Рішення

від 26.05.2022 по справі 443/1968/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1968/21

Провадження №2/443/188/22

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа територіальна громада с.Покрівці в особі Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом в якому просить: встановити факт постійного проживання його разом із ОСОБА_4 ус.Покрівці Жидачівськогорайону Львівськоїобласті начас відкриттяспадщини,тобто намомент смертіостанньої,що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним, в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ОСОБА_4 ,право власностіна земельніділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництвана територіїГніздичівської селищної радиЖидачівського районуЛьвівської області,загальною площею2,2347га,згідно Державногоакту направо приватноївласності наземлю серіяЯГ №057448від 19.03.2012року; визнатиза ним?в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,09 умовних кадастрових гектарів, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0159570 від 07.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої окрім іншого, входило право на земельну ділянку на території Гніздичівської селищної ради площею 1,09 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159570 від 07.02.2013 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №315 від 12.05.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються по Гніздичівській селищній раді за №154. Згідно довідки Гніздичівської селищної ради №1089 від 11.11.2021 року, ОСОБА_5 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті і на день смерті ОСОБА_5 по даній адресі в АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 . Від її імені ОСОБА_5 у виконкомі Гніздичівської селищної ради заповіту не посвідчувалося. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 були його дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_4 26.03.2013 року звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, внаслідок чого заведено спадкову справу 181/2013.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 ,після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої окрім іншого входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гніздичівської селищної ради, загальною площею 2,2347 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №057448 від 19.03.2012 року. Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради площею 1,09 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159570 від 07.02.2013 року, що вона успадкувала після смерті свого чоловіка, однак юридично не оформила своїх спадкових прав. Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради №1088 від 11.11.2021 року, ОСОБА_4 була постійно зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_4 разом з нею по даній адресі був зареєстрований син ОСОБА_2 . Син ОСОБА_1 , на момент смерті матері проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , доглядав за хворою матір`ю. Заповіту від ОСОБА_4 в селищній раді не посвідчувалося. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 . Оскільки позивач постійно проживав у с. Покрівці із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив.

06.12.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Гніздичівської селищної ради. Окрім того позивач не може документально підтвердити факт його постійного проживання із матір`ю на час відкриття спадщини.

За таких обставин позивач змушений звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.01.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті, крім того, в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 15 лютого 2022 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області матеріали спадкової справи №181/2013, яка була заведена Жидачівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.02.2022 року завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою Матусеком В.В. надіслано копію спадкової справи №181/2013 від 26.03.2013 року, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, викладених у такому, просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, 25.01.2022 року подав заяву згідно якої повідомляє, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті своїх батьків він не прийняв та на їх оформлення не претендує та не заперечує проти оформлення спадкових прав ОСОБА_1 . Крім того просить розглядати справу за його відсутності, позов визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, 11.01.2022 року подала заяву згідно якої повідомляє, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті своїх батьків вона не прийняла та на їх оформлення не претендує та не заперечує проти оформлення спадкових прав ОСОБА_1 . Крім того просить розглядати справу за її відсутності, позов визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України її зрозумілі.

Представник третьої особи Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої повідомляє, що із змістом заяви ознайомлені, заперечень щодо вимог заявника не мають.. Крім того просить розгляд справи проводити без участі їхнього представника.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Гніздичівською селищною радою Жидачівського району Львівської області від 06.09.2010 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну ділянку на території Гніздичівської селищної ради площею 1,09 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159570 від 07.02.2013 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №315 від 12.05.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються по Гніздичівській селищній раді за №154 (а.с.15, 63-64).

Згідно довідки Гніздичівської селищної ради №1089 від 11.11..2021 року, ОСОБА_5 постійно проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті і на день смерті ОСОБА_5 по даній адресі в АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 . Від її імені ОСОБА_5 у виконкомі Гніздичівської селищної ради заповіту не посвідчувалося (а.с.13).

Оскільки заповіту ОСОБА_5 не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 були його дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 дочка ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 26.03.2013 року звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, внаслідок чого заведено спадкову справу №181/2013 від 26.03.2013 року (а.с.56-64).

З матеріалів спадкової справи №181/2013 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса зверталася тільки ОСОБА_4 (а.с.57).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 28.01.2019 року (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гніздичівської селищної ради, загальною площею 2,2347 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №057448 від 19.03.2012 року (а.с20).

Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради площею 1,09 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159570 від 07.02.2013 року, що вона успадкувала після смерті свого чоловіка, однак юридично не оформила своїх спадкових прав.

Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради №1088 від 11.11.2021 року, ОСОБА_4 була постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_4 разом з нею по даній адресі був зареєстрований син ОСОБА_2 . Син ОСОБА_1 , на момент смерті матері проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , доглядав за хворою матір`ю. Заповіту від ОСОБА_4 в селищній раді не посвідчувалося (а.с.18).

Оскільки заповіту ОСОБА_4 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що падкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не прийняли та не зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що також підтверджується Витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №67606062 від 03.01.2019 року, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

Натомість позивач ОСОБА_1 постійно проживала із своєю матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.11).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №124/02-31 від 06.12.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке він має намір успадкувати (а.с.21 «а»).

Крім того позивач не може документально підтвердити факт його постійного проживання із матір`ю на час відкриття спадщини.

Як видно з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8), останній зареєстрований у АДРЕСА_2 .

Допитаний, як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні, дав покази про те, що він постійно проживав із своєю матір`ю ОСОБА_4 с.Покрівці доглядав її до дня смерті, займався її похованням.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, дала покази про те, що ОСОБА_1 постійно проживав із своєю матір`ю ОСОБА_4 с.Покрівці доглядав її до дня смерті, займався її похованням.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,23Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахспадкування» №7від 30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогамист. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ізст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Суд зауважує, що метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав разом із ОСОБА_4 у с. Покрівці Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, згідно ізст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно дост. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування щодо нерухомого майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IVправо на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач стверджує, що оригінали правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно втрачено.

Доказом того, що покійний ОСОБА_5 отримав право на середню земельну частку, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159570 від 07.02.2013 року, загальною площею 1,09 умовних кадастрових гектарів, виданого на підставі розпорядження Голови Жидачівської районної державної адміністрації від 12.05.1997 року №315 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №154, є довідка №97-13-195/375-21 від 26.11.2021 року видана управлінням у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також копія вищевказаного сертифікату (а.с.15, 63).

Доказом того, що покійній ОСОБА_4 належало на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2347 гектара, які розташовані на території Гніздичівської селищної ради, станом на теперішній час вищезгадана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі: кадастровий номер 4621555300:01:000:0201, площа земельної ділянки 0,2402 га; кадастровий номер 4621555300:01:000:0162, площа земельної ділянки 1,8603 га; кадастровий номер 4621555300:04:000:0408, площа земельної ділянки 0,1342 га, є довідка №97-13-0.22-168/375-21 від 19.11.2021 року видана управління у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (а.с.20).

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК Україниправо власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у тому числі, за відсутності у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючих документів на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_4 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Оскільки, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, вимога позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом підлягає до задоволення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на земельні ділянки, які розташовані на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_4 у с. Покрівці Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,2347 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 057448 від 19.03.2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) на території Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,09 умовних кадастрових гектарів, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0159570 від 07.02.2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 червня 2022 року.

Головуючий суддя Сливка С.І.