Ухвала

від 22.02.2022 по справі 200/15710/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

23 лютого 2022 року Справа №200/15710/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянувши в порядку письмового провадження питання залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними дій щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому ніж 5 мінімальних пенсій за віком; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично сплачених сум, а саме в розмірі 7354,00 грн; визнання протиправними дій щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки у розмірі, меншому ніж 5 мінімальних пенсій за віком; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недонарахованої разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично сплачених сум, а саме в розмірі 28075 грн.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 27.02.2020 статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним к ним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до статті 17-1 частини 4 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, відтак, початок перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обчислювати саме з цієї дати.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.

Позивач надав позовну заяву до суду 09.11.2021 із пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду із позовом в частині вимог щодо допомоги за 2016-2020 роки.

У викладеному у позові клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач вказав, що про порушення своїх прав дізнався при виплаті йому допомоги (за 2021 рік у сум 1491 грн) 26.05.2021 та при ознайомленні в цей же день із рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020у справі №1-247/2018(3393/18).

Ухвалою від 15.11.2021 провадження у справі відкрито, ухвалою від 07.12.2021 У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, його позовна заява залишена без руху через пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог щодо допомоги за 2016-2020 роки, позивачу надано строк на усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивачем не виконано вимоги ухвалу суду від 07.12.2021, поштове відправлення із нею повернулось на адресу суду неврученими із поштовою довідкою від 02.02.2022 про закінчення терміну зберігання.

Суд зауважує, що рішення № 3-р/2020у справі №1-247/2018(3393/18) Конституційним Судом України прийнято 27.02.2020, проте з дня прийняття цього рішення до дня звернення до суду минуло більше ніж півтора року, тобто шестимісячний строк на звернення до суду щодо позовних вимог стосовно допомоги за 2016-2020 роки позивачем пропущено.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушенихїї прав, свобод та інтересів. Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отримавши спірні виплати в 2016-2020 роках у неналежному, на думку позивача, розмірі особа мала реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Отже, з дня отримання особою виплати вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 805/3881/18-а.

При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявамизакономпередбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (справи Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).

Поважними причинами незнаннаня про порушення своїх прав або неможливості своєчасного звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду в частині вимог щодо допомоги за 2016-2020 роки.

Керуючись приписами ст.ст. 123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області залишити без розгляду в частині вимог про визнання протиправними дій щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки у розмірі, меншому ніж 5 мінімальних пенсій за віком; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недонарахованої разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично сплачених сум, а саме в розмірі 28075 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Михайлик