Рішення

від 22.05.2022 по справі 914/3245/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2022 Справа № 914/3245/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрий газда», м. Львів

про стягнення 60 801,04 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

22.11.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрий газда», м. Львів про стягнення 519 135,51 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву було залишено без руху.

17.11.2021 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №27361/21 від 17.11.2021).

Ухвалою від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

Ухвалою від 20.12.2021 суд відклав підготовче засідання на 17.01.2022.

Ухвалою від 17.01.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 07.02..2022.

04.02.2022 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №2981/22 від 04.02.2022).

07.02.2022 через канцелярію суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрий газда» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3110/22 від 07.02.2022).

В підготовчому засіданні 07.02.2022 було оголошено перерву до 21.02.2022.

В підготовчому засіданні 21.02.2022 було оголошено перерву до 03.03.2022.

Ухвалою від 03.03.2022 суд відклав підготовче засідання на 11.04.2022.

Ухвалою від 11.04.2022 суд відклав підготовче засідання на 02.05.2022.

В підготовчому засіданні 02.05.2022 було оголошено перерву до 16.05.2022.

16.05.2022 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 18 777,92 грн пені, 31 229,56 інфляційних, 10 793,56 грн 3% річних та повернути позивачу судовий збір у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

З огляду на те, що за результатами підготовчого засідання, яке призначено на 16.05.2021, було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, за письмовою згодою сторін розпочав розгляд справи у даному судовому засіданні після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 16.05.2022 було оголошено перерву до 23.05.2022.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що 17.03.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір №4881/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді виконав несвоєчасно. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано пеню в сумі 18 777,92 грн, 3% річних в сумі 10 793,56 грн, інфляційні в сумі 31 229,56 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 60 801,04 грн.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив проти стягнення пені, оскільки договором не передбачено порядку стягнення та розміру пені.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

17.03.2011 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Добрий газда» (споживач) було укладено договір №4881/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов`язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії, зокрема, загальне максимальне теплове навантаження об`єкта визначено в обсязі 1,214000 Гкал/год. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об`єкта відповідача за адресою м. Львів, вул. Панча, 18Б.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об`єкт відповідача за період часу з серпня 2020 року по липень 2021 року включно тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах загальною вартістю 1 658 334,47 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунковими документами.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації (позивачу) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 18 777,92 грн пені, 10 793,56 грн 3% річних, 31 229,56 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді виконав з порушенням строків, встановлених умовами договору.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З наведеного випливає, що обов`язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов`язок та умови сплати пені.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню сумі 18 777,92 грн.

Як вбачається із договору, у п. 7.2.3. зазначено про можливість сплати пені за несвоєчасне виконання розрахунків, однак, у договорі відсутні умови про порядок нарахування та розмір пені. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З наведеного випливає, що Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань» не є спеціальним актом, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню. Вказаним законом встановлено лише обмеження щодо розміру нарахування пені в договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю укладених між сторонами письмових правочинів про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов`язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, в задоволені вимоги про стягнення пені в сумі 18 777,92 слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 3% річних в сумі 10 793,56 грн, інфляційні в сумі 31 229,56 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 10 793,56 грн 3% річних, 31 229,56 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, позивачем заявлено клопотання про повернення судового збору, 6 875,16 грн судового збору підлягає поверненню позивачеві.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрий газда», м. Львів, вул. П.Панча, 18Б (ідентифікаційний код 37443644) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 10 793,56 грн 3% річних, 31 229,56 грн інфляційних, 630,17 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго», м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) судовий збір в сумі 6 875,16 грн, сплачений платіжним дорученням №22316 від 21.10.2021.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 23.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.06.2022.

Суддя Мазовіта А.Б.