Постанова

від 30.05.2022 по справі 640/2469/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2469/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпортсервіс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпортсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Імпортсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 005791406;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 0057511406;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 1 921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та 8 164, 25 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн., 25 коп. понесених витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про порушення частини першої статті 257, пункту 2 статті 52 Митного кодексу України (далі - МК України), у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041 на загальну суму 8 526,96 грн., вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митою декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041 на загальну суму 18 759,29 грн., викладені в Акті перевірки № 1286/26-15-14-06-06/38390280 від 26 жовтня 2018 року (далі - Акт перевірки), суперечать дійсності, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року №№ 005791406 та 0057511406, є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2015 року між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС», в особі директора ОСОБА_1, та компанією «ANP HOLDINGS LTD», в особі директора ОСОБА_2, укладено контракт № 1-25-06/15, за умовами якого компанія «ANP HOLDINGS LTD», як продавець, взяла на себе зобов`язання продати, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС», як покупець, взяло на себе зобов`язання придбати товари шкіряної промисловості (взуття та інше) в кількості і асортименті вказаних в Інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

На виконання умов вказаного контракту компанія «ANP HOLDINGS LTD» відповідно до інвойсу від 14 березня 2016 року № Е001 продала, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС» придбало товари ««взуття в асортименті торговельних марок «Respect», «Nilaaа,;Nila», «Marco Tozzi», «s. Oliver», «Tamaris», «Caprice», «SUAVE for Ergo», «GEORGO», у тому числі й пантолети чоловічі та жіночі торговельної марки «Respect» виробництва компанії «Calba s.r.l. - 284 пари», загальною вагою брутто 4 745, 46 кг у кількості 741 місце, вартістю 18 227,66 доларів США, згідно з вищезазначеним рахунком-фактурою (інвойсом).

На митну територію України товари переміщено 25 березня 2016 року в зоні діяльності Львівської митниці ДФС (п/п Рава-Руська - Хребенне) через митний кордон України автомобілем з території Республіки Польща за попередньою митною декларацією від 24 березня 2016 року № 100000000/2016/815484.

У той же день, 25 березня 2016 року, товари доставлені в зону діяльності Київської міської митниці ДФС та оформлені в митному режимі імпорту за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ № 100250001/2016/104041 та випущені у вільний обіг.

Декларування товару здійснено керівником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС», яким до митного оформлення подано, зокрема, такі документи:

- контракт від 25 червня 2015 року № 1-25-06/15, укладений між компанією «ANP HOLDINGS LTD» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС»;

- інвойс від 14 березня 2016 року № Е001;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 24 березня 2016 року;

- книжка МДП № XK78787021.

Відповідно до фактичних даних, зазначених у наведених вище товаросупровідних документах, відправником товарів виступила компанія «ANP HOLDINGS LTD» /Великобританія/отримувачем - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС»/код ЄДРПОУ 38390280/.

На підставі зазначених документів заявлено митну вартість товарів, інші відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Державною фіскальною службою України у відповідь на запит від 06 лютого 2018 року № 1847/5/99-99-20-02-01-16 отримано лист митної адміністрації Італії від 26 червня 2018 року № 7264/RU/GG стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення товару «взуття на підошві з гуми…», ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «ТД «ІМПОРТ СЕРВІС» та оформленого за митною декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041.

За результатами опрацювання зазначеної відповіді та товаросупровідних документів до неї було встановлено, що відправником товару в експортній митній декларації вказано італійську компанію «CALBA S.R.L», а не великобританську компанію «ANP HOLDINGS LTD»., а вартість товару не відповідала вартості товару, зазначеній в інвойсі від 14 березня 2016 року № Е 001, поданому митним органом України до митного контролю при оформленні.

З 08 по 12 жовтня 2018 року працівниками Головного управління ДФС у м. Києві проводилась документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТ СЕРВІС» вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, своєчасності та достовірності сплати митних платежів під час митного оформлення товарів «взуття…» за митною декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041.

За результатами перевірки був складений Акт № 1286/26-15-14-06-06/38390280 від 26 жовтня 2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки встановлено порушення:

- вимог частини першої статті 257, пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041, на загальну суму 8 526,96 грн.;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 25 березня 2016 року № 100250001/2016/104041, на загальну суму 18 759,29 грн.

Загальна сума занижених податкових зобов`язань - 27 286, 25 гривень.

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 0057511406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на 18 759,29 грн, та сплату 4 689,82 грн - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року № 0057491406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на 8 526,96 грн, та сплату 2 131,74 грн.- штрафних санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, якими донараховано митні платежі та застосовано фінансові санкції, вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки, ТОВ «Торговий дім «Імпортсервіс» під час процедури митного оформлення задекларовано занижену митну вартість товару «взуття…» та, як наслідок, занижено суму обов`язкових податкових платежів до Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до вимог частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Частинами першою-третьою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною першою статті 345 МК України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (частина третя статті 345 МК України).

Відповідно до вимог статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 частини другої статті 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно зі статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Частинами першою та другою статті 354 МК України передбачено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в органі доходів і зборів протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Відповідно до частини одинадцятої та дванадцятої статті 354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Таким чином, за загальним правилом визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України здійснюється декларантом під час декларування в порядку, встановленому МК України. Водночас, декларант зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Також, МК України передбачено можливість контролю правильності визначення митної вартості товарів у поданій митній декларації, який здійснюється органами доходів і зборів під час під час проведення митного контролю і митного оформлення або за результатами проведених в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірок правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

В свою чергу, відповідно до статті 351 МК України підставою для проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами може бути надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Водночас, положення статті 352 МК України дозволяють органу доходів і зборів під час проведення перевірок використовувати документально підтверджені відомості від уповноважених органів іноземних держав.

З огляду на зазначене, колегія судів, зазначає про правомірність проведення перевірки митної вартості та її коригування після випуску товарів.

Відповідно до вимог статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України після їх випуску є надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом пешої інстанції, висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується на підставі інформації, отриманої від митних органів Італійської Республіки щодо ввезеного на митну територію України товару «взуття…».

Саме на підставі аналізу наданих Італійським митним органом експортної митної декларації від 24 березня 2016 року № 16PL 303080E0011236 та рахунку-фактури (інвойсу) від 17 березня 2016 року № 217, що став підставою для її оформлення, відповідач встановив, що вартість товару «взуття…» визначено на рівні 4 212,4 євро, що складає 123 346,05 грн. в перерахунку за офіційним курсом гривні до євро станом на 25 березня 2016 року (дату оформлення митної декларації № 100250001/2016/104041) та, з урахуванням наведеного, зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, за експортною митною декларацією від 24 березня 2016 року № 16PL303080E0011236 відправником товару виступає компанія «CALBA S.R.L.» (Італія), одержувачем - «IMPORTSERVISE LLC» (ТОВ «ІМПОРТСЕРВІС»). Рахунок-фактура (інвойс) від 17 березня 2016 № 217, виставлений компанією «CALBA S.R.L.» до ТОВ «ІМПОРТСЕРВІС».

В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність ділових зав`язків між компанією «CALBA S.R.L.» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС».

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що представлені ГУ ДФС в м. Києві експортна митна декларація від 24 березня 2016 року № 16PL303080E0011236 та рахунок-фактура (інвойс) від 17 березня 2016 № 21 є належними доказами у даній справі, оскільки ними підтверджується, що експортування товару на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС» здійснено саме компанією «CALBA S.R.L.», а також, що ціна експортованих товарів була вищою у порівнянні із вказаною у інвойсі від 14 березня 2016 року № Е001.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на обставини, встановлені постановою Солом`янського районного суду м. Києві від 23 листопада 2018 року у справі № 760/24176/18, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, якою закрито провадження в справі за протоколом про порушення митних правил від 16 серпня 2018 року № 0522/10000/18 відносно ОСОБА_1 , директора ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПОРТСЕРВІС».

Колегія суддів звертає увагу, що вказаною постановою не спростовано достовірність експортної митної декларації від 24 березня 2016 року № 16PL303080E0011236 та рахунку-фактури (інвойсу) від 17 березня 2016 № 21, натомість ці документи не могли бути враховані Солом`янським районним судом м. Києва з огляду на їх неофіційний характер, а відтак недопустимість таких доказів.

Матеріали справи № 760/24176/18 на момент її розгляду не містили доказів, які б беззаперечно стверджували, що саме при декларуванні товару на митній території України мало місце подання документів, які містять неправдиві відомості щодо вартості товару, а також про наявність у ОСОБА_1 умислу на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Судом було лише констатовано, що складений протокол про вчинення правопорушення не відповідав законодавчим вимогам, зокрема не містив даних про те, які дії скоєно саме ОСОБА_1 , в ньому не описано об`єктивну та суб`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, та не додано належних доказів.

Таким чином, з огляду на викладене, суд перщшої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Торговий дім «Імпортсервіс» під час процедури митного оформлення задекларовано занижену митну вартість товару «взуття…» та, як наслідок, занижено суму обов`язкових податкових платежів до Державного бюджету України.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Водночас, у пункті 54.3 статті 54 ПК України визначені умови за яких контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до вимог частини першої статті 64 МК України в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до вимог статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Таким чином, відповідачем під час проведення перевірки митної вартості при визначенні вартості товарів «взуття в асортименті торговельних марок «Respect», «Nilaaа,;Nila», «Marco Tozzi», «s. Oliver», «Tamaris», «Caprice», «SUAVE for Ergo», «GEORGO», у тому числі й пантолети чоловічі та жіночі торговельної марки «Respect» виробництва компанії «Calba s.r.l. - 284 пари», які були ввезені на митну територію України, за основу приймалася вартість товарів у країні експорту на підставі документів, які надійшли від митної адміністрації Італії, що відповідає вимогам ПК України та МК України.

За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням даних та матеріалів, отриманих від митної адміністрації Італії, під час перевірки платника податків через порушення пункту 2 частини другої статті 52 на підставі статті 55 МК України, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску визначено митну вартість товару..

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів, а саме податку на додану вартість та ввізного мита.

Отже, враховуючи факт подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до сплати мита у неповному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпортсервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.О. Лічевецький