Рішення від 30.05.2022 по справі 918/221/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/221/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро"

про: стягнення в сумі 10 324,60 грн.

секретар судового засідання: А.Рижа;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: В.Лавренюк;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро" про стягнення в сумі 70 325,36 грн., з яких: 60 000,76 грн. основний борг, 9 013,16 грн. пені, 1 311,44 грн. 6 відсотків річних.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року провадження у справі в частині вимог про стягнення 60 000,76 грн. основного боргу закрито.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро" укладено договір поставки №43, за умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату його вартості.

Однак всупереч умовам договору відповідач здійснив оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених договором. Заборгованість позивача за поставлений товар складає 60 000,76 грн.

Керуючись положеннями пункту 8.3. договору, позивач нарахував відповідачу 9 013,16 грн. пені та 1 311,44 грн. відсотків річних.

У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що станом на час подання відзиву відповідачем повністю сплачено вартість поставленого отриманого товару. Водночас розрахунок штрафних санкцій та відсотків річних позивачем здійснено не правильно.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 31 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року провадження у справі в частині вимог про стягнення 60 000,76 грн. основного боргу закрито у зв`язку з відмовою позивача від вказаних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про місце дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи доказом про направлення позивачу ухвали суду від 02 травня 2022 року в електронному вигляді.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05 липня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №43, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору, найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з положеннями пунктів 5.1.-5.2. договору, ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід`ємними частинами цього договору.

Оплата за товар здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді на банківський рахунок постачальника. Оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) дня з моменту відправлення постачальником товару покупцю (від дати товаро транспортної накладної).

Згідно з наявною в матеріалах справи видатковою накладною №2310 від 15 грудня 2021 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 298 205,76 грн.

Примірник наданої позивачем видаткової накладної не містить погодження зі сторони відповідача, проте відповідач не заперечив обставин, що засвідчує вказана накладна, та зазначив у своєму відзиві, що станом на час подання відзиву заборгованість погашена в повному розмірі.

Згідно з умовами пункту 8.3. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати зазначених в кожному рахунку останній сплачує пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та 6 % річних від простроченої суми за користування коштами.

Позивач, керуючись положеннями пункту 8.3. договору за період з 05 січня 2022 року по 15 квітня 2022 року нарахував відповідачу 9 013,16 грн. пені та 1 311,44 грн. 6% річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення неустойки та річних законними, оскільки відповідачем порушено умови договору.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із фактичних обставин справи суд установив, що відповідач свої обов`язки з оплати поставлено товару виконав з простроченням.

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Також pacta sunt servanda, як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом цього спору є вимога про стягнення 9 013,16 грн. пені та 1 311,44 грн. 6% річних.

Суд встановив, що відповідач порушив договірне зобов`язання, зокрема допустив порушення строків оплати за товар поставлений згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) необхідно застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 8.3. договору позивач нарахував відповідачу за прострочення оплати поставленого товару за період з 5 січня 2022 року по 15 квітня 2022 року 9 013,16 грн. пені

Суд, здійснивши перерахунок пені, приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено неправильно.

Згідно з умовами пункту 5.2. договору, оплата за товар здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді на банківський рахунок постачальника. Оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) дня з моменту відправлення постачальником товару покупцю (від дати товарно - транспортної накладної).

Оскільки видаткова накладна датується 15 грудня 2021 року, відповідно строк для оплати поставки товару за вказаною накладною встановлено по 5 січня 2022 року включно. А тому прострочення оплати поставленого товару відповідачем допущено починаючи із 6 січня 2022 року, а не з 5 січня 2022 року, як вказав у своєму розрахунку позивач.

За розрахунком суду, законним та обґрунтованим є нарахування пені за заявлений позивачем період в розмірі 8 866,11 грн., а тому в задоволенні вимог про стягнення 147,05 грн. пені необхідно відмовити.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами пункту 8.3. договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних, що відповідає вимогам статті 625 ЦК України, а саме: 6 процентів річних.

Таким чином умовами договору встановлено інший розмір процентів річних від простроченої суми ніж передбачено нормами статті 625 ЦК України.

За прострочення оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу за період з 05 січня 2022 року по 15 квітня 2022 року 1 311,44 грн. процентів річних.

А проте, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків процентів річних, суд зробив висновок, що вказаний розрахунок здійснено неправильно. Причини неправильного обрахунку процентів річних аналогічні, як в обрахунку пені.

За розрахунком суду, законним та обґрунтованим необхідно вважати нарахування 6 процентів річних за заявлений позивачем період в розмірі 1 262,42 грн., а отже в задоволенні вимог про стягнення 49,02 грн. процентів річних потрібно відмовити.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Разом з цим, відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких умов, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Суд вважає, що у даній справі доцільним є зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 50 % (п`ятдесят) відсотків. В даному випадку суд враховує наведені вище обставини та виходить із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності. За таких умов суд враховує інтереси обох сторін та бере до уваги зокрема ті обставини, що відповідач повністю сплатив наявну заборгованість в добровільному порядку, а прострочення такої оплати не було тривалим. Суд також враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків. А отже відповідач має сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 4 433,00 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно настання форс-мажорних обставин суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями розділу 9 договору, у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорні обставини та унеможливлюють виконання ними своїх обов`язків за договором, як стихійні лиха, технічні аварії, військові дії, страйки, дії уряду України тощо, сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється на термін дії таких обставин від відповідальності за невиконання своїх обов`язків за договором. Достатнім підтвердженням форс-мажорних обставин є довідка територіального відділення Торгово-промислової палати України. Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їхню дію, від відповідальності за невиконання обов`язків за договором у разі, якщо вона повідомила свого контрагента про настання таких обставин протягом 2-х робочих днів з моменту настання форс-мажорних обставин.

А проте відповідач не обґрунтував та не навів конкретних доказів стосовно обставин, що відповідач безпосередньо підпав під дію таких форс-мажорних обставин (військові дії).

Окрім цього матеріали справи не містять довідки територіального відділення Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин, а також повідомлення відповідачем свого контрагента про настання таких обставин. А тому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 8 866,11 грн. пені та 1 262,42 грн. процентів річних.

Водночас суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій до 4 433,00 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року провадження у справі в частині вимог про стягнення 60 000,76 грн. основного боргу закрито у зв`язку з частковою відмовою позивача від позову, у зв`язку з чим судові витрати в розмірі 2 116,76 грн. судового збору покладено на позивача.

За розрахунком суду судові витрати в розмірі 357,32 грн. судового збору у зв`язку з задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача, решта 6,92 грн. на позивача. При розподілі судових витрат суд враховує, що підставою для відмови в позові в частині пені слугувало зменшення штрафних санкцій з ініціативи суду. А тому у вказаній частині такі витрати покладаються на відповідача як на сторону яка допустила порушення умов договору.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Приписами статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2022 року, акт виконаних робіт від 15 квітня 2022 року, платіжне доручення про сплату 3 000,00 грн. за договором віл 15 квітня 2022 року.

Згідно із предметом договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2022 року позивач у справі доручив адвокату, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 05 липня 2017 року №43.

За актом виконаних робіт від 15 квітня 2022 року, загальна вартість наданих послуг складає 3 000,00 грн.

З огляду на вище встановлені обставини, суд вважає обґрунтованою заяву позивача про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу. За таких обставин судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим на відповідача покладаються витрати в розмірі 2 943,03 грн., решта 56,97 грн. покладається на позивача.

Під час розподілу витрат на правову допомогу суд враховує, що підставою для відмови в позові в частині вимог про стягнення пені стало зменшення штрафних санкцій з ініціативи суду. А отже, у визначеній частині такі витрати покладаються на відповідача як на сторону яка допустила порушення умов договору.

Відповідач не висловлював заперечень стосовно надмірності розміру витрат на правову допомогу. Вартість наданих адвокатом послуг зазначену у акті суд вважає співмірною з предметом цього спору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро" (35820, Рівненська область, Рівненський район, с. Оженин, вул. Котляревського 1, код ЄДРПОУ 36922125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (77334, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Студінка, вул. Лесі Українки 36, код ЄДРПОУ 36894669) 4 433 (чотири тисячі чотириста тридцять три) грн. 00 коп. пені та 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят два) грн. 42 коп. відсотків річних, 357 (триста п`ятдесят сім) грн. 32 коп. судового збору та 2 943 (дві тисячі дев`ятсот сорок три) грн. 03 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 6,92 грн. судового збору та 56,97 грн. витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (77334, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Студінка, вул. Лесі Українки 36, код ЄДРПОУ 36894669).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Ют-Агро" (35820, Рівненська область, Рівненський район, с. Оженин, вул. Котляревського 1, код ЄДРПОУ 36922125).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 02 червня 2022 року.

Суддя А.Качур