Рішення

від 01.06.2022 по справі 925/207/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Черкаси справа № 925/207/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., в приміщенні суду в м. Черкаси у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екотекс до Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ про стягнення 37657 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Екотекс звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки №207 С3 від 16.11.2021 року, 58335 грн. 34 коп. боргу, 1639 грн. 78 коп. пені, 758 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 258 грн. 91 коп. 3% річних, що разом становить 60992 грн. 39 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати отриманого від позивача товару за договором поставки № 207 СЗ від 16.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/207/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб і встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач в особі голови правління подав суду 28.04.2022 року відзив на позовну заяву (вх. № 4605/22, а.с.42-46), в якому зазначив, що заборгованість у розмірі 23335 грн. 34 коп. вже сплачена на користь позивача платіжним дорученням №351 від 17.02.2022 року, визнав решту позовних вимог однак просив зменшити розмір пені, 3% річних, інфляційних втрат на 50% та розстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення рівними частинами щомісячно протягом року.

Представник позивача подав суду 24.05.2022 року відповідь на відзив (вх. №5516/22, а.с. 53), в якій підтвердив сплату відповідачем 23335 грн. 34 коп. боргу, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог на вказану суму, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Дослідивши наявні у справі № 925/207/22 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийняв зменшення позовних вимог, стягувана сума заборгованості і відповідно ціна позову становить 37657 грн. 05 коп., що підлягає задовольняє повністю з таких підстав.

16.11.2021 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Екотекс, як постачальником, та відповідачем Приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ, як покупцем, укладено договір поставки № 207 СЗ (далі Договір, а.с. 15-20), відповідно до п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити окуляри, код ДК 021:2015-33730000-6 Офтальмологічні вироби та коригувальні лінзи (33735100-2 Захисні окуляри) (товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У Договорі передбачені усі його істотні умови, зокрема:

п. 1.2. перелік, загальні характеристики, кількість та вартість товару, визначена у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору;

п. 2.2. постачальник здійснює поставку товару протягом 21 календарного дня від дати отримання замовлення;

п. 3.1. ціна договору 48612 грн. 78 коп. крім того, ПДВ 20% - 9722 грн. 56 коп., що разом складає 58335 грн. 34 коп. з ПДВ;

п. 3.2. оплата товару, визначеного у специфікації за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 30 календарних з дня прийняття товару, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі товару;

п. 6.2. у разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості;

п. 8.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору сторонами складено 16.11.2021 року специфікацію № 1 (а.с. 21-23), в якій погоджено поставку товару на загальну суму 58335 грн. 34 коп. у тому числі ПДВ 20% - 9722 грн. 56 коп.

20.11.20221 року позивач виставив відповідачу рахунок № 20 (а.с. 32) на обумовлену кількість товару на загальну суму 58335 грн. 34 коп.

Із видаткової накладної №58 від 22.11.2021 року на суму 58335 грн. 34 коп. у тому числі ПДВ 9722 грн. 56 коп. (а.с. 27), акта прийому-передачі № 1 від 24.11.2021 року (а.с. 28), податкової накладної №9/1 від 22.11.2021 року (а.с. 29-30) вбачається, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу товар на суму 58335 грн. 34 коп., а відповідач отримав його без зауважень, що підтверджено підписами представника відповідача та завіреними печатками відповідача однак не оплатив.

29.12.2021 року позивач у зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений договором поставки № 207 СЗ від 29.12.2021 року строк оплати за отриманий товар, звернувся до нього з претензією № 12/21-77 про погашення заборгованості у розмірі 58335 грн. 34 коп. (а.с.24, докази направлення а.с.25). Вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Борг відповідача на момент звернення до суду складав 58335 грн. 34 коп., 17.02.2022 року відповідач платіжним дорученням № 351 сплатив на користь позивача 23335 грн. 34 коп. боргу, на суму якого позивач зменшив позовні вимоги, яка прийнята судом, стягувана сума заборгованості і відповідно ціна позову становить 37657 грн. 05 коп., з якої 35000 грн. борг, 1639 грн. 78 коп. пеня, 758 грн. 36 коп. інфляційні втрати, 258 грн. 91 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 207 С3 від 16.11.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цими договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір поставки № 207 С3 від 16.11.2021 року, ними виконувався, заборгованість відповідача зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 35000 грн. позивачем підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов`язання в натурі.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі на підставі п. 6.2. Договору 1639 грн. 78 коп. пені, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 758 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 258 грн. 91 коп. 3% річних.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних проведений позивачем відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, визнані відповідачем тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню у заявлених розмірах.

Твердження відповідача про необхідність зменшення на 50 % розмір заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних обґрунтоване складним фінансовим становищем суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору № 207 С3 від 16.11.2021 року, з обумовленими мірами відповідальності за невиконання взятих зобов`язань, узгоджуються з нормами діючого законодавства України яким встановлено зокрема, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 35000 грн. 00 коп. боргу, 1639 грн. 78 коп. пені, 758 грн.36 коп. інфляційних втрат, 258 грн. 91 коп. 3% річних задовольняє у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору, позов суд задовольняє повністю.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1240 грн. 50 коп.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення такого рішення рівними частинами щомісячно протягом з дня ухвалення такого рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (у відповідній редакції), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавство і судова практика України в цьому питанні узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ, викладеними у його рішеннях, про врахування яких зазначає стягувач.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і судової практики суд вбачає, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень Господарського суду Черкаської області, який прийняв це рішення і розглядає заяву боржника про його розстрочення. Негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні забезпечить виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю порушить господарську діяльність боржника і може призвести до його банкрутства. Враховуючи особливості господарської діяльності відповідача, наявність воєнного стану в Україні введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та беручи це до уваги, суд вважає, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, тому з метою дотримання справедливого балансу iнтepeciв сторін у cпopi надає перевагу доводам відповідача і вважає доцільним задовольнити його заяву про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами - по 3241 грн. 46 коп. щомісячно протягом року, з урахуванням положення ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки, за викладених обставин його виконання призведе до більш негативних наслідків для боржника, ніж невиконання для стягувача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256, 331 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ, код ЄДРПОУ 33282969, місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 76 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екотекс, код ЄДРПОУ 44075845, місцезнаходження: 29013, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул. Подільська, буд.9/1, кв.6 35000 грн. боргу, 1639 грн. 78 коп. пені, 758 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 258 грн. 91 коп. 3% річних та 1240 грн. 50 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2022 року у справі № 925/207/22 до червня 2023 року зі щомісячною сплатою присудженої заборгованості та судового збору рівними частинами по 3241 грн. 46 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Екотекс, код ЄДРПОУ 44075845, місцезнаходження: 29013, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул. Подільська, буд.9/1, кв.6 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 486 від 16.02.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.06.2022 року.

Суддя В.М. Грачов