однак, спостерігається тенденція з року в рік до зменшення об`єму втробництва та об`єму реалізації в натуральних одиницях та до зростання обсязів продукції, що залежується на складі. На підприємстві має місце порушення законодавства про колективні договори, оскільки використовується незареєстрований у встановленому порядку колективний договір, підприємством не ведеться належним чином облік робочого часу, на підприємстві зберігається значна заборгованість з заробітної плати, яка приховується і відомомсті щодо якої не подаються до ЦП УТОС та державних органів, при цьому директором постійно порушується законодаство про працю щодо виплати заробітної плати та інше (а.с.19-36).

Управління держпраці у Вінницькій області №02-Р643 від 11.10.2021 року повідомило ОСОБА_1 , що за результатами проведеного заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, встановлено, що виплата заробітної плати проводиться з порушенням строків виплати, у зв`язку із несвоєчасним фінансуванням, а саме: існує заборгованість із виплати заробітної плати працівникам за червень серпень 2021 року (а.с.17).

З наведених відповідачем доказів слідує, що у структурі відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що запроваджені з метою проведення заходів направлених на зменшення витрат та підвищення рівня організації роботи, що і обумовило скорочення чисельності штату працівників. Однак, суд звертає увагу, що керівництвом ПОГ «Вінницьке УВП УТС» систематично здійснюється грубе порушення законодаства про працю. Керівнику підприємства Ільніцькому К.Ф, за результатами проведеного заходу державного контролю винесений припис про усунення порушень законодаства про працю. Наряду з значною роботою направленої на реалізацію продукції, на підприємстві має місце відпуск готової продукції в значних об`ємах з відстрочкою платежів без укладення відповідних договорів з покупцями, а також без встановлення особи покупців, чим створюється ризик неоплат і заподіяння матеріальних збитків внаслідок неможливості стягнення коштів з дебіторів та інші порушення (а.с.18-36).

Також, з аналізу наведеного слідує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати вивільнюваному працівнику роботу яку він може виконувати за відповідною професією чи спеціальністю, і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота. З наведеного слідує, що обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу не є безумовним, такому обов`язку кореспондує фактична можливість пропонування роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку вивільнюваний працівник може виконувати в силу освіти, спеціальності, професії, практичних навичок, тощо, а у разі відсутності такої роботи, роботодавець має запропонувати будь яку іншу роботу, у разі її наявності.

Таким чином, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, а у разі відсутності такої будь яку іншу, наявну на підприємстві, в установі, організації роботу.

Як зазначено у відзиві представник відповідача, на час звільнення позивачу повідомлено про те, що на підприємстві відсутні посади, які могли б бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування. Причиною такої ситуації стало те, що позивач відповідно до довідки огляду МСЕК від 06.05.2015 року безтерміново встановлено групу інвалідності - Перша «Б» (по зору), яка згідно висновку комісії про умови та характер праці передбачає, що ОСОБА_1 потребує постійної сторонньої допомоги. Актом від 12.07.2021 року встановлено те, що ОСОБА_1 не може виконувати роботу пресувальника виробів з пластмаси без загрози його життю та здоров`ю. Тому, враховуючи об`єктивну неможливість запропонувати позивачу наявні вакансії та роботи на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Однак, на час прийняття на роботу 02.09.2015 року, ОСОБА_1 , вже мав 1 групу інвалідності (по зору), і був прийняти на посаду пресувальником виробів із пластику, укладка деталей і виробів в термопласти, та його хвороба не заважала виконувати роботу протягом 2015- 2021 ріків, що ставить під сумнів Акт про встановлення факту неможливості допуску до робочого місця ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленою у нього 1 групи інвалідності (по зову).

Крім того, представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні заявляв клопотання про витребування доказів по справі, а саме: штатного розпису посад станом на 01.12.2021 року із відмітками наповненості штату та порявняльну таблицю по визначенню кандидатур на скорочення. Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду частково докази, а саме порівняльну таблицю по виявленню осіб, які мають переважне право залишення на роботі. ОСОБА_1 до такої категорії не входив (а.с.85-86).

З огляду на викладене суд констатує, що відповідачем при звільненні позивача порушено частину другу статті 40, частину третю статті 492 КЗпП України, оскільки не дотримано (проігноровано) встановлені вказаними нормами гарантії захисту від незаконного звільнення, чим порушено право ОСОБА_1 на працю, як найманого працівника, а тому такі права підлягають поновленню, шляхом визнання звільнення незаконним та поновлення на раніше займаній посаді.

Як встановлено ч.ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав визнання звільнення ОСОБА_1 з роботи, що оформлено Наказом №151-к від 06.12.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з 306.12.2021, у зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та встановив наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді.

Разом з тим, з наданої позивачем Довідки №394 від 23.12.2021 року про отриманні доходи за період з 01.01.2021 року по 06.12.2021 року вбачається, що нарахований дохід за період ОСОБА_1 склав 25619,66 грн., утримано ЄСВ - 1357,84 грн., сума ПДФО - 3368,15 грн. (а.с.96).

Відповідно до Розрахунку заробітної плати за останні 2 календарних місяці з 06.10.2021 року по 06.12.2021 року ОСОБА_1 пропрацював 43 робочих дні. Отримана заробітна плата склала - 13 968,84 грн., середньоденна заробітна плата - 324,86 грн. (13 968,84 (оримана заробітна плата) :43 (відпрацьованих дні). Кількість днів вимушеного прогулу - 117 днів. Таким чином сума заробітку за час вимушеного прогулу складає 38 008,62 грн.

З огляду на викладене суд вважає за можливим захистити порушене право позивача, шляхом зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_8 середній заробіток на посаді пресувальника виробів з пластмаси, укладка деталей та виробів в термопласти за час вимушеного прогулу з 06.12.2021 року по 24.05.2022 року у розмірі 38 008,62 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, що заявлені позивачем на суму 30 000 грн., суд виходить з наступного.

Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються ст. 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Тому обов`язок відшкодування моральної шкоди виникає із самого факту протиправної поведінки щодо позивача. Цілком зрозуміло, що протиправна поведінка службової особи, яка наділена правом прийому, звільнення з роботи по відношенню до позивача викликала в позивача почуття невизначеності, розгубленості, невпевненості у завтрашньому дні.

Виходячи із зазначених норм Конституції України та Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок незаконного звільнення.

Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовані тим, що незаконні дії відповідача призвели до його моральних страждань та втрати душевного спокою.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що протиправними діями відповідача з його звільнення з роботи йому завдано моральних страждань, зокрема зважає на те, що позивач після звільнення став хвилюватись, переживати з приводу втрати роботи. Така реакція є типовою для людського організму в такій ситуації.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано вимоги розумності і справедливості, характер порушення прав позивача, глибини її душевних страждань та їх тривалість, суд враховує також тривалість незаконного позбавлення її можливості реалізації свого права на працю, а також ступінь вини особи, яка допустила незаконне звільнення позивача з посади, а також поведінку самого позивача як під час звільнення так і після цього.

Наведене вище приводить суд до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди є помірно великим, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 30000,00 гривень, що буде достатнім для компенсування тих душевних страждань, які було пережито позивачем.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 наведеного Закону.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Дослідивши додані представником документи, а саме: Ордер на надання правової допомоги від 07.02.2022 року, Акт приймання-передачі наданий юридичних послуг на суму 3000,00 грн., та квитанцію до прибуткового касового ордеру №10 на суму 3000,00 грн., суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу є документально обґрунтованим (постанова Верховного Суду у справі №755/15364/17 від 29.01.2020 року).

Таким чином, з відповідача слід стягнути 3000,00 грн. витрати на правову допомогу адвоката.

Оскільки при звернення до суду із данимй позовом позивач був звільнений від справи судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути 5485,20 грн.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 42, 43, 492, 184, 235, 237 -1 КЗпП України, ст.ст. 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати Наказ Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» №151-к від 06.12.2021 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді пресувальника виробів з пластмаси, укладка деталей та виробів в термопласти на Підприємстві об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих».

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», код ЄДРПОУ 03967493, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2021 року по 24.05.2022 року у розмірі 38 008 (тридцять тисяч вісім) гривень 62 копійки.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

Стягнути Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», код ЄДРПОУ 03967493, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», код ЄДРПОУ 03967493, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 3000 (три тисячі) гривень витрати на правову допомогу.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», код ЄДРПОУ 03967493, на користь держави 5482 (п`ять тисяч чотириста вісімдет дві) гривні 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», код ЄДРПОУ 03967493, адреса: м.Вінниця, вул.600-річчя, 9.

Повний текст рішення суду складено 29.05.2022 року.

Суддя:

Дата ухвалення рішення23.05.2022
Оприлюднено28.06.2022

Судовий реєстр по справі —127/54/22

Ухвала від 06.10.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

Ухвала від 22.09.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сакара Наталія Юріївна

Постанова від 22.08.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Постанова від 22.08.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Ухвала від 22.08.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Ухвала від 13.07.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Ухвала від 22.06.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Ухвала від 16.06.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Ковальчук О. В.

Рішення від 23.05.2022

Цивільне

Вінницький міський суд Вінницької області

Бойко В. М.

Ухвала від 05.01.2022

Цивільне

Вінницький міський суд Вінницької області

Бойко В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні