Рішення

від 30.05.2022 по справі 260/1329/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2022 рокум. Ужгород№ 260/1329/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області від 23.12.2021 року №918/01-12; 2) стягнути з Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як особі учаснику бойових дій розмірі 7354,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він являється учасником бойових дій, у зв`язку з чим в 2021 році йому було виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у сумі меншій, аніж передбачено нормами ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV). Вказані дії відповідача вважає протиправними та такими, що суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.

26 квітня 2022 року відповідач надіслав на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву б/н б/д, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки спірну виплату йому було перераховано 28 квітня 2021 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) являється учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20 квітня 2017 року.

В 2021 році Управлінням соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Управління) було виплачено ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1491,00 грн., що підтверджується листом Управління №918/01-12 від 23.12.2021.

Вказана обставина сторонами не заперечується та не є предметом доказування.

Не погоджуючись з розміром виплаченої в 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, 30 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату такої у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

За результатами розгляду вказаної заяви листом Управління №918/01-12 від 23.12.2021 повідомлено, що спірні виплати було проведено у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Жертв нацистських переслідувань», а тому у проведенні перерахунку було відмовлено.

Вважаючи, що сума щорічної разової грошової допомоги до 05 травня виплачена йому у меншому, ніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон).

При цьому, до ветеранів війни, в розумінні норм Закону належать також учасники бойових дій.

Так, ст. 12 вказаного законодавчого акту передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 12 було доповнено ч. 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

В подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2021 році ОСОБА_1 разової грошової допомоги, ст. 12 Закону діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Поряд з цим 08 квітня 2021 року на підставі приписів ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" (далі - постанова №325), якою затверджено, в тому числі, Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Так, відповідно до постанови №325, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році учасникам бойових дій виплачується у розмірі 1491,00 гривень.

Позивачем заявляється та визнається відповідачем, що в 2021 році Управління виплатило ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому постановою №325, а саме: 1491,00 грн.

Таким чином, в спірних правовідносинах відповідач керувався приписами підзаконного нормативно-правового акту, положення якого суперечать Закону.

Суд вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними з огляду на наступне.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Нормами ст. 19 Конституції України передбачений обов`язок органів державної влади, до яких також відноситься і відповідач, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене у спірних правовідносинах Управління повинно керуватися положеннями Закону та проводити виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011). Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 зазначив, що "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту".

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд вважає, що разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підпадає під захист, гарантований цією статтею.

Тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, суд вважає, що Управління повинно було виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а тому відмова у проведенні перерахунку є протиправною.

Однак, як вбачається із позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 7354,00 грн.

Проте суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача, враховуючи норми ст. 245 КАС України, в даному випадку буде саме зобов`язання уповноважений орган провести відповідний перерахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені протиправні дії відповідача, що проявилися у виплаті зазначеної допомоги у меншому, ніж передбачено законодавством розмірі, та подальшій відмові провести відповідний перерахунок, з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов з врахуванням вищенаведеного.

При цьому суд не вбачає підстав для обмеження права позивача на звернення до суду з даним позовом встановленими нормами ст. 122 КАС України строками звернення, оскільки враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в ухвалі від 23 грудня 2021 року у справі №160/7559/21, відповідно до якої перебіг строку звернення особи до суду з позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік слід обраховувати з 30 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний суд НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 26099591) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області від 23.12.2021 року №918/01-12, у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін