Рішення

від 01.06.2022 по справі 507/1301/21

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1301/21

Провадження № 2/507/23/2022

Номер рядка звіту 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2022 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання Копищик М.С.,

із участю представника позивача адвоката Савченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Олена і К», Центру надання адміністративних послуг Любашівської селищної ради Одеської області про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,

встановив :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом фермерського господарства «Олена і К», Центру надання адміністративних послуг Любашівської селищної ради Одеської області , в якому просила визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року та скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права за №29426581 від 07.12.2018 р. щодо права ФК «Олена і К» користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Любашівської державної нотаріальної контори Котюжинською М.Г. 03.03.2009 року, зареєстрованого за №115, вона отримала право на приватизовану земельну ділянку. На цій підставі 16.03.2010 року відділом Держкомзему у Любашівському районі Одеської області вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №267826, масив №, ділянка № НОМЕР_1 , площею 3,19 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер 5123380600:01:002:0448., яка 11.08.2010 року була зареєстрована реєстратором Любашівського району Одеської регіональної філії Центру ДЗК Бабіком І.П.

Зазначена земельна ділянка знаходилась в оренді у ФГ «Олена і К» ще за життя батька. На який строк укладався договір оренди між батьком та ФГ`Олена і К» її не відомо, будь-яких документів підтверджуючих цей факт не збереглося .

В 2010році вонаотримала відФермерського господарстваза орендовануземельну ділянкузерно,а вберезні 2011року вонаотримала уборг матеріальнудопомогу,строком на3місяці врозмірі 16000грн.,які увстановлений термінне повернула,так якне малатакої можливості,та вважала,що цігроші знеї стягнутьв рахунокорендної плати,хоча договоруоренди зФГ`Олена іК» вона особистоне укладала.Як їїнещодавно сталовідомо,що міжнею та ФГ«Олена іК»,в особіголови ТерновогоА.С.01.12.2014року булоукладено договірпро правокористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб/емфітевзис) строком на 500 років зі сплатою одноразової виплати в розмірі 16000грн.

Договір емфітевзису та акт приймання передачі земельної ділянки вона не підписувала. Вказуючи на зазначені обставини, позивач просила позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Савченко С.М. в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ФГ «Олена і К» - адвокат Васильєв в судове засідання не з`явився втретє подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на введення воєнного стану, проте судом ухвалено розглядати справу у

відсутність представника відповідача, адже він не позбавлений був можливості приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач ФГ «Олена і К» позовні вимоги не визнав, вказуючи що позивач обрала невірний спосіб захисту , адже вона зазначає, що договір не підписувала, а правочин , який не вчинено не може бути визнаний недійсним (а.с.93)

Центр надання адміністративних послуг Любашівської селищної ради Одеської області надав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.82)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.22).

Ухвалою від 09 листопада 2021 року за клопотанням представника позивача у відповідачі витребувано докази (а.с.39).

Ухвалою від 02 червня 2022 року відмовленопредставнику позивача адвокату СавченкоС.М. уприйнятті заявипро змінупозовних вимогта щодо розгляду справи в загальному провадженні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5123380600:01:002:0448, розміром 3,19 га, яка розташована на території Бобрицької сільської ради Подільського (Любашівського) району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 267826 (а.с.16). Зазначену земельну ділянку позивачка отримала в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_2 (а.с.15).

З умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року, про визнання якого пред`явлено позов у цій справі, вбачається, що ОСОБА_1 надала, а ФГ «Олена і К» прийняло в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , масив НОМЕР_2 , загальною площею 3,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бобрицької сільської ради, договір укладено на 500 років (а.с.5-7).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року, між ОСОБА_1 і ФГ «Олена і К», зареєстровано право користування ФГ «Олена іК» земельною ділянкою,яка належитьпозивачці, номер запису про речове право: 29426581 від 07.12.2018 р (а.с.12).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року не підписувала.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

За змістомстатті 11 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та четвертоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи

досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За змістом статей6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно дост. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (Постанова від 16 червня 2020 року) дійшла правового висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогою про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (Постанова від 16 червня 2020 року) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі фактично наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні

відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

За таких обставин, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем невірного способу захисту, у зв`язку з чим суд не досліджує питання щодо доведеності заявлених позовних вимог, зокрема, щодо підписання або непідписання оспорюваного позивачем Договору оренди земельної ділянки.

За наведених обставин, не приймаються та не перевіряються по суті доводи позивача щодо істотних умов договору, зокрема його строку та плати за користування, оскільки позивач зазначає, що такого договору між сторонами не укладалось, а тому з`ясування цього питання немає правого значення для справи.

При цьому, слід зазначити, що відмова у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасуваннязапису про державнуреєстрацію договоруіншого речовогоправа №29426581від 07.12.2018р.щодо праваФК «Оленаі К»користування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб єпохідними відпозовних вимогпро визнаннянедійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 грудня 2014 року, тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Розподіл судовихвитрат міжсторонами

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволені позову відмовлено повністю, тому судові витрати покладаються на позивача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х ВА Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Олена і К», Центру надання адміністративних послуг Любашівської селищної ради Одеської області про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 03.06.2022 року.

Суддя: Т.П. Дармакука