Рішення

від 26.05.2022 по справі 157/164/22

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/164/22

Провадження №2/157/166/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вавдіюк Т.О.,

представника позивача адвоката Мазурика П.А.,

представника відповідача Дрипи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до опорного закладу загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сошичненська сільська рада, про скасування наказу про відсторонення від роботи і допуск до роботи,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до опорного закладу загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області (далі ОЗЗСО «Карасинський ліцей»), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 90-К від 5 листопада 2021 року про відсторонення від виконання обов`язків, допустити до роботи і стягнути на її користь судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що працює двірником в ОЗЗСО «Карасинський ліцей». 5 листопада 2021 року їй було вручено наказ №90-к від 5 листопада 2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Як вбачається з цього наказу, підставою його видачі є повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 1 листопада 2019 року. Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153 набрав чинності лише 7 листопада 2021 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2021 року за № 1306/36928), отже відповідач керувався при винесенні оскаржуваного наказу не чинним нормативним актом. Її конституційні права на працю грубо порушені, оскільки відповідач постійно незаконно вимагав у неї на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, обмежено її права щодо повноцінної роботи. Ні у наказі МОЗ України, ні у постанові КМ України немає прямої норми про відсторонення працівників від займаної посади у разі відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19. Наказ про відсторонення мотивований положенням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме частиною 2 ст. 12, згідно з якою працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб; у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Так, на рівні постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року (в редакції постанови КМУ №787 від 28.07.2021 р. та №954 від 13.09.2021 р та №981 від 22.09.2021) вакцинація від СОVID-19 фактично перетворюється на примусову і обов`язкову, оскільки ставить у пряму залежність до допуску до роботи окремих категорій працівників (освітян, медичних працівників, держслужбовців, військових, співробітників силових структур). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Виключно цим законом, а не підзаконними актами, встановлюється перелік обов`язкових щеплень, і цим законом щеплення від СОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з посиланням на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

На сьогодні не встановлено окремого порядку законом про відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Наказом МОЗ України від 24 грудня 2020 року №3018 встановлено, що вакцинація від короновірусної хвороби в Україні є добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Крім цього, Дорожньою картою з впровадження вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 9 лютого 2021 року № 213) встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження прав і свобод із зазначенням терміну дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права та свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 цієї Конституції. Таким чином, обмеження прав громадян, зокрема, права на працю, можливе лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, все інше є незаконним. Постанова Кабінету Міністрів України тимчасова і має відповідати ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Конституційний суд у пункті 3.2 мотивувальної частини свого рішення №10 від 28.08.2020, зазначає, що такі обмеження конституційних прав можуть встановлюватися виключно Законом, ухваленим Верховною Радою України. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Вказана постанова Кабміну є підзаконним актом і має відповідати закону та Конституції України. Оскільки в Україні не запроваджено військовий чи надзвичайний стан, а отже п. 41-6 (згідно з яким вимагають сертифікати про вакцинацію та усувають від роботи) суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України. Таким чином, не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVІD-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Посилання в оспорюваному наказі на п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 не може будь-яким чином замінити процедуру відсторонення, що визначена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки ця постанова є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19 до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19 з зазначенням дат як то 05.11.2021, чи то 08.11.2021 є незаконним. Пунктом 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595, чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником. Згідно з п. 18 цього Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу. Обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, це є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з 8 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності нормативно-правовими актами про обов`язковість щеплення працівників закладів освіти від COVІD-19 у неї було достатньо часу для проходження такого щеплення, і вона у встановленому законом порядку відмовилася від цього обов`язкового профілактичного щеплення.

Ухвалою судді від 9 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 1 листопада 2021 року ОСОБА_1 , яка працює двірником, було вручено повідомлення № 42/01-35/21 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVІD-19, у тексті якого повідомлялося, що з 8 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМ України щеплення проти COVІD-19 обов`язкове для усіх працівників ОЗЗСО «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області, та були визначені умови допуску до роботи з 08.11.2021 і умови відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Текст повідомлення було доведено ОСОБА_1 під особистий підпис: оригінал повідомлення знаходиться у навчальному закладі, копія повідомлення вручена особисто позивачці. 05.11.2021 працівника було під особистий підпис ознайомлено із наказом закладу освіти №90-К від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ». Відсторонення працівника від роботи, відповідно до тексту наказу, здійснювалося з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення, тобто після набрання чинності наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928). Держава, встановивши відсторонення працівників закладів загальної середньої освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі першочергово самих дітей. Отже, право позивача на працю у закладі освіти тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Керівник закладу освіти, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 . Дійсно, обмеження прав громадян, зокрема права на працю, на яке посилається позивачка, можливе лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим ВР України, Однак в цьому випадку, обов`язкова вакцинація позивачки як працівника закладу освіти, з подальшим її відстороненням у разі відсутності щеплення, тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Проте, згідно із ст. 43 Конституції України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, тому не позбавлена можливості обирати чим заробляти собі на життя, у тому числі обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації. В цьому випадку обов`язкове щеплення слід розцінювати як одну з вимог при прийнятті на певну роботу, яка встановлюється залежно від специфіки праці. Тобто вказаний наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не передбачає абсолютну вакцинацію незалежно від стану здоров`я особи, а враховує, що якщо людина має протипоказання, щеплення вона може не робити. Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 має абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень позовна заява не містить. КЗпП України прямо передбачає випадки відсторонення від роботи як передбачені самим цим Кодексом, так і іншими актами законодавства України. Практика нормативно-правового застосування терміну «законодавство», визначає його як такий, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Порядок відсторонення визначений підпунктом 3 пункту 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, згідно з яким належить взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. З тексту позовної заяви абсолютно не зрозуміло, на які саме порушення вказує позивачка. ОЗЗСО «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради не визнає факту жодних порушень прав працівника з боку закладу освіти, визначених статтею 2 КЗпП України, в тому числі перешкоджання реалізації права на звернення до суду для вирішення трудових спорів. Також жоден з доданих до позовної заяви копій чи оригіналів документів не вказує на те, що заклад освіти застосовував до працівника будь-які засоби дисциплінарного стягнення на підґрунті відмови від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVІD-19, а тим паче - звільнення чи залякування звільненням. Усі дії закладу освіти по відстороненню працівника (та, аналогічно, інших працівників) - ознайомлення з повідомленням, ознайомлення з наказом, будь-які інші форми взаємодії здійснювалися у присутності свідків, в тому числі представників первинної профспілкової організації. Тому звинувачення такого змісту є необґрунтованими, надуманими з корисливих мотивів та такими, що не відповідають дійсності. Твердження позивачки, що виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а не підзаконними актами встановлюється перелік обов`язкових щеплень не відповідає нормам даного закону, а лише спотворює їх. МОЗ України наказом від 04 жовтня 2021 року № 2153, реєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19. Згідно з цим наказом обов`язковій вакцинації підлягають працівники: 1) Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070), не підлягають обов`язковій вакцинації. Отже, відмова або ухилення працівника від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які визначені вказаним Переліком. Відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення є підставою для його відсторонення. Відсторонення від роботи у відповідності до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав та строків відсторонення. Пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» передбачає процедуру відсторонення від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, що є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Про те, що усування від роботи осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я здійснюється за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, у пункті 46-1 постанови КМ України прямої вказівки немає. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 офіційно опублікована на сайті Верховної Ради України https://zakon.rada.gov.ua. У повноваження керівника ОЗЗСО «Карасинський ліцей», як і будь-якого іншого керівника закладу освіти України, не входить право визнавати чи ставити під сумнів законність, відповідність Конституції України нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Наказ МОЗ «Про затвердження Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVІD-19 в Україні у 2021-2022 роках» від 24.12.2020 № 3018, в редакції із змінами від 27.10.2021 не містить норми про те, що вакцинація від коронавірусної хвороби в Україні є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, як про це зазначається у позовній заяві, а тому посилання на дану норму права є безпідставним. Керівник закладу освіти, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки. У силу особливостей своєї професії позивачка для виконання своїх професійних функцій зобов`язана зробити щеплення за відсутності абсолютних протипоказань до його проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVІD-19 у тому числі і серед усіх учасників освітнього процесу, які мають право на охорону здоров`я, гарантоване ст. 49 Конституції України. На території України має місце поширення гострої респіраторної хвороби COVІD-19. Заклад освіти заперечує наявність порушення права позивачки на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини. Наразі немає жодної правової позиції Європейського суду з прав людини щодо відсторонення від роботи працівників у зв`язку з відсутністю щеплення від COVІD-19. Практики Верховного Суду щодо відсторонення працівників від роботи через відмову вакцинуватися від COVІD-19 наразі теж немає. Втім, Верховний Суд у 2021 році розглядав справи щодо обов`язкових щеплень дітей та дійшов висновку, що заклад освіти правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого освітнього закладу через відмову матері від профілактичного щеплення з причини недовіри до вакцини (постанова ВС від 08.02.2021 р. у справі № 630/554/19). В іншій справі Верховний Суд визнав правомірним відсторонення дитини від занять до проведення щеплення, отримання позитивного висновку ЛКК (постанова ВС від 10.03.2021 р. у справі №331/5291/19). Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у роз`ясненнях голові Миколаївського апеляційного суду при вирішенні справ щодо відсторонення від роботи ревакцинованих працівників з цього приводу роз`яснив наступне. КЦС ВС вважає, що стаття 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб» поширюється на профілактичні щеплення, які є обов`язковими та включені до Календаря щеплень. При цьому працівники окремих професій, виробництва та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та(або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичними щепленням за переліком, який визначає МОЗ.

Представник позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві підстав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, і просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 працює двірником в ОЗЗСО «Карасинський ліцей» з 26 червня 2020 року.

У наказі від 5 листопада 2021 року № 90-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 », підписаному директором ОЗЗСО «Карасинський ліцей» Дрипою В. зазначається: «Керуючись статтею 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III, наказом Міністерства охорони здоровя України «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, наказую: ОСОБА_1 , двірника, відсторонити від роботи з 8 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 двірнику ОСОБА_5 від 01.11.2021 № 42/01-35/21».

З повідомлення від 01.11.2021 № 42/01-35/21 вбачається, що ОСОБА_6 було повідомлено про те, що з 8 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМ України постановою від 09.12.2020 № 1236, щеплення проти СОVID-19 обов`язкове для усіх працівників ОЗЗСО «Карасинський ліцей», та на підставі наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 4 жовтня 2021 року № 2153 та п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 їй запропоновано до 5 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до щеплення встановленого законодавством зразка.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З зазначеної норми права вбачається, що обов`язковими і такими, що включаються до календаря щеплень є профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб. Від виконання зазначених видів робіт ці працівники відсторонюються лише у тому випадку, коли вони відмовилися або ухилилися від обов`язкових профілактичних щеплень саме у встановленому законом порядку.

Центральним органом виконавчої влади - головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, як встановлено Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 90), є Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ відповідно до покладених на нього завдань затверджує, поряд з іншим, перелік груп населення та категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим.

Із змісту ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та зазначеного Положення про МОЗ України вбачається, що МОЗ України встановлює саме перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення, є календар профілактичних щеплень.

Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

У цьому Календарі зазначається, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, однак у ньому відсутнє обов`язкове щеплення від СОVID-19.

Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, МОЗ відповідно до покладених на нього завдань, затверджує переліки груп населення та категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, переліки професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб, затверджує порядки проведення профілактичних щеплень, у тому числі обов`язкових, визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень, пріоритетні заходи профілактики захворювань, а також інші заходи профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням* (*В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070)), згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, серед інших, працівники закладів загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

З вищезазначеного вбачається, що зазначеним наказом МОЗ встановлено сам Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В той же час, у Календарі профілактичних щеплень в Україні, який згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є нормативно-правовим актом МОЗ і яким встановлюється сам перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення, таке обов`язкове щеплення як щеплення проти COVID-19 відсутнє.

8 листопада 2021 року набрав чинності п. 19 постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, яким внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236, а саме, доповнено постанову пунктом 41-6 такого змісту: «41-6. Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 пунктом 41-6, відповідно до якого, зокрема, на керівників установ покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена вказаним Переліком, почали діяти з 8 листопада 2021 року і саме починаючи з цього дня керівники установ отримали повноваження здійснювати контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідними працівниками, а позивачку, як особу, яка працює в закладі загальної середньої освіти віднесено до категорії працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню (за відсутності встановлених законом протипоказань) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та саме з цього дня, відповідно, у керівників установ виник обов`язок забезпечити відсторонення від роботи (тобто, вжити комплекс заходів, пов`язаних з відстороненням, що включатиме вжиття заходів, спрямованих для надання позивачу достатнього розумного часу для проходження обов`язкового щеплення у встановленому законом порядку або надання документів про протипоказання для щеплення, документування факту відмови працівника від щеплення та дотримання встановленої законом процедури відсторонення) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Однак, як вбачається із змісту наказу, який оскаржує позивачка, його видано керівником навчального закладу 5 листопада 2021 року з посиланням, зокрема, на пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 та наказ МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, які не набрали чинності.

Станом на 5 листопада 2021 року відповідач не був ще наділений повноваженнями здійснювати контроль за проходженням відповідними працівниками обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та у нього не було ще повноважень здійснювати відповідне відсторонення від роботи.

Таким чином, оскаржуваний наказ видано відповідачем передчасно, без наявності у нього станом на 5 листопада 2021 року повноважень щодо відсторонення працівника від роботи і з посиланням на підзаконні нормативно-правові акти, які на час його видання не набули чинності. Станом на 5 листопада 2021 року для позивачки як особи, яка працює у закладі загальної середньої освіти, не було передбачено чинним законодавством проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, а тому такий наказ щодо її відсторонення не міг бути виданий 5 листопада 2021 року.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о. Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з 8 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності підзаконними нормативно-правовими актами щодо обов`язковості щеплення від COVID-19 працівників окремих установ, організацій, до моменту відсторонення від роботи, тобто до того ж таки 8 листопада 2021 року, у позивачки було достатньо часу для проходження такого щеплення, і остання у встановленому законом порядку відмовилася від цього обов`язкового профілактичного щеплення.

У наказі, який оскаржує позивачка, відсутні відомості про те, що остання, починаючи з 8 листопада 2021 року до моменту видання наказу (5 листопада 2021 року), та до моменту відсторонення (8 листопада 2021 року) відмовилася або ухилилася у встановленому законом порядку, зокрема і необґрунтовано, від проходження обов`язкового щеплення проти COVID-19 та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення.

Таку підставу для відсторонення позивачки від роботи як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі, що оскаржується, не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 42/01-35/21, що містить дату 1 листопада 2021 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 для працівників окремих установ, організацій ще не набрали чинності, і відповідач ще не мав повноважень на здійснення контролю у цій сфері.

Окрім того, у наказі від 5 листопада 2021 року № 90-К не вказано встановлених підзаконними нормативно-правовими актами причин, які зумовили відсторонення позивачки.

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Разом з тим, у оскарженому наказі не зазначено про те, що позивачку відсторонено від роботи на період дії карантину.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» («Охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави») встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Відповідач, з урахуванням необхідності для проходження вакцинації певного часу, в тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, в тому числі позивачки, були ним здійсненні з часу набрання відповідними нормативно-правовим актами чинності, зокрема, у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236 фактично передбачено згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» саме по собі відсторонення від роботи як таке працівників у разі їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень (тобто такий випадок), а на керівників підприємств, установ, організацій покладено обов`язок саме забезпечити відсторонення від роботи та лише вказується, що відсторонення здійснюється шляхом видання наказу.

Проте, ні цією постановою Кабінету Міністрів України, ні КЗпП України, зокрема, статтею 46 Кодексу, ні ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено, у який саме спосіб (згідно з якою процедурою) керівники установ мають забезпечити відсторонення працівників, не встановлено конкретного порядку відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень, у тому числі від обов`язкового профілактично щеплення проти COVID-19.

В Україні немає окремого закону, який би передбачав сам порядок (процедуру) відсторонення працівника від роботи у разі його відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкового профілактично щеплення саме проти COVID-19.

Однак, на рівні національного законодавства процедура відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень встановлена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів, а тому саме положення цього закону підлягають застосуванню.

Згідно із ст. 7 цього Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів: 1) осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, 2) а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Отже, законом встановлено порядок відсторонення від роботи працівників, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ, і згідно з цим встановленим законом порядком таке відсторонення проводиться у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до ст. 31 цього Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544.

Згідно з п. 2.3 Інструкції подання це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об`єкта, довідка медичних закладів тощо (п.2.4. Інструкції).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції подання складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Пунктом 1.2.5 п. 1.2. Інструкції визначено, що особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються, зокрема, окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року.

Відповідачем не доведено жодними доказами як те, що позивачка відмовилася або ухилилася у встановленому законом порядку від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, так і те, що остання необґрунтовано відмовилася від такого профілактичного щеплення.

При цьому необхідно відмітити, що Календарем профілактичних щеплень в Україні (із змінами), про який вказується у зазначеній Інструкції і який, як вже зазначалося, згідно з законом є нормативно-правовим актом МОЗ, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення, не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 як такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фотосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворена, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворена, функції, зокрема, з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Держпродспоживслужба офіційно розпочала роботу і приступила до виконання функцій згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 260-р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 затверджено Положення про Держпродспоживслужбу. Територіальні органи Держпродспоживслужби утворені постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092.

Згідно з пунктами 3, 4 Положення основними завданнями Держпродспоживслужби є, поряд з іншим, реалізація державної політики у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення керівники самостійних структурних підрозділів територіальних органів Держпродспоживслужби, на які покладено здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечують виконання функцій щодо затвердження та підписання передбачених законодавством документів, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головних державних санітарних лікарів відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), у межах повноважень відповідного територіального органу.

Держпродспоживслужба під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку в тому числі з підприємствами, установами та організаціями.

Отже, законодавством встановлено, що відсторонення (не допущення) працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи, але обов`язково за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Вказівка у постанові КМ України від 09.12.2020 № 1236, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення, на здійснення такого відсторонення шляхом видання наказу, не може бути підставою для не дотримання керівником установи під час вказаного відсторонення працівника від роботи вимог ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж зазначена постанова.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивачки від роботи, у тому числі наявності у цьому конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, зокрема, не доведено належними, допустимими, достатніми доказами факту відмови чи ухилення у встановленому законом порядку позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, а також відповідачем не дотримано встановленого ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивачки від роботи, та оскаржуваний наказ видано за відсутності у відповідача станом на 5 листопада 2021 року повноважень щодо відсторонення та щодо здійснення контролю за обов`язковістю відповідних щеплень від COVID-19, і з посиланням на підзаконні нормативно-правові акти, які не набули чинності на дату його видання, у зв`язку з чим цей наказ є незаконним, а тому його належить скасувати, зобов`язати відповідача допустити позивачку до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені нею та документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 992 грн. 40 коп.

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до опорного закладу загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області (вул. Молодіжна, 15 А, с. Карасин, Камінь-Каширський район, Волинська область, код ЄДРПОУ -43775648, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сошичненська сільська рада (вул. Ковельська, 102, с. Сошичне, Камінь-Каширський район, Волинська область, код ЄДРПОУ -04333135), про скасування наказу про відсторонення від роботи і допуск до роботи, - задовольнити повністю.

Визнати незаконним і скасувати наказ № 90-К від 5 листопада 2021 року опорного закладу загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та зобов`язати опорний заклад загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області допустити ОСОБА_1 до роботи.

Стягнути з опорного закладу загальної середньої освіти «Карасинський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення 1 червня 2022 року.

Головуючий: О. В. Антонюк