Постанова

від 01.06.2022 по справі 280/5721/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 280/5721/19

адміністративне провадження № К/9901/35902/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ПРОМТЕХНІКА» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Стельнікової Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Мельника В.В., Сафронової С.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0000070507, від 02.09.2019 №0000080507.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області від 02 вересня 2019 року №0000070507 та №0000080507. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 28 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №280/5721/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №280/5721/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, порушено норми процесуального права, а саме 12, 205, 229, 242, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, викладених у постановах Верховного суду від 31.03.2020 справа №824/434/15-а , від 07.02.2020 р. № 806/4249/15 (К/9901/24719/18), від 29.05.2020 справа №826/27811/15, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3. ГУ ДПС указує на нереальність господарських операцій оскільки у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснення послуг та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту послуг, відсутні товарно-транспортні накладні, договори оренди.

5.4. Також податковий орган указує, що операції позивача з контрагентами (ТОВ «КАВІСТА, ТОВ «ТАІСТАС ) не спричинили настання реальних правових наслідків; операції позивача з ТОВ «КАВІСТА є безтоварними по ланцюгу постачання. Уважає, що суд першої та апеляційної інстанції ухвалив рішення у порушення норм п.198.1 п.198.2, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Посилається на те, що за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «КАВІСТА» є фігурантом кримінальних проваджень від 17.03.2017 №42017111200000142, від 06.10.2017 №42017000000003203, від 30.08.2017 №32017250000000033, від 14.02.2018 №42018100000000143, року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, частин и другої 2 статті 209, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «ТАІСТАС» є фігурантом кримінального провадження від 17.03.2017 №4201711100000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 205, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

7. 19 лютого 2021 року справа №280/5721/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «ВКП Промтехніка» (код ЄДРПОУ 38191489) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), TOB «ЕСКВАДРО» (код ЄДРПОУ 40634696) та ТОВ «ТАІСТАС» (код ЄДРПОУ 41753334) у лютому 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за І квартал 2019 року - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, якою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 1 квартал 2019 року на суму 467 945 грн.;

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на суму 519 939грн., в т.ч.: за лютий 2019 року 519 939 грн.

9. За результатами перевірки складено Акт від 02.07.2019 №476/08-01-14-07/41086063, на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000070507 від 02.09.2019, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 467945 грн., та за штрафними санкціями на суму 233972,50 грн.

-№0000080507 від 02.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, у т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 519939 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 259 969,50 грн.

10. За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019 року №0000080507, №0000070507, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

12. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з TOB «КАВІСТА», TOB «ЕСКВАДРО» та ТОВ «ТАІСТАС».

13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

16. За приписами п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

20. Згідно з абзацом 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

30. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

31. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

32. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

33. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

34. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

35. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

36. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з TOB КАВІСТА (код ЄДРПОУ 41003453), TOB ЕСКВАДРО (код ЄДРПОУ 40634696) та ТОВ «ТАІСТАС» (код ЄДРПОУ 41753334).

37. Актом перевірки контролюючий орган зазначає, що позивач декларував придбання у вказаних контрагентів товари, які фактично є товарами невідомого походження, так як відсутнє їх придбання в ланцюгах постачання або виробництва.

38. Так, між позивачем (Покупець) та TOB КАВІСТА (Продавець) був укладений договір поставки від 10.10.2018 №1010, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

39. Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

40. Щодо взаємовідносин позивача з TOB ЕСКВАДРО (код ЄДРПОУ 40634696), судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та TOB ЕСКВАДРО (Продавець) був укладений договір поставки від 17.09.2018 №81, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

41. Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

42. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТАІСТАС» (код ЄДРПОУ 41753334), судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТАІСТАС» (Продавець) був укладений договір поставки від 01.07.2018 №072018, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, надалі Товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

43. Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

44. Податковий орган зазначає, що до перевірки позивачем не було надано товарно транспортні накладні на перевезення товару від TOB КАВІСТА, TOB ЕСКВАДРО та ТОВ «ТАІСТАС» (код ЄДРПОУ 41753334). На підставі чого відповідачем зроблено висновок про відсутність факту придбання (транспортування) товару у вказаних контрагентів позивача, чим встановлено ознаки безтоварної операції, на підставі якої платником було сформовано податковий кредит.

45. Щодо відсутності ТТН, суд вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов`язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документу, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит.

46. Водночас, Суд звертає увагу на те , що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

47. Аналогічна позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

48. Суд звертає увагу податкового органу на те, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди TOB ВКП Промелектроніка є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

49. Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

50. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

51. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

52. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

53. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

54. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

55. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

56. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

57. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

58. Стосовно посилання відповідача, що за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «КАВІСТА» є фігурантом кримінальних проваджень від 17.03.2017 №42017111200000142, від 06.10.2017 №42017000000003203, від 30.08.2017 №32017250000000033, від 14.02.2018 №42018100000000143, року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «ТАІСТАС» є фігурантом кримінального провадження від 17.03.2017 №4201711100000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, то Суд зазначає про відсутність підстав для їх урахування.

59. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

60. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

61. Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ «КАВІСТА» та ТОВ «ТАІСТАС» відсутня.

62. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

63. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).

64. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

65. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

66. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0000070507, від 02.09.2019 №0000080507 не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

67. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 31.03.2020 справа №824/434/15-а , від 07.02.2020 р. № 806/4249/15 (К/9901/24719/18), від 29.05.2020 справа №826/27811/15, а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

68. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

69. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

70. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

71. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

72. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко