Справа № 560/4494/22
РІШЕННЯ
іменем України
23 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Троян О.А. представника позивача Стецькової-Бондар Л.Ф. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області , Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо неправильного нарахування та не виплати заробітної плати в грудні 2020 року ОСОБА_1 ;
2) стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (код ЄДРПОУ 21318806) як правонаступника Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):
-заборгованість по заробітній платі-7485,97 гривень; оплату за відпустку (відпускні) в січні 2021 року в сумі 42,76 гривень; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 235,18 гривень; матеріальну допомогу на оздоровлення в січні 2021 року в сумі 4235,43 гривень; вихідну допомогу при звільнені в сумі 9026,96 грн., втрати допомоги по безробіттю в сумі 9607,26 гривень; заборгованість перед пенсійним фондом в сумі 4625,76 гривень;
-середній заробіток за весь період затримки, починаючи з дня виникнення заборгованості-01 січня 2021 року по день винесення рішення суду з розрахунку 580,98 гривень (середньоденний заробіток) х кількість днів заборгованості з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом;
-моральну шкоду в розмірі 10000 гривень (десять тисяч).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням голови комісії з реорганізації Летичівської РДА з 01.02.2021 року його звільнено з посади начальника служби у справах неповнолітніх в зв`язку із реорганізацією Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області.
В грудні 2020 року у відповідача виник борг по заробітній платі в зв`язку із неправильним її нарахуванням, а також оплаті за відпустку, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення в січня 2021 року, вихідної допомоги при звільненні, втрати допомоги при звільненні. Разом сума боргу становить 35259,32 гривень, що підтверджується відповідними розрахунками.
При звільненні позивача, відповідач не провів нарахування та виплату вказаного боргу, що є порушенням законодавства яке регулює трудові правовідносини, тому позивач звернувся в суд з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2022 року.
Протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року підготовче засідання закрито, справа призначена до розгляду на 23.05.2022 року.
Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення за змістом позовної заяви.
Представник відповідача-Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та подав відзив на позовну заяву.
Відповідач-Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, а саме: в частині стягнення заробітної плати, а в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат відповідач позовні вимоги не визнав.
Також відповідач-Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області подав заяву в якій просить здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник відповідача-Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відзив на позовну заяву не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, бере до уваги наступне.
В судовому засіданні судом встановлено, що розпорядженням голови комісії з реорганізації Летичівської РДА з 01.02.2021 року його звільнено з посади начальника служби у справах неповнолітніх в зв`язку із реорганізацією Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області.
В грудні 2020 року у відповідача-Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області виник борг по заробітній платі в зв`язку із неправильним її нарахуванням.
В зв`язку із неправильним нарахуванням заробітної плати, виник борг також по оплаті за відпустку, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення в січня 2021 року, вихідної допомоги при звільненні, втрати допомоги при звільненні. Разом сума боргу становить 35259,32 гривень, що підтверджується відповідними розрахунками.
При звільненні, на думку позивача відповідач не провів не провів нарахування та виплату вказаного боргу, що є порушенням законодавства яке регулює трудові правовідносини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Дія цього Закону поширюється також на державних службовців місцевих державних адміністрацій.
Згідно із частиною 3 статті 5 Закону № 889-VIII, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону № 889-VIII, державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Частиною 1 статті 50 передбачено, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Відповідно до частини 2 статті 54 Закону № 889-VIII, державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно із частиною 1 статті 57 Закону № 889-VIII, державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 889-VIII, щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Державні гарантії права на відпустки працівників встановлені Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 504/96-ВР, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 21 Закону № 504/96-ВР, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 23 Закону № 504/96-ВР, встановлено, що в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини 1, частини 3 статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Частиною 1 та 4 статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз змісту наведених норм права Закону № 1058-IV, Закону № 504/96-ВР, КЗпП України, дає право суду зробити висновок про те, що особа яка є державним службовцем, має право:
-на отримання заробітної плати;
-на отримання щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та виплатою заробітної плати за час відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку.
Також із змісту наведених норм права Закону № 1058-IV, Закону № 504/96-ВР, КЗпП України, судом вбачається те, що особа яка є державним службовцем, при припинені державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та звільнення з посади державної служби має право:
-на отримання заробітної плати в повному розмірі не пізніше дня звільнення;
-на виплату грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки не пізніше дня звільнення;
-на отримання у повному обсязі заробітної плати за час відпустки (відпускних) не пізніше дня звільнення;
-на отримання в повному обсязі грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (допомоги на оздоровлення), не пізніше дня звільнення;
-у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті, на виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат не пізніше дня звільнення.
Оскільки в грудні 2020 року у відповідача-Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області виникла заборгованість по заробітній платі позивача в зв`язку із неправильним її нарахуванням та відповідно виплатою у меншому розмірі, відповідачем були також неправильно нараховані та виплачені оплата за відпустку в січні 2021 року, компенсація за невикористану відпустку при звільненні, грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати (допомоги на оздоровлення) у січні 2021 року, вихідна допомога при звільненні.
Таким чином, суд вважає, що необхідно задовольнити позовні вимоги позивача в частині, а саме: визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо неправильного нарахування та не виплати заробітної плати в грудні 2020 року ОСОБА_1 та стягнути на його з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області заборгованість із врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів:
-по заробітній платі за грудень 2020 року в сумі 9132,88 грн.,
-за відпустку (відпускні) в січні 2021 року, в сумі 52,16 грн.,
-по компенсації за невикористану відпустку в сумі 286,91 грн.,
-по матеріальній допомозі на оздоровлення в січні 2021року в сумі 5167,22 грн.,
-по вихідній допомозі при звільнені в сумі 11012,89 грн.
Заборгованість по вказаним виплатам необхідно стягнути саме із відповідача-Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, так як Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області є правонаступником Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та організації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються".
Суд при вирішенні спору в цій частині враховує також позицію відповідача-Хмельницької районної державної адміністрації, який визнав позов в частині стягнення заробітної плати та фактично погодився із розрахунками боргу по заробітній платі та іншим виплатам, наведеним позивачем у позові.
Суд вважає, що за таких обставин відсутні підстави для сумнівів у правильності розрахунку боргу по заробітній платі та іншим виплатам, проведеному позивачем і викладеному у позовній заяві.
Заборгованість перед пенсійним фондом в сумі 4625,76 гривень (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування), входить в розмір нарахованих сум боргу, тому відсутня необхідність для її окремого стягнення.
Що стосується позовної вимоги в якій позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за весь період затримки виплати заробітної плати та інших виплат в зв`язку із його звільненням, починаючи з дня виникнення заборгованості-01 січня 2021 року по день винесення рішення суду з розрахунку 580,98 гривень (середньоденний заробіток) х кількість днів заборгованості з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, то суд враховує таке.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В зв`язку із тим, що нарахування та виплата середнього заробітку за період затримки у виплаті заборгованості по заробітній платі проводиться тільки у випадку фактичного розрахунку по такій заборгованості по день такого розрахунку, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати та інших виплат в зв`язку із його звільненням необхідно відмовити, так як наявний спір, який вирішується у судовому порядку та відсутній фактичний розрахунок із позивачем по вказаній заборгованості.
Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні на його користь моральної шкоди в розмірі 10000 гривень (десять тисяч), за таких обставин.
Суд вважає, що позивач не надав жодних доказів того, що відповідач-Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області спричинила йому моральну шкоду в зв`язку із виникненням заборгованості по заробітній платі яка спричинила виникнення заборгованості по іншим виплатам, не зазначив за яких обставин виникла така заборгованість, не обгрунтував належним чином чому саме в такому розмірі її необхідно відшкодувати.
Враховуючи позицію відповідача - Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, який визнав позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача боргу із заробітної плати та інших виплат, суд робить висновок про те, що достатнім відшкодуванням моральної шкоди позивача є сам факт задоволення позовних вимог в частині стягнення на його користь боргу по донарахованій заробітній платі та інших виплат.
Відносно стягнення на користь позивача втрати допомоги по безробіттю в сумі 9607,26 гривень, суд вважає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, тому що позивач не надав жодних доказів для перевірки правильності нарахування такої суми, а саме: розміру отримуваної ним допомоги по безробіттю та за який період, з врахуванням яких показників та за якою формулою проведено нарахування такої допомоги компетентним органом який за позицією позивача не є крім того стороною у справі.
Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обгрунтований частково, доведений дослідженими в судовому засіданні належними доказами частково, тому підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачка надала: договір про надання правової допомоги від 17.02.2021; додаток №1 від 18.03.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021р.; розрахунок витрат часу та вартості послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 26.03.2021р. між ОСОБА_1 та адвокатом від 18.03.2022; ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За умовами укладеного між ОСОБА_2 (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) договору про надання правової допомоги від 17.02.2021:
- предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у адміністративній справі, що розглядатиметься Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі (пункт 1.1);
- гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом виконаних робіт (пункт 4.2).
За змістом додатку №1 від 18.03.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021р., яким є акт здачі-приймання наданих послуг, та розрахунку витрат часу та вартості послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 17.02.2021р. між ОСОБА_1 та адвокатом, адвокат надав такі послуги:
- попереднє опрацювання матеріалів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють дані відносини;
- формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи;
- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, додатки до позовної заяви, розрахунок, тощо);
- представництво в суді (прийняття участі в судових засіданнях, тощо).
Зафіксовано, що розмір витрат на правничу допомогу становить 10 000 грн.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування позивачці витрат, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Так, такі послуги адвоката як попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють дані відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, охоплюються послугою підготовка процесуальних документів по справі. Як наслідок, вказані витрати адвоката не відповідають критерію "неминучості", охоплюються іншою послугою, вартість якої вже включена у розрахунок, а тому не належать розподілу.
Додатково слід враховувати, що справа №560/4494/21 розглядалась за правилами загального позовного провадження, і представник позивача брала участь в її розгляді в режимі відеоконференції двічі.
Таким чином, вимога про відшкодування 10000,00 грн як витрат на правничу допомогу є необґрунтованою.
Суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 3000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, що полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати в грудні 2020 року.
Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 заборгованість із врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів:
-по заробітній платі за грудень 2020 року в сумі 9132,88 грн., (дев`ять тисяч сто тридцять дві гривні вісімдесят вісім копійок);
-за відпустку (відпускні) в січні 2021 року, в сумі 52,16 грн., (п`ятдесят дві гривні шістнадцять копійок);
-по компенсації за невикористану відпустку в сумі 286,91 грн., (двісті вісімдесят шість гривень дев`яносто одна копійка);
-по матеріальній допомозі на оздоровлення в січні 2021року в сумі 5167,22 грн., (п`ять тисяч сто шістдесят сім гривень двадцять дві копійки);
-по вихідній допомозі при звільнені в сумі 11012,89 грн., (одинадцять тисяч дванадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн., (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01 червня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області (вул. Камянецька, 122/2,Хмельницький,Хмельницька область,29016 , код ЄДРПОУ - 21318806) Летичівська районна державна адміністрація (вул. Героїв Крут, 2/1,Летичів,Хмельницька область,31500 , код ЄДРПОУ - 21314961)
Головуючий суддя В.К. Блонський
Суд | Хмельницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104591472 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Хмельницький окружний адміністративний суд
Блонський В.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні