Рішення

від 22.05.2022 по справі 597/18/22

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2022 р. Справа № 597/18/22

Номер провадження2/608/420/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Яковець Н. В.

з участю секретаря Олійник О.С.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Чорткові в порядкуспрощеного провадження справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Заліщицької міської ради, Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені О. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу освіти Заліщицької міської ради, спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені О. Маковея, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 10 листопада 1998 року працює вчителем географії Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім. О. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м. Заліщики. 08 листопада 2021 року їй було вручено наказ про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Позивачка вважає, що даним наказом її відсторонено від виконання посадових обов`язків незаконно та необґрунтовано, оскільки, ні трудовим контрактом, ні посадовою інструкцією, ні іншими документами, що були підписані сторонами обов`язку робити таке щеплення не передбачено Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", не встановлено обов`язковість щеплення від COVID-19. На даний час законом не встановлено порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності зазначеного щеплення. Статтею 43 КЗпП України не передбачено можливості відсторонення працівника з підстав відсутності щеплення від COVID-19. Позивач звертає увагу на те, що таке щеплення є добровільним. Наказом від 08 листопада 2021 року порушуються права позивачки на працю, на належні умови праці, позбавлено можливості належним чином виконувати свої посадові обов`язки. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи та поновити на роботі, зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та стягнути солідарно з відповідачів вартість послуг пов`язаних із залученням адвоката та стягнути моральну шкоду.

20 травня 2022 року представником відповідача директором Спеціалізованої школи І-ІІІ ст. ім. О.С. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м. Заліщики ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що пред`явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягатимуть обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності з 8 листопада 2021 року, обов`язковим щепленням підлягають працівники трьох категорій: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів, працівники місцевих державних адміністрацій і відповідно їх структурних підрозділів, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної, дошкільної, загальної середньої позашкільної освіти та також наукових установ незалежно від форми їх власності». 01 листопада 2021 р. ОСОБА_1 була повідомлена (лист-повідомлення від 01.11.2021 №01-19/222) з підставами відсторонення та терміном на який встановлюється дане відсторонення. Оскільки, позивачка була належним чином повідомлена про умови необхідні для недопущення відсторонення від роботи, а також, про те, що у разі не усунення причин, її буде відсторонено від роботи до моменту усунення причин. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову повністю.

20 травня 2022 року відповідач Відділ освіти Заліщицької міської ради Тернопільської області подано відзив на позовну заяву, якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача з наступних підстав. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягатимуть обов`язковим профілактичним щепленням» вакцинація працівників закладів загальної середньої освіти є обов`язковою та не може бути вибірковою без належних підстав. Позивачкою не надано жодних підтверджуючих документів про проходження вакцинації та про неможливість її проходження, керівництво закладу на виконання вказівки держави прийняло правомірне рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Голоден О.М. позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що 01 листопада 2021 року позивачка була повідомлена про обов`язковість профілактичного щеплення проти COVID-19. 08 листопада 2021 року отримала наказ про відсторонення її від роботи. Даний наказ вона не підписала, оскільки не згодна з ним, так як він не відповідає Закону. На даний час вона не вакцинована, довідки про протипоказання до вакцини немає. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, просили в позові відмовити з підстав наведених у відзивах на позовну заяву та просили розгляд справи проводити без участі їхніх представників.

Суд, вислухавши позивачку та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом від 10.11.1998 року №103 позивачка ОСОБА_1 призначена на посаду вчителя географії Заліщицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. О.Маковея.

16 серпня 2007 р. згідно рішення Заліщицької районної ради №32 від 16.08.2006 р. загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів ім.. О.С. Маковея м. Заліщики реорганізовано в спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів ім. О.С. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м. Заліщики.

Відповідно доНаказу директораспеціалізованої школиІ-ІІІст.ім.О.С.Маковея зпоглибленим вивченнямінформаційних технологійта технологічнихдисциплін м.Заліщики від05листопада 2021року,на виконанняпостанови КМУ№1236із змінами,наказу Міністерстваохорони здоров`явід 04жовтня 2021р.№2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням»відсторонено відвиконання обов`язківз 08листопада 2021р.вчителя географії ОСОБА_1 . Підпис позивачки ОСОБА_1 , що з наказом ознайомлена відсутній.

Як вбачається із довідки про доходи від 19.11.2021 №234, виданої відділом освіти Заліщицької міської ради Тернопільської області, загальна сума отриманого доходу позивачем за період з травня по жовтень 2021 року становить 98960,41 гривень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другоїстатті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписівКонституції Українита міжнародних правових актів.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Так, статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Згідност. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 року № 1645-III, як обов`язкові і такі, що включені до календаря щеплень, визначені профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Але, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У пункті416постанови КабінетуМіністрів України від9грудня 2020року №1236(вредакції,визначеній постановоювід 29листопада 2021року №1237,яка діялана часвиниклих правовідносин)"Провстановлення карантинута запровадженняобмежувальних протиепідемічнихзаходів зметою запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2"на керівниківдержавних органів(державноїслужби),керівників підприємств,установ таорганізацій покладенозабезпечення:1)контролю запроведенням обов`язковихпрофілактичних щепленьпроти COVID-19працівниками тадержавними службовцями,обов`язковістьпрофілактичних щепленьяких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2)відсторонення відроботи (виконанняробіт)працівників тадержавних службовців,обов`язковістьпрофілактичних щепленьпроти COVID-19яких визначенапереліком таякі відмовляютьсяабо ухиляютьсявід проведеннятаких обов`язковихпрофілактичнихщеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Міністерство охорони здоров`я України мало всі підстави запровадити обов`язкову вакцинацію проти нових інфекційних хвороб.

Положеннями статей3,27,49Конституції Українирегламентовано,що людина,її життяі здоров`я,честь ігідність,недоторканність ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України " Про освіту" встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного наказу, передумовою для його винесення стали вимогист. 46 КЗпП України, ч. 2ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої корона вірусом SАRS-CoV-2" зі змінами,наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Таким чином,суд вважає,що рішеннявідповідача провідсторонення позивачавід роботиє обґрунтованим,містить належніпосилання нанорми чинногозаконодавства,що даютьпідстави длявідсторонення позивачавід роботи, Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (VavrickaandOthersv.theCzechRepublic)Європейськийсуд зправ людинипідкреслив,що,на загальнудумку,вакцинаціяє одниміз найбільшуспішніших таефективних зточки зорувитрат заходіву сферіохорони здоров`яі щокожна державамає намагатисядосягати максимальноможливого рівнявакцинації середсвого населення.Конвенція таінші міжнароднідокументи покладаютьпозитивне зобов`язанняна ДоговірніДержави зівжиття належнихзаходів іззахисту життяі здоров`яосіб,які перебуваютьпід їхньоююрисдикцією.У світліцих аргументівЄСПЛ дійшоввисновку,що обов`язокпроходження вакцинаціїв Чехіїє відповіддюнаціональних органіввлади нанагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були "необхідними у демократичному суспільстві", а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинаціяє одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Обов`язкова вакцинаціяпевної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згіднонаказу МОЗ України від 19.07.95 № 133належить до переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Також, суд не вбачає втручанням в приватне життя позивача вимогу роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки така вимога не суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,зокрема статті 8 Конвенції "Право на повагу до приватного і сімейного життя", а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене устатті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зіст. 81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Упостанові від 10.03.2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Судзазначив,що згідно зі статтею 3Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Судом встановлено, що відсторонення від роботи у випадку не проходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SАRS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем не надано ні закладу освіти, а ні суду. Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників школи проти COVID-19. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення - до усунення причин, що його зумовили. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та на підставі положень, визначених законом та підзаконними нормативними актами. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог законодавства або порушення процедури відсторонення від роботи позивача судом не встановлено. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваного наказу.

На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення її від виконання посадових обов`язків.

Суд, також не знаходить підстав для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.

На підставі викладеного, керуючисьКонституцією України, ст. ст.21, 3, 46 КЗпП,Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", ст. ст.12-13,76, 81, 263-265,268, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до відділу освіти Заліщицької міської ради, спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені О. Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судоверішення складено 3червня 2022 року.

Суддя:/підпис/ Копія вірна:

Рішення набрало законної сили «____»

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 597/18/22, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець

Копію рішення видано "____"

Секретар: