Ухвала

від 24.05.2022 по справі 757/57110/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/57110/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/219/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представників власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року задоволено клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189 та ч. 3 ст.209 КК України та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у користуванні останнього, з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_8 про накладення арешту на майно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підстави, передбачені КПК України для накладення арешту на майно відсутні, в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано та не вказано в чому полягала необхідність арешту майна та яку дієвість кримінального провадження буде досягнуто у зв`язку із застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, в оскаржуваному рішенні відсутні доводи на підтвердження співмірності обмеженням права власності та наслідків арешту майна. Оскаржувана ухвала є невмотивованою та необґрунтованою, без посилання на докази, на підставі яких слідчий суддя прийшов до висновків про необхідність арешту квартири, як предмету вчинення несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку, шляхом вимагання така квартира не була отримана.

Фактично, за наведених в клопотанні мотивів, необхідність арешту майна зводиться до того, що таке майно було придбано ОСОБА_6 в 2020 році, не зважаючи на те, що начебто розслідувані події мали місце в 2018-2019 роках. Слідством не встановлено точного часу здійснення кібератак, досудове розслідування триває вже більше двох років, жодній особі не повідомлено про підозру, ОСОБА_6 жодного разу не викликався на допит до слідчого чи прокурора, в ЄДРСР окрім як ухвали про продовження стоків досудового розслідування не міститься інших ухвал по даному кримінальному провадженні, що в тому числі свідчить про формальний характер проведення досудового розслідування, а його форми та методи не направлені на ефективне його здійснення.

Апелянт вказує на те, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки не містить відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

В порушення ч. 2 ст. 173 КІІК України судом не вказано наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КІІК України, як необхідну підставу для арешту майна; відсутність можливості використання його як доказу; відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; не обґрунтовано співмірності обмеження права власності із завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб.

Судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, на підставі яких доказів суд пов`язує майно із обставинами кримінального правопорушення, не наведено взаємозв`язку між арештованим майном та обставинами кримінального правопорушення, не зазначено доказів, які б такий взаємозв`язок підтверджували.

Апелянт звертає увагу на те, що вказана квартира є спільною власністю, придбана в законний спосіб, частково на кошти батьків ОСОБА_6 , які впродовж багатьох років займаються виготовлення продукції власного виробництва. Окрім цього батьки ОСОБА_6 мають власні заощадження, оскільки отримують заробітну плату, надають земельні ділянки в оренду та майно в лізинг, отримують соціальні виплати та додаткові блага. Такі відомості в тому числі підтверджуються відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 01.11.2021 року щодо ОСОБА_9 , матері ОСОБА_6 .

Іншу частину коштів вносила дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , оскільки остання також вносила кошти, відповідно до договору купівлі продажу квартири від 22.09.2020 року, бланк № НМВ 585792.

Також апелянт зазначає, що в ухвалі вказано, що в кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019 року розслідуються правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189 та начебто ч. 3 ст. 209 КК України, що в тому числі допускає арешт квартири. Однак відповідно до Витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України не внесено, (а.с.6), досудове розслідування щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом не здійснюється, що також підтверджується постановою про зміну групи прокурорів від 23.12.2020 року (а.с.8), ухвалою про продовження строків досудового розслідування від 15.02.2021 року (а.с.10), рапортом старшого інспектора Департаменту кіберполіції національної поліції України ОСОБА_11 (а.с. 34), в яких відсутні відомості про ч. 3 ст. 209 КК України.

В клопотанні вказано про начебто розслідування злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України з метою приховання незаконності ініціювання арешту. Слідчим суддею під час його розгляду підстав законності його звернення не перевірено, співставлення на предмет обґрунтованості та правдивості відомостей, вказаних в клопотанні із фактичними обставинами кримінального провадження не здійснено.

Крім того апелянт зазначає, що 01.11.2021 року представником власника майна подано заяву про виклик в судове засідання для участі у ньому, з метою доведення своєї правової позиції, також із зазначенням відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КІІК України, яке не було розглянуто.

Позбавлення судом першої інстанції права ОСОБА_6 на участь у судовому розгляді справи, що стосується його прав та обов`язків та позбавлення можливості надання своїх пояснення стосовно клопотання є порушенням доступу до правосуддя та порушення принципу змагальності у кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 22 КПК України). Не допущення власника майна або його представника свідчить про однобічний підхід при вирішенні питання про арешт та застосовану судом не пропорційність між обмеженням права ОСОБА_6 у користуванні майном із завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна в підтримку апеляційної скарги, яку просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення поданої апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за клопотанням прокурора, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 42019000000001779 від 19.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 209 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення до Генеральної прокуратури України компетентних органів Французької Республіки за фактами кібератак упродовж листопада 2018 червня 2019 на понад 1200 об`єктів у різних країнах із використанням «програм-вимагачів»- «LOCKER GOGA».

Під час спільного розслідування, проведення процесуальних дій за відомостями отриманими в ході виконання доручення слідчого від Департаменту кіберполіції Національної поліції України та за повідомленнями компетентних органів Франції, Норвегії та інших країн установлено, що до вчинення кримінальних правопорушень серед інших причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у власності та користується автомобілем «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

За повідомленням французьких правоохоронних органів ОСОБА_6 орендував сервер «С2», який надається французькою хостинговою компанією «ONLINE», під час обміну інформації з яким французька компанія ALTRAN зазнала атаки шкідливого програмного забезпечення, за що ОСОБА_6 отримував грошові електронні активи, здобуті злочинним шляхом.

Також, було встановлено, що ОСОБА_6 має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а саме ОСОБА_6 , не маючи офіційних доходів, які співрозмірні з його видатками, купує у свою приватну власність транспортні засоби, цінне нерухоме майно, земельні ділянки та інше, таким чином своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння.

Так, за короткий проміжок часу, в період 2018-2021 р.р., у більшості безпосередньо після фактів вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 придбав у власність та зареєстрував на себе наступні об`єкти нерухомого та рухомого майна:

- АДРЕСА_1 , дата набуття право власності квартири - 22.09.2020.

- автомобіль: «Honda accord» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також реєстраційної картки майно за вищевказаними адресами на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

28.10.2021 нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у користуванні останнього, визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

28.10.2021 прокурор відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в рамках досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000001779 від 19.08.2019, а саме нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у користуванні останнього, з метою збереження речових доказів.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що дане нерухоме та рухоме майно ОСОБА_6 отримав у володіння за кошти, отримані в результаті вчинення кримінальних правопорушень, тобто воно набуте кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, міг використовувати його під час вчинення злочину та відповідно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

01.11.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у користуванні останнього, з метою збереження речових доказів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на вказане нерухоме майно,перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема те, що постановою 28.10.2021 нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні останнього, визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, оскільки воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна в цій частині, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження та враховано обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки всупереч тверджень апелянта, вказане майно постановою слідчого від 28.10.2021 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, як таке, що відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, а тому з метою збереження речових доказів клопотання прокурора підлягало задоволенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується на час розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що в ухвалі вказано, що у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019 року розслідуються правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189 та начебто ч. 3 ст. 209 КК України, що в тому числі допускає арешт квартири. Однак відповідно до Витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України не внесено, (а.с.6), є слушними, проте вони не спростовують висновків слідчого судді викладених в оскаржуваній ухвалі. Більш того, під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення надіслано на адресу апеляційного суду витяг з кримінального провадження № 42019000000001779 від 19.08.2019 року, з якого вбачається, що органом досудового розслідування розслідуються правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189 та ч. 3 ст. 209 КК України. Відомості до даного витягу про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 209 КК України внесено 26.10.2022 року.

Твердження апелянта, що вказана квартира є спільною власністю, придбана в законний спосіб, частково на кошти дружини та батьків ОСОБА_6 , мають бути перевіренні органом досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження № 42019000000001779. А також можуть бути підставою для звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування накладеного арешту на майно.

Також є слушними доводи апелянта стосовно того, що судовий розгляд відбувся без повідомлення власника майна за наявності клопотання про проведення судового розгляду за участі сторін від представника власника майна. Однак колегія суддів вважає, що дана обставина не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали з урахуванням вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, а також, що права власника майна відновлено під час апеляційного розгляду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги, висновків слідчого судді не спростовують, але можуть бути підставами, які підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4