Рішення

від 15.05.2022 по справі 369/15238/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15238/20

Провадження № 2/369/708/22

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення із приміщення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, свої вимоги мотивував тим, що 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди будинку. Положеннями підпункту 1.1 Договору оренди встановлено, що наймодавець дозволяє тимчасове проживання наймачу у житловому будинку загальною площею 704,2 кв. м., житлова площа 152,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , без стягнення плати за користування житлом (окрім обов`язкових комунальних платежів відповідно до п. 4.5) на строк - до пред`явлення вимоги про звільнення приміщень. При цьому приміщення перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Згідно умов пп. 1.3. Договору оренди визначено, що приміщення передається у користування ОСОБА_2 . Положеннями пп. 1.2 Договору оренди встановлено, що приміщення надається в користування строком до моменту вимоги будь-яким співвласником приміщення або наймодавцем про звільнення тимчасовими мешканцями. У відповідності до вимог пп. 3.1. Договору оренди встановлено, що наймодавець має право вимагати звільнення приміщення тимчасовими мешканцями без пояснення причини. Згідно положень пп. 1.4 Договору оренди визначено, що тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Крім того, положеннями пп. 4.6. Договору оренди встановлено, що у разі пред`явлення вимоги будь-яким із співвласників приміщення та наймодавцем про звільнення приміщення звільнити приміщення не пізніше семи днів від дня пред`явлення вимоги про звільнення помешкання. ОСОБА_1 неодноразово направляв відповідачу ОСОБА_2 вимоги про звільнення приміщення, а саме: 14.09.2020 року, від 22.09.2020 року, 04.11.2020 року та 11.11.2020 року. Проте ОСОБА_2 наполегливо ігнорує відповідні прохання позивача, не вчиняє жодних дій щодо звільнення приміщення, в той час як ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості повноцінно користуватись належним йому майном. Наразі позивач має намір самостійно проживати у приміщенні, попередньо зробивши капітальний ремонт приміщення. При цьому відповідач має своє зареєстроване місце проживання за адресою, та фактично не позбавлена можливості звільнити приміщення. У відповідності до вимог пп. 6.1 Договору оренди визначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до пред`явлення вимоги будь-яким із співвласників приміщення. За таких обставин, оренда наймачем приміщення вважається припиненою з моменту пред`явлення йому вимоги про звільнення приміщення. Всупереч вимогам пп. 4.5. Договору оренди наймач ОСОБА_2 як наймач жодні зобов`язання зі сплати комунальних платежів не виконуються, тобто відповідач фактично не здійснює жодних видатків на утримання приміщення, що має наслідком цілком безкоштовне користування приміщенням. Просив суд виселити ОСОБА_2 з житлового будинку загальною площею 704,2 кв.м, житловою площею 152,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862623832224, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3222485202:02:007:5089), що перебуває у власності ОСОБА_1 .

04.12.2020 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. по справі відкрито спрощене провадження в порядку загального позовного провадження.

31.05.2021 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. по справі закрито підготовче провадження.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 року, ухвалою від 15.09.2021 суддею Фінагеєвою І.О. прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду.

У відкрите судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій останній просив суд в зв`язку з карантинними обмеженнями судове засідання проводити за відсутності позивача та його уповноваженого представника, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення із приміщення задовольнити у повному обсязі.

У відкрите судове засідання відповідач та її представник ОСОБА_4 не з`явилися по невідомим для суду причинам, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, суд зазначає, що судові засідання систематично відкладаються, у зв`язку з тим, що представник відповідача та відповідач зловживають процесуальними правами, подають до суду необгрунтовані клопотання щодо відкладення справи за станом здоров`я, у зв`язку з зайнятістю адвоката та карантинними обмеженнями. А відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 704,2 кв.м, житловою площею 152,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 230217165 від 29.10.2020 року.

10.07.2020 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) був укладений Договір оренди будинку.

За умовами п. 1.1., п. 1.2 зазначеного Договору позивач дозволив тимчасове проживання відповідачу у житловому будинку загальною площею 704,2 кв.м, житловою площею 152,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , без стягнення плати за користування житлом (окрім обов`язкових комунальних платежів відповідно до п. 4.5) на строк - до пред`явлення вимоги про звільнення приміщень. Приміщення надається у користування строком до моменту вимоги будь-яким співвласником приміщення або наймодавцем про звільнення тимчасово помешкання.

Відповідно до п. 4.6. Договору визначено обов`язок наймача у разі пред`явлення вимоги будь-яким із співвласників приміщення та наймодавцем про звільнення приміщення звільнити приміщення не пізніше семи днів від дня пред`явлення вимоги про звільнення помешкання.

Згідно до п. 6.1 Договору цей договір набрав чинності з моменту підписання та діє до пред`явлення вимоги будь-яким із співвласників приміщення.

Позивач зазначив у позовній заяві, що на даний час має намір самостійно проживати у своєму житловому будинку, попередньо зробивши капітальний ремонт в зв`язку з чим, з метою добровільного вирішення даного питання, неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виселення з належного йому будинку від 22.09.2020 року, від 04.11.2020 року, від 11.11.2020 року, але відповідачем ОСОБА_2 вони були проігноровані.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

У статті 114 ЖК УРСР передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.

Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

З наданих суду доказів вбачається, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач по даній справі ОСОБА_1 , відповідачка проживає у спірному будинку не маючи на те належних правових підстав.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з Довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку шляхом виселення відповідача.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачка дійсно самоправно займає жиле приміщення без наявності на те підстав, тому слід задовольнити вимоги позивача щодо виселення ОСОБА_2 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення із приміщення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з житлового будинку загальною площею 704,2 кв.м, житловою площею 152,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862623832224, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3222485202:02:007:5089), що перебуває у власності ОСОБА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: І.О. Фінагеєва