Ухвала

від 31.05.2022 по справі 640/22447/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22447/20

УХВАЛА

01 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Парінова А.Б., суддів - Беспалова О.О., Грибан І.О., перевіривши на відповідність вимогам ст. 296 КАС України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКОМ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2021 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення (в цілому) та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до провадження та підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Апелянтом подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтоване тим, у зв`язку з відсутністю фінансування не було своєчасно сплачено судовий збір.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, що Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято Рішення 12 березня 2021року в порядку письмового провадження, а рішення суду першої інстанції отримано апелянтом 02 серпня 2021року.

Первинну апеляційну скаргу апелянтом подано на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021року до суду першої інстанції 16 квітня 2021 року та зареєстровано за №03-14/61459/21.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору, після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

Повтору апеляційну скаргу апелянтом подано (направлено) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021року до суду апеляційної інстанції та зареєстровано 20 жовтня 2021 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору, після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

В третє апеляційну скаргу апелянтом подано (направлено) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021року до суду апеляційної інстанції та зареєстровано 22 лютого 2022 року.

Як вбачається з клопотання апелянта про усунення недоліків, останнім зазначає про відсутність достатніх коштів на рахунку контролюючого органу, що і призвело до несвоєчасного подання апеляційної скарги та відсутністю сплати судового збору.

Згідно із статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження з огляду на наступне.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено, - лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Виходячи з цього, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, з огляду на неповажність зазначених підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збора є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року по справі № 500/2544/19.

Окрім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в третє апеляційну скаргу подано скаржником 22 лютого 2022 року, тобто більш ніж через шість місяців з моменту отримання копії оскаржуваного рішення та більш ніж тридцять днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку скаржник не зазначає.

Так, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, без обґрунтування.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання апелянта про відстрочення від сплати судового збору задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збора, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збора у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору встановлений статтею 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI у чинній редакції (далі - Закон). Скаржник до цього переліка не відноситься.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збора, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону.

Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збора на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положеннями частини 2 статті 8 Закону закріплено, що суд може зменшити розмір судового збора або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у якості підстави для звільнення від сплати судового збору відповідач посилається на Закон України "Про джерела фінансування державної влади".

Проте, наведений довод суд до уваги не приймає, адже однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 139, 169, 295-298, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення суду першої інстанції - відмовити.

У задоволенні клопотання Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан